Ухвала суду № 45907634, 23.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/690/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Степанюка А.Г., Шурка О.І.,

при секретарі Дешку В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «СТЕДІ» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СТЕДІ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0008892202 від 06.11.2014.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 15.10.2014 по 17.10.2014 Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «СТЕДІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «МІКАС ПЛЮС» за період: січень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №680/10-06-22-02/32832001 від 24.10.2014, в якому встановлені порушення позивачем вимог:

- п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України про завищення податкового кредиту та заниження ПДВ до сплати в бюджет на загальну суму за січень 2014 року у сумі 15855,00 грн.;

- пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704;

- п.8 розділу 3 Порядку «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за 197/18935, внаслідок чого невірно визначено суму податкового зобов'язання та завищено податковий кредит на загальну суму за січень 2014 року - 15855 грн.

На підставі акту перевірки №680/10-06-22-02/32832001 від 24.10.2014 Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області в основу прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 № 0008892202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 23 783, 00 грн., у тому числі 15 855, 00 грн. за основним платежем та 7 928, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.40).

Позивач, скориставшись правом адміністративного оскарження рішення податкового органу, звернувся зі скаргою до ГУ ДФС у Київській області від 14.11.2014. Рішенням ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги № 832/10/10-36-10-01-04 від 30.12.2014 у задоволенні скарги відмовлено, податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 №0008892202 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням ГУ ДФС у Київській області позивач оскаржив податкове-повідомлення рішення № 0008892202 від 06.11.2014 до Державної фіскальної служби України, яка рішенням про результати розгляду скарги від 29.01.2015 №1738/6/99-99-10-01-01-15 у задоволенні скарги відмовила, а податкове повідомлення-рішення залишила без змін.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (покупець) та ТОВ «МІКАС ПЛЮС» (продавець) укладено договори купівлі-продажу №2401 від 24.01.2014 з додатком 1 (специфікація) та договір купівлі продажу № 2901 від 29.01.2014 з додатком 1 (специфікація).

Відповідно до умов договору № 2401 продавець передає у власність покупця ДСП шліфоване, фурнітуру для дверей та меблів, Покупець - приймає й оплачує товар. Вартість товару становить 62770,80 грн., в т.ч. ПДВ 10461,80 грн. Кількість, асортимент товару наведені в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.7.1 договору №2401 оплата товарів покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування попередньої оплати у розмірі 100 % на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно специфікації до договору №2401 сторони визначили кількість та асортимент товару, а саме ДСП шліф. 2750*1830*16 у кількості 200 штук, замок дверний з ручкою 16 комплектів, замок меблевий 54 шт., профіль 0,55 мм у кількості 263 шт., кріплення для меблів 112 комплектів на загальну суму 62 770,80 грн. в тому числі ПДВ 10 461,80 грн.

Відповідно до умов договору №2901 продавець передає у власність покупця ДСП, МДФ, брус дерев'яний, пластини монтажні, а покупець - приймає й оплачує товар. Вартість товару становить 32359,20 грн., в т.ч. ПДВ 5393,20 грн. Кількість, асортимент товару наведені в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.7.1 договору №2901 оплата товарів покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування попередньої оплати у розмірі 100 % на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно специфікації до договору №2901 сторони визначили кількість та асортимент товару, а саме: ДСП лам. 2750*1830*16 мм у кількості 36 шт, МДФ 2800/2070*16 мм у кількості 26 листів, брус дерев'яний 30*40 мм 752 шт., пластина монтажна 366 шт. на загальну суму 32359,20 грн. в тому числі ПДВ 5393,20 грн.

Відповідно до наданої виписки банку позивачем здійснено стовідсоткову передоплату за товар згідно платіжних документів № 452 від 30.01.2014 на суму 62770,80 грн. та № 464 від 31.01.2014 на суму 32359,20 грн. відповідно до умов догорів (т.1, а.с. 59-60).

Матеріали справи свідчать, що 30.01.2014 на виконання умов договору №2401 позивачу було доставлено товар, а саме: ДСП шліф. 2750*1830*16 у кількості 200 листів, замок дверний з ручкою 16 комплектів, замок меблевий 54 шт., профіль 0,55 мм у кількості 263 шт., кріплення для меблів 112 комплектів на суму 62 770,80 грн. в тому числі ПДВ 10 461,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1052 від 30.01.2014(т.1, а.с. 61).

03.02.2014 на виконання умов договору № 2901 позивачу було доставлено товар, а саме: ДСП лам. 2750*1830*16 мм у кількості 36 листів, МДФ 2800*2070*16 мм 26 листів, брус дерев'яний 30*40 мм 752 шт., пластина монтажна 366 шт., на суму 32 359,20 грн., в тому числі ПДВ 5 393,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1114 від 03.02.2014.(т.1, а.с. 62)

За фактом настання першої з подій (оплата товару) ТОВ «МІКАС ПЛЮС» були виписані податкові накладні на загальну суму 95 129,40 грн., в тому числі ПДВ 15855,00грн.

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за січень 2014 року.

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 15 855,00 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту січень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (т.2 а.с.14-15).

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «МІКАС ПЛЮС».

Доводи апелянта про порушення контрагентом позивача податкового законодавства є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» роз'яснено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно враховано судом першої інстанції.

Більш того, досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ТОВ «МІКАС ПЛЮС», судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки АБ № 576855 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 25.09.2012, основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 31.09 виробництво інших меблів, 16.10. Лісопильне та стругальне виробництва, 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів (т.1, а.с.14). Тобто, отримання товарів від ТОВ «МІКАС ПЛЮС» відповідає видам діяльності позивача та пов'язано з його господарською діяльністю.

Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 080395 від 25.02.2004, адресою місцезнаходження позивача є: 07412, Київська область, Броварський район, село Рожни, вулиця Щорса, 41 Г (т.1, а.с.13).

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2014 між позивачем (орендар) та приватним акціонерним товариством «Київбудком» (орендодавець) було укладено договір оренди №1/03, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування нежитлове приміщення столярного цеху, що належить орендодавцю на праві власності площею 200 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 119, 1-й поверх. Майно передається в оренду з метою здійснення господарської діяльності по виготовленню меблів.

Фактична передача приміщення, що орендується, було здійснено за актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.03.2013 (т.1 а.с. 68).

Відповідно до актів надання послуг № 39 від 31.01.2014 та №64 від 28.02.2014 ПрАТ «Київбудком» було виконано роботи (надані послуги), а саме: оренда приміщення за січень-лютий 2014 року, вартість яких складає в загальному розмірі 10000,00 грн. (т.1 а.с. 69-70).

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що в охоплений перевіркою період виробництво здійснювалось в приміщенні столярного цеху, яке позивач використовує в господарській діяльності на підставі договору оренди 1/03 від 01.03.2013, сплачуючи при цьому орендну плату.

Крім того, матеріали справи свідчать, що перевезення виробленої продукції позивача здійснювалось транспортним засобом марки FORD TRANSIT, реєстраційний номер НОМЕР_2, який використовується на підставі нотаріально посвідченого договору оренди транспортного засобу від 22.07.2013, № 1803, укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Стеді» (т.1, а.с. 71).

Отриманий товар позивачем був використаний для подальшого виконання зобов'язань перед контрагентами: ПП «УКРТОРГБУД ІНВЕСТ», ТОВ «Мальви-Меблі», ТОВ « 11 МІРРОРС ОТЕЛЬ», ТОВ «Парк-Готель-Київ», ТОВ «БМК «Енергомонтажвентиляція», ТОВ «Толаріс-ІНК», на підтвердження чого позивачем надані договір субпідряду, акти приймання виконаних робіт, рахунки, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти надання послуг.

Тобто, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «МІКАС ПЛЮС», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Також, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МІКАС ПЛЮС», яким встановлено відсутність у ТОВ «МІКАС ПЛЮС» умов для здійснення фінансово-господарських операцій, оскільки податковими органами не перевірявся ТОВ «МІКАС ПЛЮС» на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт, а сам по собі факт неможливості проведення контролюючим органом зустрічної звірки контрагента не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «МІКАС ПЛЮС», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Степанюк А.Г.