Постанова № 45899812, 24.06.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа № 809/2260/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Візінському М.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3, вул. Південна,6/2,м.Коломия,Коломийський район, Івано-Франківська область,78200

до відповідача: Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, вул.Незалежності,20,м.Івано-Франківськ,76018

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2015 року за № НОМЕР_1, за № НОМЕР_2,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000291701 та №0000281701 від 21.05.2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно, за результатами невиїзної документальної перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000291701 від 21.05.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати мита на товари, які ввозяться громадянами в розмірі 3 409,05 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000281701 від 21.05.2015 року, яким збільшено суму грошового зобовязання зі сплати податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів в розмірі 7499,91 грн. Позивачем зазначено, що митна вартість ввезених товарів підтверджена договорами купівлі-продажу та іншими документами, а тому висновки податкового органу щодо невірного визначення бази оподаткування є безпідставними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив з підстав викладених в письмовому запереченні. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

На підставі статей 345, 351 Митного кодексу України, відповідно до пунктів 4, 16 Положення про Державну фіскальну службу України та наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 09.12.2014 року за № 89 Про проведення документальної невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_3, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області, радником податкової та митної справи І рангу ОСОБА_4 проведена невиїзна документальна перевірка з питань державної митної справи платника податків ОСОБА_3 по МД 206020000/2014/400181 від 23.05.2014 року, під час здійснення митного оформлення транспортного засобу - автомобіль вантажний марки MERCEDES-BENZ модель SPRINTER 515, номер кузова НОМЕР_3, календарний рік виготовлення - 2008.

Перевіркою встановлено, що громадянка України ОСОБА_5, на підставі та на виконання укладеного усного договору, довіреністю №3535 від 09.11.2011 року, уповноважила ОСОБА_3, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, купити за кордоном за ціну та на умовах йому відомих, транспортний засіб любої марки, підписати від її імені договір купівлі-продажу, представляти її інтереси у відповідних органах митної служби з питань оформлення документів на ввезений на її ім'я транспортний засіб. Для чого уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси в органах нотаріату, органах Державтоінспекції, на митницях, в органах сертифікації або в будь-яких інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності, з усіх без винятку питань, пов'язаних з реєстрацією ТЗ на її ім'я; подавати та отримувати необхідні довідки та документи, включаючи заяви, одержати сертифікати, посвідчення митниці, оформлені на її ім'я документи, зареєструвати придбаний ТЗ в органах Державтоінспекції, транспортувати ТЗ за місцем її реєстрації, одержати свідоцтво про реєстрацію ТЗ, номерні знаки, розписуватись за неї, а також виконувати всі інші дії та формальності, пов'язані з наданою довіреністю.

Громадянином ОСОБА_3 16.05.14 ввезено через Львівську митницю, на митну територію України товар - "автомобіль вантажний марки MERCEDES-BENZ модель SPRINTER 515, номер кузова - WDB9061551N396711, календарний рік виготовлення - 2008". При перетині митного кордону України ОСОБА_3, як підставу для переміщення вказаного транспортного засобу, було подано митним органам України рахунок б/н від 13.05.2014 року, в якому вказано вартість товару, що складає 6900 євро.

Даний рахунок від 13.05.2014 року, надавався ОСОБА_3 Івано-Франківській митниці для митного оформлення товару та нарахування митних платежів за МД 206020000/2014/400181 від 23.05.2014 року, згідно якого вартість транспортного засобу вантажний автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель SPRINTER 515, номер кузова - WDB9061551N396711, календарний рік виготовлення 2008 рік на день митного оформлення 23.05.2014 року становить 110 693 грн. 78 коп. по курсу Національного банку України.

На виконання вимог п.8 статті 336 Митного кодексу України, Івано-Франківська митниця направила запит до уповноваженого органу іноземної держави для встановлення автентичності поданих митному органу під час митного оформлення документів.

В ході перевірки встановлено, що від митних органів Королівства Нідерланди надійшла відповідь від 05.01.2015 року № DIC_2014_29113 разом з копіями документів що надавались ОСОБА_3 при переміщенні транспортного засобу з Королівства Нідерланди до кордону Європейського Союзу, в якій зазначено, що фактичним продавцем транспортного засобу був "Autohandel Bamboe" місто Montfoort, вулиця Mosterdmolenweg 4, Королівство Нідерланди, а покупцем транспортного засобу був громадянин України ОСОБА_3 який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. Документом щодо продажу відповідного транспортного засобу був рахунок №13-05-2014. Вартість транспортного засобу становила 8600 євро. Плата за цей автомобіль була отримана готівкою від ОСОБА_3. Автомобіль та відповідні документи були передані ОСОБА_3.

З метою прийняття рішення про проведення документальної невиїзної перевірки Івано-Франківська митниця ДФС надіслала лист від 31.03.2015 року за № 109/7/09-70-54-32 до ГУ ДФС в Івано-Франківській області з матеріалами по даній справі.

Підставою для проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_3 слугували матеріали Івано-Франківської митниці отримані від митних органів Королівства Нідерланди на запит Департаменту аналізу ризиків і протидії митним правопорушенням Державної фіскальної служби України, згідно яких документально не підтверджена автентичність поданих Івано-Франківській митниці документів.

Як зазначено вище, згідно отриманих від митних органів Королівства Нідерланди матеріалів, встановлено, що вартість транспортного засобу вантажний автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель SPRINTER 515, номер кузова - WDB9061551N396711, календарний рік виготовлення 2008, на день митного оформлення 23.05.2014 року, становить 8600 євро (137 966 грн. 16 коп. по курсу Національного банку України ).

На думку відповідача, зазначене свідчить про фактичне заниження громадянином ОСОБА_3 рівня митної вартості товару на загальну суму 22 272 гривні 38 копійок, що є порушенням ст.52 МК України в частині достовірності визначення митної вартості товарів.

Як наслідок перевіркою зроблено висновок про те, що у результаті здійснення митного оформлення за недостовірними відомостями про митну вартість товару спричинено недоплату митних платежів до Державного бюджету України розмірі 8727 гривень 17 копійок, в тому числі мито - 2727 грн. 24 коп., податок на додану вартість - 5999 грн. 93 коп. та прийнято оскаржувані податкові повідомленн-рішення.

В той же час, суд не може погодитись із висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Митного Кодексу України (надалі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із ч. 1 ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Пунктами 4, 5 ч. 5 ст. 54 визначено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартост.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно із ч. 1 ст. 262 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 МК України Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Таким чином, відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно із ч. 13 ст. 264 МК України документи, відомості про які зазначені в митній декларації, повинні зберігатися декларантом або уповноваженою ним особою протягом не менше ніж 1095 днів. Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації, за знищення або втрату документів, відомості про які зазначені в митній декларації, до закінчення строку зберігання, передбаченого цією частиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 МК України декларантами мають право виступати: 1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір; 2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.

Частиною 5, 6 ст. 265 МК України Громадяни встановлено, що декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені. Декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Згідно ч.5 ст.266 МК України особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Відповідно до ст. 293 МК України особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов'язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом. Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 МК України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; 5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); 7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; 8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; 9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; 10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; 11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів в тому числі і направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Частиною 1 статті 345 МК України встановлено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Так, згідно ч. 3, 6 ст. 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи. Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Згідно із 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться, зокрема, у разі, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до ч.1 ст.354 МК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу доходів і зборів та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно із ч.1 ст.368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості (ч.3 ст.368 МК України).

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу (ч.4 ст.368 МК України).

Відповідно до ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 3 п. 1 ст. 16 ПК Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно із п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до абз. 3 п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Згідно із п.206.1 ст.206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Таким чином, аналіз зазначених вище норм дає підстави дійти висновку, що декларантом є особа, яка вправі вчиняти щодо товарів юридично значущі дії від свого імені або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

В судовому засіданні встановлено, що громадянка України ОСОБА_5, на підставі та на виконання укладеного усного договору, довіреністю №3535 від 09.11.2011 року, уповноважила ОСОБА_3, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, купити за кордоном за ціну та на умовах йому відомих, транспортний засіб любої марки, підписати від її імені договір купівлі-продажу, представляти її інтереси у відповідних органах митної служби з питань оформлення документів на ввезений на її ім'я транспортний засіб. Для чого уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси в органах нотаріату, органах Державтоінспекції, на митницях, в органах сертифікації або в будь-яких інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності, з усіх без винятку питань, пов'язаних з реєстрацією ТЗ на її ім'я; подавати та отримувати необхідні довідки та документи, включаючи заяви, одержати сертифікати, посвідчення митниці, оформлені на її ім'я документи, зареєструвати придбаний ТЗ в органах Державтоінспекції, транспортувати ТЗ за місцем її реєстрації, одержати свідоцтво про реєстрацію ТЗ, номерні знаки, розписуватись за неї, а також виконувати всі інші дії та формальності, пов'язані з наданою довіреністю.

Вказана обставина відображена в акті перевірки та не заперечується представниками сторін.

Відповідно до договору купівлі-продажу покупцем автомобіля MERCEDES-BENZ модель SPRINTER 515, номер кузова - WDB9061551N396711, календарний рік виготовлення 2008, є ОСОБА_5, а платником згідно фактури ОСОБА_3 (а.с.53,54).

Таким чином, позивач ввозив вказаний транспортний засіб на підставі нотаріально посвідченого доручення, яким його уповноважила на такі дії громадянка ОСОБА_5

Саме ця особа була вказана у графі митної декларацій №206020000/2014/400181, як "особа, відповідальна за фінансове врегулювання", а тому саме ОСОБА_5 є платником мита та податку на додану вартість (а.с. 56,57). Як зазначив представник позивача та не спростував представник відповідача саме цією особою було здійснено оплату митних платежів у відповідності до даних, які містяться в ВМД.

Слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 293 МК України особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов'язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом. Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а податкові повідомлення рішення за №0000291701 та №0000281701 від 21.05.2015 року, є протиправними та підлягають до скасування.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за №0000291701 від 21.05.2015 року та №0000281701 від 21.05.2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:/підпис/ ОСОБА_6

Постанова складена в повному обсязі 30.06.2015 року.