Постанова № 45899523, 24.06.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа № 809/810/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Котик Д.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Товариства з додатковою відповідальністю "Полімер", про стягнення заборгованості в сумі 49500,79 грн.-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську звернулося в суд із адміністративним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Полімер" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.10.2012 року по 01.12.2012 року в сумі 49 500,79 грн.

Позов мотивовано тим, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України виплачено пільгові пенсії громадянам, які працювали у Товаристві з додатковою відповідальністю "Полімер". Фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій становлять загальну суму 49 500,79 грн. Товариству вчасно направлено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю та стягнути суму заборгованості.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, в межах відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.10.2012 року по 01.12.2012 року в розмірі 48 918, 76 грн. Однак не погоджується з позовною вимогою в частині стягнення доплати в сумі 582, 03 грн., оскільки підстав нарахування вказаних коштів у відповідача не було.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються та заперечуються позовні вимоги, суд зазначає наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю "Полімер" зареєстроване як юридична особа та взяте управлінням Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську на облік, є платником єдиного внеску.

В Законі України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" визначені принципи та структура системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обовязки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносин, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з Прикінцевих та Перехідних положень Закону з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1, встановлює обовязок підприємств здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач зобовязаний здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пунктом 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Отже, обовязок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, а відповідач зобовязаний здійснити відшкодування зазначених витрат у розмірах визначених позивачем, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, які надсилаються відповідачу.

З розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій вбачається, що колишнім працівникам Товариства з додатковою відповідальністю "Полімер" призначено та виплачується пенсія на пільгових умовах відповідно до пунктів "а" та "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідачем допущено заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.10.2012 року по 01.12.2012 року по Списку №1 в сумі 38 093,08 грн. в тому числі доплата 582, 03 грн., по Списку №2 в сумі 11 407, 71 грн. (а.с.7-11, 13-18, 20-24).

Управлінням Пенсійного фонду в м.Івано-Франківську надсилалися вказані розрахунки відповідачу та ним отримані, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 6,12,19).

Не погоджуючись із вищезгаданими розрахунками, відповідач оспорив дії органів Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо призначення пенсій на пільгових умовах працівникам позивача відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки, на його думку, такі пільгові пенсії мали бути призначені в порядку статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановами Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 року, 27.12.2012 року, 25.12.2012 року, 18.12.2012 року в задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Полімер" відмовлено та встановлено правомірність дій органів Пенсійного фонду України в Івано-Франківській щодо призначення пільгових пенсій працівникам відповідача відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 88-91, 102-107, 109 -113, 120-123).

Ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 року, 19.01.2015 року, 30.03.2015 року, 05.05.2015 року постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 року, 27.12.2012 року, 25.12.2012 року, 18.12.2012 року залишено без змін (а.с. 92- 95, 97-101, 114-117,124-128).

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, правомірність призначення пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підтверджується вищезгаданими рішеннями Івано-Франківського окружного адміністративного суду, а відтак не потребує додаткового дослідження та доказування.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачу також заявлено до відшкодування суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з дати призначення пенсії до дати формування розрахунку в сумі 582, 03 грн. Дана сума включена до графи 16. (а.с. 16).

Однак на переконання суду включення до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за попередній період здійснено позивачем з порушення вимог законодавства та за відсутністю відповідних повноважень.

Так, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 лютого 2003 року №21-1, передбачено щомісячне стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за поточний місяць.

Законодавчі норми, які встановлюють порядок пенсійного забезпечення, не регулюють та не можуть регулювати спірні правовідносини, що виникли з приводу порушення відповідачем порядку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, унормованого окремим законодавчим актом - Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, передбачено дві підстави для донарахування підприємству додаткових витрат понад місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій: 1) за новопризначеними пенсіями (за період з дати призначень пенсії до дати складання розрахунку; 2) за результатом звірки за попередній період (стягується недоплачена сума).

При цьому, стягнення недоплаченої суми за попередній рік, виявленої за результатами звірки, повинно здійснюватись одноразово, лише у першому поточному місяці року, тобто разом із сплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень поточного року.

Друга підстава для стягнення донарахувань за попередні періоди, передбачена ч.3 п.6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованим особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, згідно якої, суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сплачуються одночасно з оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Отже, вищевказаною Інструкцією передбачено стягнення витрат за попередній період лише відносно осіб, яким призначені пенсії напередодні періоду стягнення (за період з дати призначення пенсій до дати складання розрахунку), тобто за новопризначеними пенсіями. Інших підстав для стягнення донарахувань за попередній період, у тому числі для стягнення суми недоплати за попередній місяць, діючим законодавством України не встановлено.

Згідно з пунктом 6.5. Інструкції розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п. 6.8. вказаної Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

В абзаці другому пункту 6.8. Інструкції зазначено, що у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Таким чином, із системного аналізу вказаних правових норм, слідує, що тільки у випадку зміни розміру пенсії або настання обставин, які безпосередньо впливають на суму відшкодування, органи пенсійного фонду мають право для донарахування додаткової суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за попередні періоди.

Проте у порушення вказаних вимог законодавства, відповідач включив до розрахунку донарахування щодо пенсіонерів, які отримують пенсію вже тривалий період, що вбачається з графи 3 розрахунку та свідчить про відсутність підстав для включення до графи " 17" (за Списком №1).

Крім того, у судовому засідання представник позивача не зміг обґрунтувати та пояснити, з яких підстав у розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій включено доплату в сумі 582, 03 грн.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищенаведене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача доплати є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Однак у спірних правовідносинах судом встановлено наявність визначеного чинним законодавством зобов'язання Товариства з додатковою відповідальністю "Полімер", відшкодувати витрати, понесені органом Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій по списку№ 1 та № 2.

Пункт 6.7 вказаної Інструкції встановлює, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У встановлені терміни фактичні суми витрат на виплату і доставку пенсій вказаним пенсіонерам за віком на пільгових умовах, відповідачем не відшкодовано позивачу, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" в загальній сумі 48 918, 76 грн. підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Полімер" (м. Івано-Франківськ, вул.Максимовича 14, код ЄДРПОУ 02970174) в користь управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (м. Івано-Франківськ, вул.Незалежності, 44, код ЄДРПОУ 20550895) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 01.10.2012 по 01.12.2012 року в сумі 48 918 (сорок вісім тисяч девятсот вісімнадцять) грн. 76 коп.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяМогила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 30.06.2015 року.