Рішення № 45919346, 30.06.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/6047/2012

Провадження № 2/265/1786/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Скоробогатько Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних із виплатою страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача 4 липня 2012 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних із виплатою страхового відшкодування, та стягнення судових витрат, посилаючись на те, що ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» 20 квітня 2011 року змінила найменування на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», на підставі чого позивач набув прав та обов'язків ВАТ «УСК «Дженералі Гарант». 13 квітня 2010 року між ТОВ «Ніссан Мотор Україна» та ВАТ Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом № 19G-0350601, у відповідності до якого було застраховано автомобіль «Ніссан Кашкай», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. 5 листопада 2010 року в м. Харкові по проспекту Московському сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1. Вина ОСОБА_1 у вчинені вказаного ДТП підтверджується постановою суду про притягнення останнього до відповідальності від 16 грудня 2010 року за ст. 124 КУпАП. Згідно до висновку спеціаліста від 13 грудня 2010 року з визначення матеріального збитку вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ніссан Кашкай» в результаті пошкодження автомобіля внаслідок вказаного ДТП становить 21038,66 грн. ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», виконуючи свої договірні зобов'язання перед страхувальником, виплатила страхове відшкодування за письмовою заявою ОСОБА_2 в сумі 21058,38 грн. та 400 грн. за проведення авто-товарознавчої експертизи. Таким чином сума витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає загалом 21458,38 грн. Позивач звертався до відповідача для досудового врегулювання спору, але на даний час відповідач суму боргу не сплатив. На підставі переліченого представник позивача просив суд стягнути з відповідача суму витрат по сплаті страхового відшкодування в розмірі 21458,38 грн. та витрати по сплаті судового збору.

У судове засідання представники позивача не зявились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду, від яких натомість в матеріалах справи мається заява з проханням розглянути поданий до ОСОБА_1 позов за відсутності представника ПАТ УСК «Гарант-Авто», який при цьому наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_1, у судове засідання не зявився, надавши суду заяву з проханням вирішити вказаний спір за його відсутності, заперечуючи при цьому проти задоволення заявлених до нього позовних вимог.

За письмовими запереченнями ОСОБА_1 вбачається, що не визнаючи предявлений до нього позов, відповідач вказував на те, що він є інвалідом війни та усі необхідні документи на підтвердження цього ним надавались страховій компанії після ДТП. Вказував, що він має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для ветеранів війни інвалідів війни. Тому на підставі п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» він звільнений від відшкодування збитків від ДТП, яка сталась за його вини 5 листопада 2010 року, оскільки у такому випадку відшкодування збитків від ДТП покладається на МТСБУ. На підставі переліченого просив суд повністю відмовити у задоволенні предявленого до нього позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За ч. 5 ст. 1187 ЦК особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. При цьому одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту (крім залізничного).

На підставі ст. 7 Закону України «Про страхування» до обов'язкового страхування відноситься страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В свою чергу ОСОБА_3 України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом рішення ОСОБА_3) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Суд за матеріалами справи встановив, що згідно договору добровільного страхування транспортного засобу від 13 квітня 2010 року, укладеного між ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» та «Ніссан Мотор Україна», підтверджується наявність страхування автомобіля НОМЕР_3, в тому числі внаслідок його пошкодження (а. с. 12).

Відповідно до постанови від 16 грудня 2010 року Орджонікідзевським районним судом міста Харкова ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП до штрафу в розмірі 340 грн., як винну особу у спричиненні ДТП, що сталась 5 листопада 2010 року між автомобілем НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_2 (а. с. 10).

Страховий акт від 29 грудня 2010 року став підставою для виплати страхового відшкодування страховою компанією, позивачем, шкоди, завданої внаслідок ДТП, а також витрат за проведення експертного дослідження щодо визначення вартості відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля в сумі 21058,38 грн. та 400 грн. відповідно (а. с. 5, 6, 14).

Згідно висновку про вартість завданого збитку транспортному засобу внаслідок ДТП від 13 грудня 2010 року, складеного ТОВ «Естімейт», послуги якого оцінені у 400 грн., вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_6, складає 21038,66 грн. (а. с. 17-35).

Таким чином в судовому засіданні було встановлено факт того, що 5 листопада 2010 року мало місце ДТП між автомобілем НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_1, який був визнаний винним у вчинені вказаної ДТП, на підставі чого потерпілій стороні у вказаному ДТП, власнику автомобіля «Ніссан Кашкай», було відшкодовано завдану майнову шкоду позивачем в сумі 21058,38 грн. та витрати про проведенню дослідження вартості завданої шкоди в сумі 400 грн.

На підставі переліченого до ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» перейшло право регресної вимоги до винної особи у скоєнні ДТП, що мало місце 5 листопада 2010 року, по відшкодуванню понесених страховиком витрат.

При цьому суд встановив, що транспортний засіб, автомобіль НОМЕР_7, яким ОСОБА_1 керував 5 листопада 2010 року в момент ДТП, належить останньому, що підтверджується довідкою № 8718197 про ДТП від 5 листопада 2010 року, а також було встановлено судовим рішенням від 16 грудня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП (а. с. 7-8, 10-11).

Належність на праві власності відповідачу на момент ДТП автомобіля НОМЕР_7 підтверджується безпосередньо свідоцтвом від 18 грудня 2004 року (серія ЯАА № 837390) про реєстрацію вказаного транспортного засобу (а. с. 166-168).

При цьому згідно до посвідчень (серія ААБ № 020610), виданих УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради 9 лютого 2010 року, 17 лютого 2012 року та 10 лютого 2015 року, вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи та має з 9 лютого 2010 року право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни (а. с. 121).

На підставі переліченого суд зазначає, що відповідно до п. 13.1 ст. 13 ОСОБА_3 Закону учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) в порядку, визначеному цим Законом.

За Рішенням Конституційного Суду України від 23 грудня 2014 року № 7-рп/2014 по справі № 1-6/2014 вбачається, що в аспекті конституційного звернення положення п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі.

При цьому мотивуючи зазначене рішення Конституційний Суд України зазначив, що особа, якій заподіяно шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування. У ОСОБА_3 Законі передбачено особливості його застосування у випадках заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортних пригод, винуватцями яких є окремі категорії громадян, та обов'язкові умови, за наявності яких певні категорії фізичних осіб вважаються такими, чия цивільно-правова відповідальність застрахована. Так для учасників бойових дій та інвалідів війни, що визначені законом, інвалідів I групи умовою їх страхування є особисте керування належними їм транспортними засобами. Отже, особи, наведені у п. 13.1 ст. 13 ОСОБА_3 Закону, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а потерпілі особи мають право на відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені у цьому пункті особи, за рахунок коштів МТСБУ. При цьому аналіз положень ст. 13 ОСОБА_3 Закону вказує на те, що умовами відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є особи, наведені у п. 13.1 ст. 13 ОСОБА_3 Закону, є керування транспортним засобом, який належить учасникам бойових дій та інвалідам війни, що визначені законом, інвалідам I групи не тільки на праві власності, а й на будь-якій іншій правовій підставі, тому Конституційний Суд України вважає, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій та інвалідам війни, що визначені законом, інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими вони володіють не тільки на праві власності, а й на будь-якій іншій правовій підставі.

Таким чином суд встановив, що ОСОБА_1, будучи інвалідом війни за законом, який особисто керував 5 листопада 2010 року належним йому транспортним засобом, ВАЗ н/з НОМЕР_8, у момент ДТП, звільнений за ОСОБА_3 Законом від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд зауважує, що позивача після сплати страхового відшкодування за законом не позбавлено права звернутись із регресним позовом до власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, однак таке право ПАТ «УСК «Гарант-Авто» не розповсюджується на осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 ОСОБА_3 Закону, які за законом звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Згідно з пп. «г» п. 41.1 ст. 41 ОСОБА_3 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія п. 13.1 ст. 13 ОСОБА_3 Закону.

При цьому суд зазначає, що на підставі п. 41.3 ст. 43 ОСОБА_3 Закону МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.

З урахуванням наведеного суд дійшов переконання, що ПАТ «УСК «Гарант-Авто» предявило позовні вимоги до ОСОБА_1 щодо відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних із виплатою страхового відшкодування, неправомірно, бо за законом відповідача звільнено від відповідальності по відшкодуванню збитків, завданих власникові автомобіля, пошкодженого в результаті ДТП, яка сталась 5 листопада 2010 року, тому з цих підстав предявлений представниками позивача позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 88, 213-215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних із виплатою страхового відшкодування, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, що не були присутні при проголошенні, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя