Постанова № 45906279, 22.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р. Справа № 914/365/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддівГриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засіданняОштук Н.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк за вих.№41705/150-32 від 06.05.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/2185/15 від 19.05.2015 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 24.04.2015 року

у справі №914/365/15 (суддя Мороз Н.В.)

за позовом Приватного підприємства Владокс, м. Львів

до Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1 Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2 Головне управління юстиції у Львівській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби, м. Львів

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 представник (довіреність б/н від 04.02.2015 р.);

від відповідача: не зявились;

треті особи: не з"явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.04.2015 р. у справі № 914/365/15 задоволено позовні вимоги Приватного підприємства Владокс, м. Львів до Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк, м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1 Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м. Львів та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2 Головне управління юстиції у Львівській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби, м. Львів про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23.10.2014 р. зареєстрований в реєстрі за №2255, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на договорі іпотеки №SMERS01019/1 від 13.05.2008 р., укладеному ПАТ «Альфа-Банк» та ПП «Владокс», посвідченому приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_4 Стягнуто з ПАТ «Альфа-Банк», м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 (код ЄДРПОУ 23494714) на користь ПП «Владокс», м. Львів, вул. Конюшинна, 6 (код ЄДРПОУ 31730462) 1 218,00 грн. судового збору.

Дане рішення мотивоване тим, що суми заборгованості, визначені у вимозі Відповідача від 28.05.2014 р. та у виконавчому написі від 23.10.2014 р. є різними, що свідчить про наявність спору щодо суми заборгованості, на підставі чого визнано виконавчий напис нотаріуса від 23.10.2014 р. зареєстрованого в реєстрі за №2255, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на договорі іпотеці №SMERS01019/1від 13.05.2008 р. таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач 2 ПАТ «Альфа-Банк», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу за вих.№41705/150-32 від 06.05.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/2185/15 від 19.05.2015 року), в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Скаржник вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» з дотриманням ч. 1 ст. 35 даного Закону , за невиконання Боржником своїх зобов»язань Відповідачем було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально посвідченому договорі іпотеки. Однак, як вказує суд, оскільки сума заборгованості визначена у спірному виконавчому написі не відповідає сумі, яка зазначалась у вимогах про усунення порушення , відповідно вважає, що така сума є безспірною. Скаржник вказує на те, що не взято до уваги судом, що збільшення суми заборгованості Боржника у виконавчому написі , визначеної станом на 29.09.2014 р., відносно заборгованості, визначеної вимогами про усунення порушень від 28.05.2014 р., зумовлене нарахуванням процентів за користування кредитними коштами та нарахування штрафних санкцій. Таке збільшення передбачене, як вказує, зокрема ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» і в п.6 глави 14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до цього, вважає, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу були подані всі необхідні документи, передбачені Закону України «Про нотаріат» та главою 14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме: надано документи первинної бухгалтерської документації, виписки по рахунках Боржника та інші документи, які підтверджували наявність заборгованості, а також встановлювали розмір зазначеної заборгованості.

Дані обставини, Скаржник, вважає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким відмовити ПП «Владокс» у задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким що не підлягає виконанню.

Позивач ПП «Владок» у відзиві, б/н від 08.06.2015 р. (вх. № апеляційного суду 01-04/359/15 від 08.06.2015 р.) заперечує доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що суми заборгованості є значно завищеними. ПАТ «Альфа-Банк» визначено суму заборгованості по тілу кредиту, яку Позичальник зобов»язаний достроково повернути у зв»язку з невиконанням своїх зобов»язань за договором про надання траншу №SMER0012747-1 від 28.12.2011 р. (3 150 178,23 грн.), однак у розрахунках, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, така сума збільшена. Крім цього, вважає, значно збільшений розмір штрафних санкцій (пені). Вказує, що за період з 13.02.2013 р. по 28.05.2014 р. розмір нарахованої пені становить 38 865,88 грн., а за період з 29.05.2014 р. по 29.05.2014 р. 279 830,84 грн. Крім цього, виконавчий напис нотаріуса від 23.10.2014 р. був вчинений на підставі довідки про розрахунок заборгованості ПП «Владокс» по договору про надання траншу №SME 0012747-1 від 28.12.2011 р. станом на 29.09.2014 р. Отже, вважає, що за період з 30.09.2014 р. по 23.10.2014 р. нотаріусом не було перевірено поступлення коштів від ПП «Владокс» в рахунок погашення заборгованості. Водносчас зазначає, що 01.10.2014 р. та 03.10.2014 р. ПП «Владокс» здійснило платежі на суми відповідно 10 000 грн. та 8 000 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку від 01.10.2014 р. та 03.10.2014 р. Відтак вказує, що дані суми не були враховані під час вчинення виконавчого напису нотаріусом, що спростовує факт безспірності заборгованості. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну і необгрунтовану.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк за вих.№41705/150-32 від 06.05.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/2185/15 від 19.05.2015 року) на рішення господарського суду Львівської області від 24.04.2015 року у справі №914/365/15 та призначено до розгляду в судове засідання на 08.06.2015 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (Т-2, а.с.412).

Розпорядженням голови суду від 08.06.2015 р. у зв»язку з перебуванням у відпустці судді Кордюк Г.Т. у склад колегії по розгляду справи №914/365/15 введено суддю Юрченка Я.О. (Т-2, а.с.170).

В зв»язку з клопотанням представника Позивача, розгляд справи №914/365/15 відкладено в судове засідання на 22.06.2015 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів - Гриців В.М. та Юрченка Я.О. Участь представників сторін у судове засідання визначено на власний розсуд. (Т-2, а.с.180-181).

В судове засідання 22.06.2015 р. з»явився представник Позивача. Інші учасники судового процесу участі уповноваженого представника не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 08.06.2015 р., що підтверджується штампом суду на звороті останньої (Т-2, а.с.181 «зворот»).

Станом на 22.06.2015 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представник Позивача в судовому засіданні 22.06.2015 р. заперечив доводи апеляційної скарги, з мотивів наведених у відзиві.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

13.05.2008 р. ЗАТ «Альфа-Банк» (Кредитор) та ПП «Владокс» (Клієнт) укладено Рамкову Угоду № SМЕRS01019 (Т-2, а.с.38-39), згідно п.1.1 якої кредитор на умовах цієї угоди та договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту, договорів про відкриття акредитиву, договорів про надання гарантій надає клієнту кредитні продукти у межах строку, що становить 180 (сто вісімдесят) місяців з дати укладення цієї угоди, та в загальному розмірі, що визначений п.1.2 цієї угоди та на умовах, передбачених статтею 2 цієї угоди.

Пунктом 1.2 Угоди передбачено, що на підставі укладених сторонами відповідних договорів (угод), кредитор може відкрити клієнту кредитну лінію та/або акредитиви та/або надати гарантію, та/або овердрафт, та/або транш, загальний розмір яких не повинен перевищувати 2000000, 00 доларів США.

В подальшому, з метою забезпечення виконання зобовязання, що виникло на підставі основного договору (Рамкової Угоди №SМЕRS01019) /або може виникнути на підставі нього у майбутньому, Приватним підприємством Владокс (Іпотекодавець) та Закритим акціонерним товариством Альфа-Банк (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки №SМЕRS01019/1 від 13.05.2008р. (Т-1, а.с.8-13). Предметом якого є складські приміщення загальною площею 2538,00 кв.м., а саме: складські приміщення в підвалі (під літ. А-2), №1, 2, площею 1 475,3 кв.м., складські приміщення 1-го поверху, (під літ. А-2), №5-10, площею 815,9 кв.м., приміщення 2-го поверху, (під літ.А-2), №13-29, площею 183,0 кв.м., приміщення 1-го поверху-трансформаторна, (під літ.Д-1), площею 63,8 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд.6.

28.12.2011 р. Публічним акціонерним товариством Альфа-Банк (кредитор) та Приватним підприємством Владокс (позичальник) укладено договір про надання траншу № SМЕ0012747-1 (Т-2, а.с.41-46), згідно умов якого кредитор у порядку та згідно умов Рамкової Угоди № SМЕRS01019 від 13.05.2008 р. та цього договору надає позичальнику кредит в сумі 3311571,52 грн. на строк користування 180 (сто вісімдесят) місяців зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17,5% річних, а позичальник зобовязується повернути наданий кредит, сплатити проценти, комісії (за їх наявності) за кредитом у встановлений цим договором строк та виконати інші зобовязання за цим договором у повному обсязі. 28.12.2011р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору про надання траншу № SМЕ0012747-1 (Т-2 а.с.54), відповідно до якої, кредитор у порядку та згідно умов Рамкової Угоди № SМЕRS01019 від 13.05.2008р. та цього договору надає позичальнику кредит в сумі 3309515,92 грн.

28.12.2011 р. Публічним акціонерним товариством Альфа-Банк, що є правонаступником усіх прав та обовязків ЗАТ Альфа-Банк та Приватним підприємством Владокс укладено додаткову угоду до Рамкової Угоди №SМЕRS01019 від 13.05.2008 р.(Т-2, а.с.40) та додатковий договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки №SМЕRS01019/1 (Т-2, а.с.14-17), якими внесено відповідні зміни до Рамкової Угоди.

У відповідності до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором , а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України , якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів , належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 5.1. 51.1. Договору про надання траншу №SME0012747-1 від 28.12.2011 р., який є невід»ємною частиною Рамкової угоди №SMERS01019 від 13.05.2008 р. передбачено, що у разі виникнення у Позичальника простроченої заборгованості, Кредитор набуває право вимоги дострокового повернення кредиту та інших платежів, передбачених цим договором.

28.03.2014 р. ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до ПП «Владокс» з вимогою за вих.№47722/150-32 про дострокове повернення кредиту (Т-1, а.с.49-50), а саме: повернути загальну суму заборгованості, яка станом на 24.03.2014 р. становила 3 609 224,55 грн. Вимога залишена Відповідачем без відповіді і задоволення.

У відповідності до ч.1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Пунктом 2.1. договору іпотеки №SМЕRS01019/1 від 13.05.2008р., визначено, що іпотекою забезпечується виконання іпотекодавцем у межах суми, зазначеної в п. 2.2. цього договору (2000000,00 доларів США), зобовязання, що виникло на підставі основного договору (Рамкової Угоди №SМЕRS01019 від 13.05.2008р.) або може виникнути на підставі нього у майбутньому і надалі іменується основне зобовязання, відповідно до якого іпотекодержатель має право вимагати, а іпотекодавець повинен виконати наступні обовязки: повернути кредит згідно із основним договором, сплатити відсотки за його користування, а також неустойку в розмірах та у випадках, передбачених основним договором, вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, які повязані з предявленням вимоги за основним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків завданих порушенням основного договору чи умов цього договору.

Згідно п. 6.1. та п.6.2. договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у будь-якому з наступних випадків: у випадку невиконання позичальником основного зобовязання; у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов договору іпотеки; у інших випадках, передбачених законодавством України. Звернення стягнення на майно може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове врегулювання), яким вважатиметься застереження, що міститься у п. 6.3 договору іпотеки.

28.05.2014 р. ПАТ Альфа-Банк направлено ПП Владокс вимогу №46602/150-32 з посиланням на ст.35 Закону України Про іпотеку з вимогою самостійно, протягом 30 днів сплатити заборгованість, яка станом на 26.05.2014 р. становила 3595841,40 грн., з яких: 3150178,23 грн. - заборгованість за кредитом, 406797,29 грн. - відсотки за користування кредитом та 38865, 88 грн. пені за договором про надання траншу № SМЕ0012747-1 від 28.12.2011 р. (Т-2, а.с.34-36)

Оскільки вищевказана вимога Відповідачем не задоволена, ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою від 10.10.2014 р. №91753/150-32 про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки №SMERS01019/1 від 13.05.2008 р., з внесеними змінами на підставі додаткового договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 28.12.2011 р. (Т-2, а.с.7).

На підставі даної вимоги та заяви, 23.10.2014 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис (реєстраційний №2255) на договорі іпотеки №SМЕRS01019/1 від 13.05.2008р., з внесеними змінами на підставі додаткового договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки №SМЕRS01019/1 від 28.12.2011р. (Т-1а.с.48), відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки - складські приміщення загальною площею 2538,00 кв.м., а саме: складські приміщення в підвалі (під літ. А-2), №1, 2 площею 1475.3 кв.м., складські приміщення 1-го поверху, (під літ. А-2), №5-10, площею 815,9 кв.м., приміщення 2-го поверху (під літ.А-2), №13-29, площею 183,0 кв.м., приміщення 1-го поверху-трансформаторна (під літ.Д-1) площею 63,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, буд. 6. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства Альфа Банк за період з 13.03.2013р. по 29.09.2014р. у розмірі 4099516,88 грн., з яких 4093966,88 грн. - сума основного боргу, а 5550,00 грн. - сума сплачена ПАТ Альфа-Банк за вчинення напису.

27.01.2015 р. постановою старшого державного виконавця ВПР УДВС ГУЮ у Львівській області Павлишин Т.І. відкрито виконавче провадження ВП №46243299 з виконання виконавчого напису №2255 виданого 23.10.2014 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (Т-1, а.с.2526).

ПП «Владокс» просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23.10.2014 р. зареєстрований в реєстрі за №2255 , з огляду на те, що дана сума заборгованості не є безспірною , з чим погодився місцевим господарський суд у рішенні від 24.04.2015 р.

При перегляді рішення в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 18 Цивільного кодексу України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ст.87 Закону України Про нотаріат, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1. Переліку документів, за якими провадиться стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємства, установами та організаціями не більше одного року (п.3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУкраїни від 22.02.2012 р.№296/5).

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий напис нотаріуса від 23.10.2014 р. здійснювався на підставі заяви ПАТ «Альфа-Банк» від 10.10.2014 р. №91753/150-32 про вчинення виконавчого напису та долучених до неї документів. Безспірність вимог, як Стверджує Заявник, підтверджує розрахунок та довідка до розрахунку заборгованості ПП «Владокс» по договору про надання траншу №SME0012747-1 від 28.12.2011 р. станом на 29.09.2014 р. та копія письмової вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ПП «Владокс» від 28.05.2014 р. №46602/150-32.

Згідно розрахунку заборгованостей (Т-2, а.с.18-32) та довідки розрахунку заборгованості ПП Владокс по договору про надання траншу № SМЕ0012747-1 від 28.12.2011р. станом на 29.09.2014р. (Т-2, а.с.33), вбачається, що сума заборгованості позивача Приватного підприємства Владокс становить 4 093 966,88 грн., з яких 3233841,10 грн. - заборгованість за кредитом, 541519,06 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 318606,72 грн. - заборгованість за пенею за прострочення платежу. При цьому, сума заборгованості зазначена у вимозі від 28.05.2014р. №46602/150-32 становить 3 595 841,40 грн., з яких: 3150178, 23 грн. - заборгованість за кредитом, 406797,29 грн. - відсотки за користування кредитом та 38865,88 грн. пені за договором про надання траншу № SМЕ0012747-1 від 28.12.2011р.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін , а також інші обставини , які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що суми заборгованості зазначені у вимозі Відповідача від 28.05.2014 р. та оспорюваному виконавчому написі від 23.10.2014 р. (який вчинявся на підставі заяви Відповідача та долучених до неї документів) є різними. Відповідачем не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів повідомлення Позивача, в тому числі і доказів направлення вимоги про наявність заборгованості у розмірі, вказаному в виконавчому написі.

Як вбачається з обставин справи Позивач посилався при поданні позову на порушення строків нарахування пені передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при проведенні Відповідачем розрахунку заборгованості станом на 29.09.2014 р.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1. Договору про надання траншу №SME0012747-1 від 28.12.2011 р. передбачено, що вимоги щодо виконання грошових зобов»язань позичальника, які випливають з цього договору встановлюється позовна давність у п»ять років. Сторони домовились про те, що позовна давність за спорами, що випливають з цього договору відносно сплати неустойки (пені, штрафів) становить п»ять років. Нарахування встановлених цим договором пені та\або штрафів за невиконання та\або неналежне виконання припиняється через п»ять років від дня, коли відповідне зобов»язання мало бути виконане.

Щодо твердження Позивача про те, що спірний виконавчий напис вчинено поза межами строків передбачених ст. 88 Закону України «Про нотаріат», судова колегія не вбачає такого порушення, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно вимог ст. 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

З обставин справи вбачається, що 28.05.2014 р. Відповідачем скеровано на адресу Позивача вимогу №46602/150-32, яка отримана відповідачем 04.06.2014р., а відтак право на звернення на предмет іпотеки виникло після спливу 30 днів визначених у вимозі та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Таким чином судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що з врахуванням положень Закону України Про іпотеку виконавчий напис вчинено в межах річного строку, передбаченого ст.88 Закону України Про нотаріат.

У абзаці 3 п.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості ті підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 р. №10 зазначено, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

Враховуючи те, що суми заборгованості зазначені у вимозі Відповідача від 28.05.2014р. та оспорюваному виконавчому написі від 23.10.2014 р. є різними, що свідчить про наявність спору щодо суми заборгованості. Відповідно до цього, сума заборгованості Приватного підприємства Владокс перед ПАТ Альфа Банк у розмірі 4093966, 88 грн., яка зазначена у виконавчому написі від 23.10.2014р. не була безспірною на момент вчинення виконавчого напису, а відтак останній правомірно місцевим господарським судом визнано, таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 24.04.2015 р. у справі №914/365/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк за вих.№41705/150-32 від 06.05.2015 року - без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України

повний текст постанови складено та підписано 26.06.2015 р.

Головуючий суддяДавид Л.Л.

СуддіГриців В.М.

ОСОБА_1