Постанова № 45906448, 12.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"12" травня 2015 р. справа № 804/20623/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чередниченко В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 р. у справі № 804/20623/14

за позовом Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ОСОБА_1"

про накладення арешту на кошти, -

встановив:

12.12.2014 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив накласти арешт на кошти на рахунку у банківських установах, які належать відповідачу, згідно з довідкою.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постанова суду вмотивована тим, що у позивача відсутні підстави для застосування адміністративного арешту майна, визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивач звернувся до суду про застосування арешту коштів платника податків на підставі пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України в звязку з відсутністю у відповідача майна, за рахунок якого можливе погашення боргу. Зазначає також, що адміністративний арешт майна платника податків, передбачений ст. 94 Податкового кодексу України, неможливо застосовувати через відсутність майна платника податків.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення задоволення позовних вимог в повному обсязі.

До судового засідання сторони повідомлені належним чином про день, час та місце судового засідання, не зявились, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач з 21.02.2003 року перебуває на податковому обліку у позивача.

Згідно довідки від 28.10.2014 року відповідач має заборгованість перед державним бюджетом в розмірі 4719,35 грн.

З метою встановлення активів відповідача позивачем було направлено запит до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, на який отримано лист-відповідь № 07.2/13-26/4567 від 15.08.2014 року, згідно якого в електронно-обліковій системі інспекції відсутня інформація про реєстрацію за відповідачем сільськогосподарської техніки.

Позивачем також проведено заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, з метою погашення податкової заборгованості, але встановлено, що будь-якого рухомого або нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається наявності обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Пунктами 94.1 та 94.2 ст. 94 податкового кодексу України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Згідно пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано, що водночас Податковим кодексом України передбачені інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, а тому помилково зроблено висновок про необхідність додержання вимог ст. 94 Податкового кодексу України та Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011 року, оскільки правові норми, на які посилався суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі містять інші підстави, не повязані з тими, на які посилається позивач у адміністративному позові.

Підставою для звернення до суду з адміністративним позовом про накладення арешту на рахунки платника податків позивачем вказано, як наявність податкового боргу у платника податків (відповідача) та відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що передбачено пп. 20.1.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу позивачем підтверджено відповіддями на запити податкового органу (а.с. 9-10), також позивачем встановлено, що відповідач має рахунки у наступних банківських установах:

- р/р № 26006011110700, відкритий в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005;

- р/р № 26063050100064, відкритий в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 305299.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.205, ст.207 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 р. у справі № 804/20623/14 скасувати.

Позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти на рахунку № 26006011110700, відкритому в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005 та № 26063050100064, відкритому в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 305299, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія ОСОБА_1" для погашення податкового боргу в сумі 4719,35 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:А.О. Коршун

Суддя:В.Є. Чередниченко