Постанова № 45907313, 24.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4285/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство «Одеський олійножировий комбінат» (далі ПАТ «Одеський олійножировий комбінат») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 травня 2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 15 по 22 квітня 2014 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Вторметекспорт» за 2012 рік. За результатами перевірки складено акт від 29 квітня 2014 року за № 2422/22-06/00376509, в якому зазначено про порушення позивачем пункту 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 2767495 грн., а також пунктів 198.2 та 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 553500 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 травня 2014 року № НОМЕР_1, яким ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 2767495 грн., а також № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 553500 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» решту судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, голова правління ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги ст. ст. 4, 39, 138, 183, 185, 188, 198, 201 Податкового кодексу України, ст. 204 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, судом першої інстанції не враховано практику Європейського суду з прав людини, Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України, повязану з вирішенням податкових спорів даної категорії. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представника відповідача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 15 по 22 квітня 2014 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Вторметекспорт» за податковий період 2012 рік.

За результатами перевірки складено акт від 29 квітня 2014 року за № 2422/22-06/00376509, в якому зазначено про порушення позивачем пункту 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 2767495 грн., а також пунктів 198.2 та 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 553500 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 травня 2014 року № НОМЕР_1, яким ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 2767495 грн., а також № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 553500 грн..

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Одеський олійножировий комбінат», суд першої інстанції виходив з того, що останнім не доведено належними доказами факт реального характеру господарських операцій із постачання позивачу ТОВ «Вторметекспорт» олії соняшникової нерафінованої, а тому недоведеним є право підприємства на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, за відповідними господарськими операціями.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення обєкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу (у вказаній вище редакції) витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, видами діяльності ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» є, серед іншого, виробництво олії та тваринних жирів (т. 1 а. с. 13).

При цьому позивачем (Покупець) було укладено з ТОВ «Вторметекспорт» (Продавець) договір купівлі-продажу від 12 березня 2012 року за № 12/03/12, відповідно до якого Продавець зобовязується поставити Покупцю Товар (олія соняшникова нерафінована), а останній прийняти та оплатити товар. Кількість, одиниця виміру, ціна на одиницю товару, загальна вартість та умови поставки визначаються згідно специфікації на кожну партію товару, яка є невідємною частиною договору. Поставка здійснюється на склад Покупця за адресою вул. Середньофонтанська, 16, м. Одеса (т. 1 а. с. 33-34).

В акті перевірки посадовими особами відповідача зроблено висновок, що позивачем завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 2767495 грн. внаслідок віднесення до складу витрат, що враховуються при визначені обєкта оподаткування, вартості товару, придбаного у ТОВ «Вторметекспорт», реальність господарських операцій з яким, на думку посадових осіб контролюючого органу, не доведена.

В обґрунтування висновку щодо не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з названим вище контрагентом відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вторметекспорт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року», в якому зазначено про документальне не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Вторметекспорт» з субєктами господарської діяльності покупцями, в тому числі з ПАТ «Одеський олійножировий комбінат».

Проте, всупереч висновкам контролюючого органу та суду першої інстанції, витрати по вказаній вище угоді, укладеній ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» з ТОВ «Вторметекспорт», безпосередньо повязані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названою вище угодою з ТОВ «Вторметекспорт» включено позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені обєкта оподаткування, на підставі первинних документів специфікацій до договору, видаткових, податкових та прибуткових накладних, актів прийому передачі, розрахункових документів, а також документів, що підтверджують транспортування придбаного позивачем товару (т. 1 а. с. 35-93, 101-108, 138, т. 2 а. с. 142), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Крім того, на підтвердження факту отримання та подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано копію журналу обліку нерафінованої олії та звіти про рух жирової сировини (т. 1 а. с. 94-100).

Зазначаючи про не доведеність належними доказами фактів реального характеру господарських операцій із постачання позивачу ТОВ «Вторметекспорт» олії соняшникової нерафінованої, суд першої інстанції, серед іншого, послався на відсутність у значній частині товарно-транспортних накладних назви автопідприємств, якими забезпечувалось перевезення відповідних партій товару, що унеможливлює ідентифікацію змісту та учасників відповідної господарської операції з перевезення, а також, що пунктом розвантаження окремих партій товару згідно з наданими товарно-транспортними накладними визначено м. Іллічівськ, тоді як за умовами укладеного із ТОВ «Вторметекспорт» договору постачання товару мало відбуватись на склад позивача, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 16. Крім того, як зазначив суд першої інстанції, позивачем взагалі не надано до суду товарно-транспортної накладної щодо перевезення товару згідно з видатковою накладною від 03.05.2012 року № 653.

На вимогу суду апеляційної інстанції ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» надано товарно-транспортну накладну від 03 травня 2012 року, що підтверджує транспортування відповідної партії товару (т. 2 а. с. 142).

Відповідно до глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 10.1 глави 10 Правил встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Згідно главі 11 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору між позивачем та ТОВ «Вторметекспорт» поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок Постачальника на склад Покупця (п. 4.1 договору).

За таких обставин, із врахуванням наведених вище положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, відповідальність за правильність оформлення товарно-транспортних накладних покладається на вантажовідправника, тобто контрагента позивача ТОВ «Вторметекспорт», у звязку з чим позивач не може нести відповідальність за окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних.

Як встановлено матеріалами справи, на підставі укладеного позивачем з ТОВ «Вторметекспорт» договору купівлі-продажу від 12 березня 2012 року № 12/03/12, в період з 17 квітня по 11 травня 2012 року здійснено одинадцять поставок партій соняшникової олії нерафінованої, з яких вісім поставок було здійснено на адресу вул. Середньофонтанська, 16, м. Одеса, що підтверджується приходними накладними, журналом обліку нерафінованої олії, даними книги прийому жирової сировини та содоматеріалів по МСС та актами приймання жирової сировини (т. 1 а. с. 94-96, 156-159).

Три поставки партій товару здійснено на склад позивача в м. Іллічівську Одеської області. При цьому саме поставки партій товару 26 та 30 квітня, а також 03 травня 2012 року на склад підприємства в м. Іллічівськ не знайшли відображення в журналі обліку нерафінованої олії, що ведеться за основною адресою підприємства в м. Одеса.

Як пояснив в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, якість кожної партії товару в обовязковому порядку перевірялася внутрішньою лабораторією ПАТ «Одеський олійножировий комбінат», у звязку з чим підприємство не зберігало отримані від ТОВ «Вторметекспорт» документи, що посвідчують якість товару.

Крім того, згідно пояснень представника позивача, різниця в обсязі фактично поставленого 19 квітня 2012 року товару та суми, на яку виписані податкові накладні, виникла через наявну заборгованість з попередніх поставок від 17 та 18 квітня 2012 року. У звязку з виробничою необхідністю та за домовленістю з постачальником, поставки товару 19, 23 та 24 квітня 2012 року здійснювались раніше отриманої оплати з випискою податкових накладних за першою подією відвантаження товару. При цьому позивачем перераховано постачальнику за квітень 2012 року грошові кошти у сумі 3121000 грн. з випискою податкових накладних на таку ж суму. Частину недопоставленого товару було додатково поставлено позивачу у травні 2012 року (т. 2 а. с. 134-136).

Вказані пояснення узгоджуються з наявними в матеріалах справи первинними документами податковими та приходними накладними, розрахунковими документами, регістром бухгалтерського обліку по ТОВ «Вторметекспорт».

Окремі недоліки в наданих позивачем первинних документах, а саме помилкове зазначення ціни за одиницю товару у видаткових накладних від 17 квітня 2012 року № 550 та 551, а також від 18 квітня 2012 року № 552, не спростовують доводів позивача щодо реальності здійснення ним господарських операцій за договором купівлі-продажу з ТОВ «Вторметекспорт».

Матеріалами справи також встановлено, що придбаний у ТОВ «Вторметекспорт» товар позивачем в подальшому реалізовано по договору з покупцем ПАТ «Іллічівський олійножировий комбінат» та по договору комісії з ТОВ «Одеський торговий дім «Сонячна долина», що підтверджується наданою первинною документацією (т. 1 а. с. 148-159, 160-215).

Всупереч висновкам суду першої інстанції, контролюючим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірною угодою та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) обєкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є обєктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обовязок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобовязаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обовязок щодо звітування перед податковим органом та сплати податкового зобовязання покладено на платника податків, яким в даному випадку є ТОВ «Вторметекспорт». При цьому можливе невиконання таким контрагентом своїх зобовязань по сплаті податків до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ПАТ «Одеський олійножировий комбінат») права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх повязаності з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарської операції постачальник товару (ТОВ «Вторметекспорт») був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу витрат, що враховуються при визначені обєкта оподаткування податком на прибуток, витрат позивача за названим вище договором з ТОВ «Вторметекспорт», що свідчить про неправомірне зменшення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» контролюючим органом суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 2767495 грн.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом зменшено позивачу розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 553500 грн. у звязку зі зменшенням відповідачем підприємству суми витрат, що враховуються при визначені обєкта оподаткування податком на прибуток, по названій вище угоді з ТОВ «Вторметекспорт».

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаній угоді правомірно віднесені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені обєкта оподаткування податком на прибуток, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, то і формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього суми в 553500 грн. є правомірним.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом своїх зобовязань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, всупереч висновку суду першої інстанції, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідача підлягають задоволенню.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 26 травня 2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови складено 30 червня 2015 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

ОСОБА_3