Постанова № 45906252, 22.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р. Справа № 914/516/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддівГриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Оштук Н.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, б/н від 07.05.2015 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/2186/15 від 19.05.15 р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 16.04.2015 р.

у справі № 914/516/15 (суддя Ділай У.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 ПриватБанк, м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Львів

про стягнення 36 997,31 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 представник (довіреність 4680-О від 31.10.2013 р.);

від відповідача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2015 р. у справі 3914/516/15 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 ПриватБанк, м. Дніпропетровськ (надалі Позивач) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Львів (надалі Відповідач) про стягнення 36997,31 грн. Стягнуто з Відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 20853,09 грн. заборгованості за кредитом, 9810,23 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 4500,10 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, 1833,89 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1827,00 грн. судового збору.

Дане рішення мотивоване тим, що Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України відсутності заборгованості перед Позивачем на суму 36 997,31 грн., а відтак таку вирішено стягнути в примусовому порядку.

Відповідач ФОП ОСОБА_2, не погодившись з винесеним рішенням, подала апеляційну скаргу, б/н від 07.05.2015 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/2186/15 від 19.05.15 р.), в якій покликається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Скаржник вказує, що судом для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, слід було надати можливість Відповідачу подати відзив на позовну заяву. У цей час у гр. ОСОБА_2 були проблеми зі здоров»ям. Крім цього вказує, що 16.10.2014 р. вона зверталась до Позивача з проханням призупинити нарахування штрафних санкцій, можливої реструктуризації заборгованості, проте, Позивач повідомив їй, що для проведення переговорів по реструктуризації необхідно зустрітись з відповідальним працівником, після цього Позивач направив претензію та позов до суду.

Вважає, що дані обставини не були враховані при прийнятті рішення, а тому просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк», у відзиві б/н від 19.06.2015 р. заперечує доводи апеляційної скарги посилаючись на те, що у відповідності до умов договору Відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26007053813769 в електронному вигляді через встановлені засоби електричного зв»язку ОСОБА_5 і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк,sms повідомлення або інших) , що визначено і врегульовано «умовами та правилами надання банківських послуг». Свої зобов»язання за договором ОСОБА_3 виконав в повному обсязі , надавши Скаржникові кредитний ліміт в розмірі 24000,00 грн., що підтверджується випискою. У зв»язку з порушенням зобов»язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку Скаржника станом на 17.01.2015 р. виникла заборгованість в сумі 36 997,31 грн., доказів погашення якої стороною не подано. Щодо твердження Скаржника про те, що вона не мала можливості забезпечити участь у судових засіданнях та надати пояснення на позовні вимоги , то вважає , що таке не відповідає дійсності , оскільки з денного стаціонару Скаржник виписалась 21.03.2015 р., а судове засідання в господарському суді Львівської області відбулось 16.04.2015 р. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 р. поновлено строк ФО підприємцю ОСОБА_2 на подання апеляційної скарги б/н від 07.05.2015 р. на рішення господарського суду Львівської області від 16.04.2015 р. у справі №914/516/15 (а.с.136-137).

Також, ухвалою від 21.05.2015 р. відстрочено сплату ФОП ОСОБА_6 судового збору за подання апеляційної скарги , б/н від 07.05.2015 р. на рішення господарського суду Львівської області від 16.04.2015 р. у справі №914/516/15 до винесення постанови в даній справі (а.с.138-139).

В подальшому, ухвалою суду від 21.05.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, б/н від 07.05.2015 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/2186/15 від 19.05.15 р.) на рішення господарського суду Львівської області від 16.04.2015 р. у справі № 914/516/15 та призначено до розгляду в судове засідання на 08.06.2015 р., в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (а.с.140)

Розпорядженням голови суду від 08.06.2015 р. у зв»язку із перебуванням у відпустці судді Кордюк Г.Т. в склад колегії по розгляду справи №914/516/15 введено суддю Юрченка Я.О. (а.с.164).

За клопотання представника Скаржника, розгляд справи відкладено в судове засідання на 22.06.2015 р. в складі колегії: головуючий суддя Давид Л.Л., судді Гриців В.М. та Юрченко Я.О. (а.с.169-170).

22.06.2015 р. в канцелярію суду від Скаржника поступило клопотання, б/н від 22.06.2015 р. (вх. № апеляційного суду 01-04/3967/15 від 22.06.2015 р.) про відкладення розгляду справи в зв»язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. Крім цього, зазначає, що особисто також не може з»явитись в судове засідання через погіршення стану здоров»я.

В судове засідання 22.06.2015 р. з»явилась представник ОСОБА_5, яка заперечила проти відкладення розгляду справи, зазначила, що Скаржник ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надала жодного доказу на спростування позовних вимог ОСОБА_5. Вважає, повторно заявлене ФОП ОСОБА_2 клопотання про відкладення розгляду справи умисним затягуванням розгляду справи та зловживанням своїми правами в господарському процесі.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

З доданої до клопотання ухвали Вищого господарського суду України вбачається, що розгляд справи №914/3339/14 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 відкладено на 23.06.2015 р. на 10 год. 55 хв. Розгляд даної справи призначено на 22.06.2015 р. 14 год. 30 хв., а відтак представник мав час з»явитись в судове засідання.

Крім цього, розгляд справи №914/516/15 вже було відкладено 08.06.2015 р. за клопотання Скаржника, а відтак останній мав час та можливість подати письмові докази в обґрунтування апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, а також те, що Відповідач не обмежений в праві вибору представника, який би міг здійснити захист Відповідача в суді апеляційної інстанції, зважаючи на ту обставину, що апеляційне провадження у справі порушено ухвалою суду від 21.05.2015 р. і у Відповідача було достатньо часу для обґрунтування своїх доводів в письмовому вигляді, як це передбачено ст.. ст.. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України , судова колегія вважає, що чергове клопотання Скаржника про відкладення розгляду апеляційної скарги задоволенню не підлягає.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

08.07.2013 р. Фізична особа підприємець ОСОБА_2 підписала та подала, а ПАТ КБ «Приватбанк» прийняв Заяву про відкриття поточного рахунку (а.с.31), згідно якої ФОП ОСОБА_2М приєдналась до Умов та тарифів надання банківських послуг (надалі Умови), ОСОБА_5, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування та взяла на себе зобовязання виконувати умови даного Договору.

Позивачем зазначено, що на виконання договірних зобовязань, ФОП ОСОБА_2 встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26007053813769 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_5 і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

У відповідності до п. 3.2.1.1.16. Умов зазначено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), ОСОБА_3 і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований ОСОБА_5 через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно п. 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту ОСОБА_3 повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_5 та Клієнта.

Пунктом 3.2.1.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Згідно довідки за вих. №08.7.0.0.0/150119164438 від 19.01.2015 р про розмір встановлених кредитних лімітів наданих клієнту ФОП ОСОБА_2 (а.с.47) вбачається, що кредитний ліміт для ФОП ОСОБА_2 становив: 09.07.2013 р. 7400,00 грн., 26.07.2013 р. 8000,00 грн., 12.08.2013 р. 10 000,00 грн., 09.09.2013 р. 14 000,00 грн., 23.09.2013 р. 15 500,00 грн., 16.10.2013 р. 24 000,00 грн., 01.03.2014 р. 24 000,00 грн., 02.03.2014 р. 20 587,56 грн. Про надання Відповідачу вищевказаних коштів свідчить виписка із банківського рахунку Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

У відповідності до розділу Умов 3.2.1.4., яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує ОСОБА_5 за користування кредитом проценти в розмірі 36.00% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує ОСОБА_5 відсотки за користування кредитом у розмірі 56 (пятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права ОСОБА_5 на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує ОСОБА_5 пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Відповідно до 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п., п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п., п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4 винагороди, передбаченого п., п. 3.2.1.1.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт сплачує ОСОБА_5 за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації ОСОБА_5 права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує ОСОБА_5 пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 3.2.1.5.4 Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що Відповідачем, як вважає Позивач неналежно виконав свої зобов»язання за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку, у зв»язку з чим, станом на 17.01.2015 р. існує заборгованість в сумі 36 997,31 грн., з яких 20 853,09 грн. заборгованість за кредитом; 9810,23 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 4 500,10 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1 833,89 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом (а.с.48-49).

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У відповідності до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу , сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку, при цьому зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 1066 та 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов»язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти , що йому надходять , виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. ОСОБА_5 зобов»язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Згідно ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. ОСОБА_5 зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. ОСОБА_5 зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

З обставин та матеріалів справи вбачається, що за заявою Відповідача Позивачем відкрито поточний банківський рахунок 26007053813769, на який Відповідачу встановлено кредитний ліміт з: 09.07.2013 р. 7400,00 грн., 26.07.2013 р. 8000,00 грн., 12.08.2013р. 10000,00 грн., 09.09.2013 р. 14000,00 грн., 23.09.2013 р. 15500,00 грн., 16.10.2013 р. 24000,00 грн., 01.03.2014 р. 24 000,00 грн., 02.03.2014 р. 20 587,56 грн.

Згідно визначення ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктами 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.2.2.3. та 3.2.1.2.2.5. Умов та тарифів надання банківських послуг передбачено, що позивач як клієнт банку зобовязаний сплачувати проценти за весь час фактичного користування кредитом; здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, а також повернути кредит в строк, встановлений п.п. 3.2.1.1.10., 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17.

Згідно із п. 3.2.1.1.3. Умов кредит позивачем надано в обмін на зобов'язання відповідача щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Розмір процентів та розмір винагороди за користування кредитом сторонами погоджено у п.п. 3.2.1.4.1.1.-3.2.1.4.1.3., 3.2.1.4.4. Умов.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом.

Пунктом 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п., п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п., п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п., п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт сплачує ОСОБА_5 за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації ОСОБА_5 права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує ОСОБА_5 пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно пункт 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Однак, Умовами встановлено інший порядок нарахування пені, ніж це передбачено вищенаведеною правовою нормою, а саме нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (Трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом (п. 3.2.1.5.4 Умов).

Строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п. 3.2.1.5.7. Умов).

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 даного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку вбачається, що Відповідачем заборговано ОСОБА_5 20 853,09 грн. заборгованість за кредитом, 9810,23 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 4500,10 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором та 1833,89 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом (а.с.48-49).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін , а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з апеляційної скарги, Скаржник вказує, що Позивач направивши претензію до Відповідача визначив загальну суму заборгованості, про те не визначив як саме був проведений розрахунок заборгованості Відповідачем, що ставить під сумнів правильність нарахування штрафних санкцій.

З цього приводу, судова колегія зазначає, що представник Скаржника ОСОБА_7 ознайомлювався з матеріалами справи 29.05.2015 р. (а.с.161) і станом на 22.06.2015 р. ним не подано контррозрахунку на розрахунок Позивача і не подано доказів в заперечення суми заборгованості.

Крім цього, судова колегія не вбачає в діях місцевого господарського суду порушення прав Відповідача, з огляду на те, що справа порушена ухвалою від 18.02.2015 р. (а.с.1), а рішення прийнято 16.04.2015 р. (а.с.123-128), в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку. Крім того, ухвалою суду від 17.03.2015 р. (а.с.116-117) розгляд справи було відкладено в з»язку з неявкою Відповідача та зобов»язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 18.02.2015 р., якою зобов»язано Позивача надати суду для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви, витяг з ЄДР на відповідача; а Відповідача, в свою чергу, зобов»язано: подати довідку державного реєстратора про включення до ЄДРЮО та ФОП, відзив на позовну заяву з документальним та нормативно-правовим обґрунтуванням, докази оплати кредиту. Забезпечити явку повноважних представників. Однак, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач в судове засідання 16.04.2015 р. не з»явилась, витребуваних доказів не подала, причин неявки не повідомила, що вбачається з протоколу судового засідання від 16.04.2015 р. (а.с.119-120).

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи те, що спір між сторонами судом розглядається з 18.02.2015 р., Відповідач мала достатньо часу скористатися наданими їй ст. 22 ГПК України правами та подати докази у спростування позовних вимог, чого останньою не зроблено.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 р. ФОП ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги, б/н від 07.05.2015 р. на рішення господарського суду Львівської області від 16.04.2015 р. у справі №914/516/15 до винесення постанови в даній справі (а.с.138-139).

Враховуючи, те, що станом на час винесення судового рішення у даній справі доказів сплати судового збору не подано, підлягає стягненню в примусовому порядку з ФОП ОСОБА_2 в доход Державного бюджету України 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 16.04.2015 р. у справі №914/516/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (79016, м. Львів, вул. Меретина 6/11, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (банк: ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

повний текст постанови складено та підписано 25.06.2015 р.

Головуючий суддяДавид Л.Л.

СуддіГриців В.М.

ОСОБА_1