Рішення № 45917375, 15.06.2015, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № /222/90/14-ц

Провадження № 2/222/3/2015 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Подліпенця Є.О.,

при секретарі Темір В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Володарське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя та визнання права власності на його частину,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою, з урахуванням уточнених позовних вимог, вказуючи, що з 1996 року вона мешкала однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, який помер 17.08.2013 року. Факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 03.09.2013 року. Також зазначає, що вони мешкали в будинку № 204 по вул. Леніна в смт. Володарське, який належав ОСОБА_3 За час їх сумісного проживання було за спільні кошти у 1997 році придбано майно у виді автомобілю ВАЗ 21011, держномер 784-05 ЕА, який було оформлено на ОСОБА_3, а з 1998 року по 2011 рік у зазначеному будинку за її особисті грошові кошти було проведено будівельні роботи по благоустрою будинку, було побудовано капітальний гараж на 2 автомобіля, а також капітальний сарай зі шлакоблоку, також було побудовано прохід зі шлакоблоку, яким поєднано гараж та літню кухню. У вказаному проході було розміщено парилку та комору. Також було облагороджено двір з боку вулиці Садової, побудовано арку та зроблено подвіря. Також проведені капітальні ремонтні роботи у будинку, а саме були проведені ремонтні роботи по оштукатурюванню стін у будинку та переході, який поєднує літню кухню з будинком, перекрито дах будинку та побудовано металеву огорожу навколо будинку, замінені усі вікна у будинку на металопластикові та поставлені міжкімнатні двері, також у будинку було поклеєно шпалери, побудовано капітальну веранду, замінено сантехніку, на підлогу у деяких приміщеннях покладено кахельну плитку та всі будови були окрашені фасадною фарбою зовні. Всі ремонті та будівельні роботи в будинку були проведені за її особисті кошти, оскільки ОСОБА_3 з 1995 року за власним бажанням перестав працювати та фактично знаходився на її утриманні, будь-яких поважних причин для того, щоб останній не працював в нього не було. Проте, вона до 2003 року працювала керівником підприємства та мала добрий заробіток, а з 2003 року є приватним підприємцем та її щорічний дохід складає приблизно 500000 грн. на рік. Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем першої черги за законом є його син від першого шлюбу ОСОБА_2, який більше 12 років не спілкувався зі спадкодавцем та ніякої участі в долі батька ОСОБА_3 не приймав. Також вказує, що ремонтні та будівельні роботи, які вона провела за власні кошти у будинку, який належав ОСОБА_3 значно підвищили його вартість, вартість вказаних робіт співмірна з вартістю будинку. Просить визнати спільною власністю подружжя, а саме її та ОСОБА_3, який помер 17.08.2013 року майно, а саме будинок № 204, розташований по вул. Леніна в смт. Володарське Володарського району Донецької області та автомобіль марки ВАЗ-21011, державний номер НОМЕР_1 та визнати за нею право власності на 2/3 частини зазначеного житлового будинку та автомобілю, а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь судові витрати у виді судового збору.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась. Надала суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутність за участю її представника.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у судовому засіданні 21.03.2014 року, 27.05.2014 року та 01.08.2014 року позов, з урахуванням уточнень, по вищезазначеним підставам підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні. Також суду пояснив, що позивачка з 1996 року мешкала однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, який помер 17.08.2013 року. Проживали вони в ІНФОРМАЦІЯ_1, який належав ОСОБА_3 Однак за час їх сумісного проживання за спільні кошти у 1997 році ними був придбаний автомобіль ВАЗ 21011, а з 1998 року по 2011 рік у вищевказаному будинку за особисті грошові кошти позивачки було проведено ремонтні та будівельні роботи по благоустрою будинку, а також було побудовано капітальний гараж, сарай зі шлакоблоку, також було побудовано прохід зі шлакоблоку, яким поєднано гараж та літню кухню. Всі ремонті та будівельні роботи в будинку були проведені за особисті кошти позивачки, оскільки ОСОБА_3 з 1995 року ніде не працював, а позивачка до 2003 року працювала керівником підприємства та мала добрий заробіток, а з 2003 року є приватним підприємцем та її щорічний дохід складає приблизно 500000 грн. на рік. Вказує, що будинок, який належав померлому ОСОБА_3 на праві приватної власності, внаслідок грошової участі позивачки істотно збільшився у вартості, а тому за позивачкою підлягає визнанню 2/3 частки права власності на будинок № 204 по вул. Леніна в смт. Володарське. Крім цього, за позивачкою необхідно визнати право власності на 2/3 частки автомобіля ВАЗ 210111, оскільки він є спільною власністю подружжя, т.я. придбаний в період сумісного проживання. Проте, в останнє судове засідання представник позивачки не зявився. Надав суду письмову заяву в якій просив розглянути справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 у судовому засіданні 21.03.2014 року, 27.05.2014 року та 01.08.2014 року позовні вимоги, з урахуванням уточнень, не визнали у повному обсязі та заперечували проти їх задоволення. Суду пояснили, що батьку відповідача ОСОБА_3, який помер 17.08.2013 року, на праві приватної власності належить житловий будинок № 204 по вул. Леніна в смт. Володарське, який дістався йому у спадок після смерті батьків. Автомобіль ВАЗ 21011 відповідач купив разом з батьком приблизно в 2006-2007 рр., точної дати він не памятає. На теперішній час даний автомобіль знаходиться в користуванні у позивачки. З 1999 року відповідач з батьком не проживав, оскільки виїхав до Росії. Проте, він з батьком спілкувався по телефону. Також, зазначили, що відповідачу не відомо хто робив ремонтні та будівельні роботи в будинку, але він не згоден, що повністю їх оплачувала позивачка. На даний час відповідач бажає успадкувати майно, яке залишилось після смерті батька, але він навіть не знає хто зараз проживає в будинку, оскільки ключів від нього не має. Просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Проте, в останнє судове засідання відповідач та його представник не зявилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, місце і час розгляду справи.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що вона є племінницею померлого ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 доводиться їй двоюрідним братом. Її дядя ОСОБА_3 проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, який дістався йому у спадок. Відповідач з батьком взагалі не спілкувався та участі в його житті не приймав. Позивачку ОСОБА_1 вона побачила вперше 10.02.1996 року, на той час вона вже проживала з ОСОБА_3 в спірному будинку. Станом на 1996 рік в будинку ніяких зручностей не було. Проте, з 1998 за рахунок коштів позивачки ОСОБА_1 в будинку робилися ремонті та будівельні роботи, було проведено водопровід, замінено паркан тощо. Вважає, що за все сплачувала позивачка, оскільки її дядя ОСОБА_3 з 1996 року не працював, а робив лише домашню роботу. Автомобіль був куплений, коли вони вже жили разом. Також, пояснила, що ОСОБА_3 періодично хворів, останні 4 роки у нього був цукровий діабет, а також хворе серце. Позивачка ОСОБА_1 намагалася його вилікувати, купувала йому ліки, на які витрачала приблизно по 1000 грн. на день. Син ОСОБА_2 взагалі не приймав ні в чому участі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є сусідкою позивачки ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_3 В будинку № 204 по вул. Леніна в смт. Володарське ОСОБА_1 проживає вже багато років. Всі поліпшення в будинку та будівельні роботи робилися при ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_3 був лінивим, колись працював зварювальником, а потім пішов на пенсію.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1, з якою познайомилася в 1996 році, а ОСОБА_3 знала ще раніше. Після появи ОСОБА_1 ОСОБА_3 перестав вживати алкоголь, але ніде не працював, допомагав фізично. За період сумісного проживання ОСОБА_1 зробила капітальний ремонт в середині будинку та зовні, побудувала гараж, купила автомобіль. Зазначає, що всі ремонті та будівельні роботи проводилися за рахунок ОСОБА_1, оскільки лише вона працювала та проводила розрахунки з найманими людьми. За сина ОСОБА_3 ОСОБА_2 їй нічого не відомо, вона його не бачила, а ОСОБА_3 про нього навіть не згадував. Навесні 2013 року ОСОБА_3 потрапив до лікарні, а влітку 2013 року помер.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1, яка стала проживати в спірному будинку в 90-х роках. ОСОБА_3 будинок дістався у спадок після смерті батьків, в ньому ремонту не було, він був недобудований, без зручностей. ОСОБА_3 працював на заводі, а приблизно з 1998 року ніде не працював, сидів дома та зловживав алкоголем. Всі зміни в будинку почалися після появи в ньому ОСОБА_1, а саме в ньому почався ремонт, для якого наймалися наймані працівники, було змінено шпалери, підлогу, вікна, було побудовано літню кухню, гараж, масандру, змінено паркан та добудовано веранду. ОСОБА_3 красив, цементував, зварював арку, тобто допомагав фізично. ОСОБА_1 працювала, у неї своя фірма.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є сестрою померлого ОСОБА_3 Про те, що її брат живе разом з ОСОБА_1 їй стало відомо в 1995 році, а в спірному будинку ОСОБА_1 стала проживати з 1999 року. За час їх сумісного проживання вони за спільні кошти придбали автомобіль та разом зробили ремонт в будинку, а саме поклеїли шпалери, замінили вікна, підлогу, перекрили дах, засклили веранду. Також, пояснила, що газ та воду в будинок було проведено в 1983 році, при ОСОБА_1 було побудовано лише гараж та масандру та після 1999 року вони нічого не будували. ОСОБА_3 працював лише до 1995 року, а потім ні, оскільки хворів.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснив, що він є родичем померлого ОСОБА_3 та живе по сусідству. ОСОБА_1 з ОСОБА_3 почали проживати разом з початку 90-х років. ОСОБА_3 не працював, а робив домашню роботу. За час сумісного проживання із основного вони побудували лише гараж з масандрою та замінили шифер на даху. Будівельні роботи вони робили за спільні кошти, працювали наймані люди, а ОСОБА_3 платив. Приблизно 3-4 роки тому ОСОБА_3 захворів та ОСОБА_1 сама вирішувала справи. Зазначає, що він не часто спілкувався з ОСОБА_3, але за його життя приблизно в 2012 році він заходив до будинку та побачив лише плитку на кухні, що ще робилось в будинку йому не відомо.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми суд закінчив розгляд справи у відсутність незявившихся сторін.

Вислухавши пояснення представника позивачки, відповідача та його представника, допитавши свідків, розглянувши письмову заяву про уточнення позовних вимог представника позивача, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентарної справи № 1425 на домоволодіння, письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 4017 від 14.12.2000 року належить будинок № 204 розташований по вул. Леніна в смт. Володарське Володарського району Донецької області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.03.2014 року, наданою реєстраційною службою Володарського РУЮ, довідкою КП «Володарське БТІ» від 17.03.2014 року та не заперечується сторонами.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 469024 виданого Володарською райдержадміністрацією 02.02.2011 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1091 га, яка розташована за адресою: Донецька область, Володарський район, смт. Володарське, вул. Леніна, буд. 204 та цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно трудової книжки виданої 25.08.1992 року ОСОБА_3 17.11.1995 року був звільнений з підприємства за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України відповідно до наказу № 74-к від 20.11.1995 року.

Відповідно до довідки Науково-технічного підприємства «Гефест» № 3 від 10.04.2003 року ОСОБА_1 працювала в НТП «Гефест» на посаді директора з 21.10.1992 року по 31.12.2002 року та її заробітна плата складала: 1996 рік 2102,47 грн., 1997 рік 2437,14 грн., 1998 рік 2676,96 грн., 1999 рік 3088,73 грн., 2000 рік 3852,52 грн., 2001 рік 4939,40 грн. та 2002 рік 5831,77 грн.

Згідно повідомлення Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області від 03.03.2014 року за вих. № 3235/К/05-81-17-03-13-3 ОСОБА_1 знаходиться на податковому обліку в Жовтневій ОДПІ м. Маріуполя, як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку та згідно наданих звітів по єдиному податку розмір виручки склав: 2003 рік 28335 грн., 2004 рік 38954 грн., 2005 рік 70247 грн., 2006 рік 101347 грн., 2007 рік 149805 грн., 2008 рік 483450 грн., 2009 рік 495045 грн., 2010 рік 479505 грн., 2011 рік 497010 грн., 2012 рік 499035 грн. та 2013 рік 790530 грн.

Згідно до товарних чеків, наданих стороною позивача позивачка ОСОБА_1 з 2001 року по 2012 рік купувала будівельні матеріали, а саме: плитку, фарбу, шпалери, цемент, руберойд, шлакоблок, пісок, тощо.

Відповідно до заказу № 2-093 від 17.07.2009 року ОСОБА_1 уклала з СПДФО ОСОБА_12 договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 замовила виготовлення 13 вікон з підвіконнями та сплатила їх вартість в розмірі 11953,02 грн.

Згідно довідки ФОП ОСОБА_13 від 08.04.2014 року за вих. № 4 ОСОБА_1 за період серпень 2011 року вересень 2011 року придбала в магазині «Мультиколор» наступні товари: грунт Aura Unigrunt Basen 10 л в кількості 4 шт. за ціною 75,00 грн. на суму 300,00 грн., фарба AURA Mattlatex 10 л біла в кількості 15 шт. за ціною 240,00 грн. на суму 3600,00 грн., краситель для тонування AURA Mattlatex 10 л в кількості 10 шт. за ціною 174,00 грн. на суму 1740,00 грн., фарба фасадна 9,5 л в кількості 1 шт. за ціною 730,80 грн. на суму 730,80 грн. Загальна сума складає 6370,80 грн.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-НО № 722205 ОСОБА_3 помер 17.08.2013 року.

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області № 263/8826/13ц (провадження № 2-о/263/175/2013) від 03.09.2013 року встановлено факт мешкання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сімєю без реєстрації шлюбу з 1996 року за адресою: Донецька область, смт. Володарське, вул. Леніна, буд. 204 і дане рішення набуло законної сили 16.09.2013 року.

Відповідно до довідки КП «Володарське БТІ» від 12.12.2013 року за вих. № 35 та технічного паспорту на житловий будинок № 204 по вул. Леніна в смт. Володарське виготовленого станом на 15.10.2008 року, вищевказаний будинок складається з житлового будинку літ. А-1, 1975 року побудови; прибудови літ. а-1, 1975 року побудови; огорожі літ. № 1, 1976 року побудови; воріт літ. № 2, 1976 року побудови; воріт літ. № 3, 1976 року побудови; мостіння літ. № І, 1976 року побудови; літньої кухні літ. № Г, 1977 року побудови та зокрема в 1999 році побудовано сарай /лазня/ літ. № В, сарай літ. № Д, гараж літ. № Е, вбиральню літ. № Е; в 2000 році побудовано нежитлову прибудову літ. № Б-1; в 2003 році побудовано веранду літ. № а2-1 та в 2008 році побудовано гараж літ. № Л та сарай літ. № М, тобто вже в період проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сімєю без реєстрації шлюбу.

Згідно повідомлення Володарської держнотконтори від 18.03.2014 року за вих. № 362/01-24 вбачається, що після смерті ОСОБА_3, який помер 17.08.2013 року, Володарською держнотконторою заведена спадкова справа від 14.02.2014 року № 31/2014, на підставі заяви про прийняття спадщини за законом гр. ОСОБА_2 сина померлого. Свідоцтво про право на спадщину за законом не видавалось.

Відповідно до ст. 24 КпШС України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них.

Згідно ст. 25 КпШС України якщо майно, яке було власністю одного із подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до розяснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сімю України» (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сімєю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про власність», відповідних норм ЦК Української РСРта з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності». Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.

Так, згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сімї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Частиною другою статті 112 ЦК УРСР визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, повязані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону «Про власність», статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сімї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що обєдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України «Про власність»), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є обєктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сімї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, обєднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У звязку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого до 1 січня 2004 року особами, які проживали однією сімєю, але не перебували в зареєстрованому шлюбі, необхідно встановити не лише обставини щодо спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно придбалось сторонами внаслідок спільної праці. Тобто сам факт спільного проживання сторін у справі не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожного зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні, відповідно до розміру внеску, є її власністю.

Тільки в разі встановлення цих фактів та обставин положення частини першої статті 24 КпШС України, частини першої статті 17 Закону України «Про власність» вважається правильно застосованим із дотриманням рекомендацій, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сімю України» та від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

Згідно з п. 23постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає зясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також і визначена на час розгляду справи ринкова вартість будинку не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як обєкту.

Так, відповідно до висновку експерта № 28 судової будівельно-технічної експертизи від 28.04.2015 року встановлено, що ринкова вартість домоволодіння № 204, розташованого по вул. Леніна в смт. Володарське Володарського району Донецької області на момент проведення експертизи, без урахування проведених будівельних робіт, визначена порівняльним підходом за період з 1996 року по 2013 рік за цінами квітня 2015 року може скласти 78810 грн.; перелік, обєм фактично виконаних робіт по ремонту (реконструкції), добудови, перебудови домоволодіння № 204 по вул. Леніна в смт. Володарське в період часу з 1996 року по 2013 рік може скласти 169037 грн.; ринкова вартість домоволодіння № 204, розташованого по вул. Леніна в смт. Володарське на момент проведення експертизи з урахуванням проведених будівельних робіт з 1996 року по 2013 рік, визначена порівняльним підходом на дату оцінки може скласти 247847 грн.

Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що в період проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_3 (з 1996 року і до дня смерті останнього, тобто до 17.08.2013 року), внаслідок спільних трудових і грошових затрат подружжя, спірне домоволодіння № 204 по вул. Леніна в смт. Володарське істотно збільшилося у своїй цінності (вартості), а тому відповідно до вимогст. 25 КпШС України, суд вважає за необхідне визнати його обєктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_3, який помер 17.08.2013 року та визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини вищевказаного домоволодіння, задовольнивши позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Щодо вимоги позивачки про визнання автомобіля спільною власністю подружжя та визнання за нею права власності на 2/3 його частини, то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ЯНВ № 863028 в вересні 1997 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на автомобіль ВАЗ 21011, 1978 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до правового змісту ст.ст. 22, 28 КпШС України (які діяли на момент придбання спірного автомобіля)майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними, та аналогічні положення закріплені в СК України.

Таким чином, розглядаючи справу у межах заявлених вимог, враховуючи, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт придбання автомобілю марки ВАЗ -21011, реєстраційний номер НОМЕР_1 в період спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 однією сімєю без укладення шлюбу, а тому суд вважає за необхідне визнати даний автомобіль обєктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля, задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково.

Суд не бере до уваги ствердження відповідача в обґрунтування своїх заперечень, оскільки ним не надано суду жодного доказу на їх підтвердження.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки понесені нею при зверненні до суду судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 112 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, ст.ст. 355, 368, 370, 372 ЦК України, ст.ст. 22, 24, 25, 28 КпШС України, ст.ст. 60, 61, 68-70, 71 Сімейного Кодексу України, Законом України «Про власність», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя та визнання права власності на його частину задовольнити частково.

Визнати домоволодіння № 204, розташоване по вул. Леніна в смт. Володарське Володарського району Донецької області та автомобіль марки ВАЗ-21011, реєстраційний номер НОМЕР_1, спільною власністю подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_3, який помер 17.08.2013 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки домоволодіння № 204 розташованого по вул. Леніна в смт. Володарське Володарського району Донецької області та на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ-21011, 1978 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1., номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі 2440681, номер кузова НОМЕР_3.

В решті частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.О. Подліпенець.