Рішення № 45903412, 10.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015Справа № 910/10241/15

Суддя господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства «ОТІС»до житлово-будівельного кооперативу «СЛАВУТИЧ»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачакомунальне підприємство «ГОЛОВНИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИЙ ЦЕНТР»про стягнення 7222,88 грн,

за участю представників сторін:

від позивача:Мацюк В.В. (довіреність від 02.07.2014 № 75);від відповідача:Карбовнича Є.А. - голова правління (виписка з протоколу від 27.03.2014 № 51); Андрієвська Т.А. - бухгалтер (виписка з протоколу від 17.10.2001 № 22);від третьої особи:Науменко С.В. (довіреність від 12.01.2015 № 02-115),

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ОТІС» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу «СЛАВУТИЧ» про стягнення 16024,42 грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за виконані у період з липня 2012 року по грудень 2014 року включно роботи з технічного обслуговування та ремонту ліфтів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2015 прийнято позов ПрАТ «ОТІС» до розгляду та порушено провадження у справі № 910/10241/15.

Під час розгляду справи позивач надав суду заяву від 28.04.2015 року № 282-юр про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог у зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 8801,54 грн. на підтвердження чого надав банківську виписку від 23.04.2015, в якій відображено надходження на користь позивача від відповідача зазначеної суми боргу та просить суд стягнути з відповідача 7222,88 грн. заборгованості.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає вимоги позивача в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.04.2015 № 282-юр, а саме: про стягнення 7222,88 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2015 року залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: комунальне підприємство «ГОЛОВНИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИЙ ЦЕНТР».

Присутній в судовому засіданні 10.06.2015 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав викладених у відзивах на позовну заяву, які зводяться до того, що заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, оскільки виходячи із встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності, то за період з 01.04.2012 року по 31.03.2015 року сума заборгованості склала 8801,54 грн, яку відповідач сплатив, що підтверджується платіжним дорученням від 23.04.2015 № 25 на суму 8801,54 грн. Також відповідач подав заяву від 10.06.2015 про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Представник третьої особи, присутній судовому засіданні, надав пояснення по суті позовних вимог, а також надав статистично-аналітичну інформацію про зарахування коштів на рахунок позивача від розщеплення сплат за утримання будинків (внески) мешканців ЖБК «СЛАВУТИЧ».

В судовому засіданні 10 червня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено таке.

Між сторонами у справі було укладено договір на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів D 21 ОМ від 01.01.2009 № 325 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник - відповідач доручає, а виконавець - позивач приймає на себе обов'язки щодо виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів за формою повного технічного обслуговування.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони домовились, що ціна послуг з технічного обслуговування ліфтів визначається відповідно до "Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів і систем диспетчеризації", затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.11.2006 р. №369, на основі базової ціни на технічне обслуговування ліфтів, задекларованої Головному управлінню цінової політики Київської міської державної адміністрації.

Згідно п. 2.2. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 01.03.2010 року до договору, щомісячна вартість робіт за договором у відповідності з розрахунками з 01.03.2010 року складає 1452,38 грн.

Замовник щомісячно до 5 числа кожного наступного за звітним місяцем проводить оплату вартості робіт згідно підписаних сторонами актів виконаних робіт (п. 2.4 договору).

Відповідно до пункту 2.6 договору, у випадку укладання замовником договору на проведення розщеплення квартирної плати: на протязі місяця замовнику зараховуються кошти, які надходять по розщепленню квартирної плати, що здійснюється уповноваженими установами; повний розрахунок по оплаті робіт замовник проводить до 5 числа наступного місяця; до 10 числа наступного місяця по всіх видах робіт між виконавцем та замовником може здійснюватись звірка обсягів та розрахунків, отриманих безпосередньо від замовника, а також по розщепленню квартирної плати. При перевищенні загальної оплати над обсягами виконаних робіт різниця зараховується замовнику як погашення заборгованості попередніх періодів, а при відсутності заборгованості - як авансування майбутніх платежів.

Договір набуває чинності з 01.01.2009 року і діє до 31.12.2015 року (п. 8.1 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 15.12.2014 року до договору).

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов договору позивач у липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2012 року; січні, лютому, березні, квітня, липні, серпні, вересні, жовтні 2013 року; червні, серпні, грудні 2014 року (далі - спірний період) надав відповідачеві послуги на загальну суму 23238,08 грн, що підтверджується актами приймання виконаних робіт з технічного обслуговування, які підписані в двосторонньому порядку повноважним представниками сторін та скріплені печатками товариства та кооперативу, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Спір між сторонами справи виник внаслідок, як стверджує позивач, порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором. Як зазначило ПрАТ «ОТІС» у своєму позові, у відповідача за договором наявна заборгованість в сумі 16024,42 грн, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

Так, в процесі розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач платіжним дорученням від 23.04.2015 № 25 перерахував на користь позивача 8801,54 грн як погашення наявної заборгованості за договором.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі в частині вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості, розмір якої складає 8801,54 грн, підлягає припиненню в порядку, передбаченому п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тобто у зв'язку із відсутністю предмета спору в цій частині.

Щодо решти позовних вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 7222,88 грн суд зазначає таке.

Судом встановлено, що за період з липня 2012 року по грудень 2014 року позивачем надано на підставі договору послуги загальною вартістю 43571,40 грн, про що свідчать відповідні акти приймання виконаних робіт, засвідчені копії яких наявні у справі.

При цьому, КП «ГІОЦ», яке діяло у спірний період на підставі договорів від 02.01.2009 № 836 та від 21.11.2013 № 836, укладених із відповідачем, перерахувало за період з липня 2012 року по грудень 2014 року на корить позивача грошові кошти в сумі 29733,53 грн в рахунок оплати наданих послуг за договором. Наведене підтверджується також відомостями розщеплення сплат, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем на користь позивача за період з липня 2012 року по грудень 2014 року перераховано 5809,52 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, а також актом звірки взаємних розрахунків, складеного сторонами станом на 19 травня 2015 року, підписаного їх бухгалтерами і скріпленого відбитками печаток сторін.

З наведених вище фактичних обставин справи суд робить висновок, що за період з липня 2012 року по грудень 2014 року у відповідача, до звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі, була наявна заборгованість за договором в розмірі 8028,35 грн (43571,40-29733,53-5809,52=8028,35), яку відповідач погасив вищевказаним платіжним дорученням від 23.04.2015 № 25 на суму 8801,54 грн. При цьому, з наведеного слідує, що за відповідачем за договором рахується переплата на суму 773,19 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість у відповідача перед позивачем за договором за спірний період відсутня, а тому позов в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7222,88 грн є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити таке. Позивач, посилаючись на акт звірки взаємних розрахунків від 19.05.2015, який складно і підписано сторонами спору, стверджує, що у відповідача станом на 01 травня 2015 року наявна заборгованість за договором в сумі 8390,18 грн.

Наведені доводи позивача судом до уваги не приймаються, оскільки вказана позивачем сума боргу існувала станом на 01 січня 2012 року, тобто до початку спірного періоду, і не ґрунтується на тих доказах, на яких заявлено позовні вимоги у даній справі. З наведеного слідує, що заборгованість в сумі 8390,18 грн, на яку посилається позивач, не є предметом розгляду у даній справі, а тому її суд при вирішення спору не враховує.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі № 910/10241/15 в частині позовних вимог про стягнення з житлово-будівельного кооперативу «СЛАВУТИЧ» на користь приватного акціонерного товариства «ОТІС» заборгованості в сумі 8801,54 (вісім тисяч вісімсот одна) грн 54 коп.

2. В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30 червня 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань