Рішення № 45903489, 24.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2015Справа №910/7899/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 7 370,77 грн.

суддя Пукшин Л.Г

Представники:

від позивача Тараненко А.П. - представник за довіреністю № 13 від 05.01.15;від відповідачівне з'явились

В судовому засіданні 24.06.15 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про відшкодування в порядку регресу 7370,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "СК " Уніка" на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 011114/4002/0001003 від 03.10.2014р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Mitsubishi", державний номер АА 1050 ІР, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Nissan", державний номер СА 7099 АЕ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "СК «Нова», позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 7370,77 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2015 р. (суддя Пригунова А.Б.) порушено провадження у справі № 910/7899/15-г та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13.05.2015 р.

29.04.2015р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні.

Ухвалою суду від 13.05.15 розгляд справи було відкладено на 27.05.15.

25.05.15 через канцелярію суду відповідач направив відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти стягнення з нього вартості мийки та прибирання салону з ПДВ в розмірі 85 грн. заперечує.

Судове засідання 27.05.2015 р. не відбулось, відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України на підставі Розпорядження керівника апарату суду № 04-23/558 від 28.05.2015р. справу № 910/7899/15-г направлено на повторний автоматичний розподіл та передано для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою суду від 29.05.15 справу № 910/7899/15-г прийнято до провадження судді Пукшин Л.Г. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.06.15.

В судове засідання 24.06.15 з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 24.06.15 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 0103033942064, з якого вбачається, що ухвалу про призначення розгляду справи від 29.05.15 відповідач отримав 09.06.15.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

03 жовтня 2014 року договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 011114/4002/0001003 ПрАТ «СК "Уніка» (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки " Mitsubishi", державний номер АА 1050 ІР, страхувальник та вигодонабувач за договором - Моспаненко Леся Вікторівна, строк дії страхового полісу з 18.10.2014 по 17.10.2015 (п. 14 договору).

З Довідки № 9477197 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 16.12.2014р. в м. Києві на вул. Новокостянтинівській мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів: «Nissan», державний номер СА 7099 АЕ, що належить Леоновій Олені Олексіївні, під керуванням вланика та «Mitsubishi№, державний номер АА 1050 ІР, що належить Моспаненко Лесі Вікторівні, під керуванням власника.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Леоновою О.О. вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Оболонського районного суду м. Києва від 25.12.2014р. справа № 756/17948/14-п.

17.12.14 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Відповідно до Звіту № 46893 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу від 19.01.15 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Mitsubishi», державний номер АА 1050 ІР внаслідок пошкоджень становить 9797,68 грн.

Фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки ««Mitsubishi», державний номер АА 1050 ІР в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до ремонтної калькуляції № 46893 від 19.01.15 становить 9797,68 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 16.12.2014р. за участю застрахованого автомобіля «Mitsubishi», державний номер АА 1050 ІР, згідно складеного страхового акту № 00158900 від 07.02.15 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 7870,77 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 004722 від 10.02.15.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія Леонової О.О., яка керувала автомобілем «Nissan», державний номер СА 7099 АЕ, підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 25.12.2014р. у справі № 756/17948/14-п.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та Леоновою О.О. як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв з 25.02.14 по 24.02.15 (Поліс АС/5217222), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Nissan», державний номер СА 7099 АЕ, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Mitsubishi», державний номер АА 1050 ІР, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 011114/4002/0001003 від 03.10.2014р , перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Mitsubishi», державний номер АА 1050 ІР.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АС/5217222) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 500,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем 7870,77 грн. за мінусом франшизи, що і відповідає розміру заявлених позовних вимог 7370,77 грн.

Заперечення відповідача щодо включення вартості послуг за мийку та прибирання салону автомобіля в розмірі 85 грн. до загальної вартості робіт згідно рахунку СТО ТОВ «НІКО Центр Київ» № 14576/00001661 від 22.12.14 спростовується матеріалами справи. Суд зазначає, що відповідно до страхового акту № 00158900 від 07.02.15 позивачем було розраховано суму страхового відшкодування на підставі вартості матеріального збитку в сумі 8850,78 грн., що на 679, 81 коп. менше, ніж сума 9530,59 грн., що зазначена в рахунку № 14576/00001661.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5217222 у межах фактично здійснених ним витрат, та з урахуванням франшизи у розмірі 500 грн. 00 коп., суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення 7370 грн. 77 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з заявою вих. № 1301 від 20.02.15 про виплату страхового відшкодування.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (02660 м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032 м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування в сумі 7370 (сім тисяч триста сімдесят) грн. 77 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.06.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.