Рішення № 45920100, 24.06.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/2488/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 червня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_1

суддів Куштана Б.П., Панька В.Ф.

при секретарі Дашковській С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, інтереси якого представляє ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28 квітня 2015 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради про виселення,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, за участі третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради про виселення зі зняттям з реєстраційного обліку відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться в іпотеці та стягнення судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що позивач та відповідач уклали кредитний договір № MKH0QA00000286, за яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 20000,30 дол.США строком до 14.04.2028 р., а останній зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування. В забезпечення зобовязань 16.04.08 р. укладено договір іпотеки № MKH0QA00000286, згідно якого відповідач надав в іпотеку вищевказану квартиру. Відповідач зобовязання за кредитним договором не виконав. Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки і 29.01.13р. суд виніс рішення про задоволення позову, тобто звернув стягнення на предмет іпотеки. Позивач запропонував відповідачу виселитись в добровільному порядку, однак останній цього не зробив і тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням суду позов задоволено частково: ОСОБА_2 виселено і стягнуто судовий збір, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З цим рішенням не погодився відповідач, порушив питання про його скасування та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

В судовому засіданні представник апелянта скаргу з наведених підстав підтримав.

Представник позивача вважав, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними в частині, що стосується відповідача і тому він підлягає виселенню відповідно до ст.ст.9,109 ЖК України та ст.40 ЗУ «Про іпотеку».

Але такий висновок не відповідає вимогам ст.109 ЖК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.40 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Законом, яким регулюється виселення, є відповідні норми ЖК України. Зокрема це ст.109 ЖК України відповідно до ч.ч.1,2 якої виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом; громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Цим вимогам відповідає і висловлена правова позиція ВСУ у справі № 6-39 цс 15, яка є обовязковою для врахування при вирішенні спору відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України.

По справі установлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 29.01.2013 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на кв. №4 у м. Мукачево, вул. Миру, буд 26, яка була передану в іпотеку банку і яка не була придбана за рахунок отриманого кредиту. В цій квартирі проживає відповідач і останньому запропоновано виселитись в добровільному порядку, що ним не зроблено. Однак для того, що він був виселений в судовому порядку на підставі ст.40 ЗУ «Про іпотеку» необхідно виконати вимоги ч.2 ст.109 ЖК України, зміст якої наведено вище і відповідно до якої йому повинно бути надане інше постійне місце проживання, адреса якого повинна бути вказана в рішенні суду. Таких даних позивачем не надано, відповідно до чого суд констатує про неможливість виселення відповідача. По цій же причині немає необхідності застосовувати ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України, судова колегія,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задоволити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28 квітня 2015 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради про виселення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні зазначеного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :