Постанова № 45899515, 25.06.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р. № 809/2362/15

10 год. 10 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.,

при секретарі Хомі О.В.,

за участю прокурора Зелінського П.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом прокурора Верховинського району в інтересах Державної податкової інспекції в Верховинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до малого підприємства "Черемош" про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2015 року прокурор Верховинського району в інтересах Державної податкової інспекції в Верховинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звернувся до суду з адміністративним позовом до малого підприємства "Черемош" про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв’язку з несплатою плати за землю, єдиного податку, штрафу та пені в загальному розмірі 10 398,23 грн.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в адміністративному позові. Суду пояснив, що підставою для подання даного позову є несплата відповідачем земельного податку, єдиного податку, штрафних санкцій та пені в загальному розмірі 10 398,23 грн. Сума заборгованості у встановлений строк не погашена, тому підлягає до стягнення в судовому порядку. Позов просив задовольнити.

Представник позивача та відповідача в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями по вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подали, причини неявки суду не повідомили. Відповідач наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, згідно положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення прокурора, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Верховинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Конституційний обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами з приводу сплати податкових зобов’язань, регулюються в першу чергу Податковим кодексом України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Кодексу.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ) податковим боргом є сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПКУ визначає, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1ст.38 ПКУ).

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПКУ плату за землю визначено, як загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно п.п.14.1.136 п.14.1.ст.14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі-орендна плата) - це обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПКУ). У відповідності до п.288.7 ст. 288 ПКУ податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 даного Кодексу.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року. (п. 285.2 ст. 285 ПКУ).

Згідно п.286.2 ст.286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.( п.287.3 ст.287 ПКУ).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідач є платником єдиного податку.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

У відповідності до п.291.2 ст.291 ПК України під спрощеною системою оподаткування обліку та звітності слід розуміти особливий механізм справляння податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV ПК України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 ст.291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Статтею 49 ПКУ визначено порядок та строки подання платниками податків податкових декларацій до органу державної податкової служби

Згідно п.49.1 ст.49 податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. При цьому платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді( п.49.2 ст.49 ПКУ).

В судовому засіданні встановлено, що на підставі вищевказаних норм Кодексу відповідачем подано до Державної податкової інспекції в Верховинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області податкові декларації з плати за землю за 2015 рік та єдиному податку за 2014 рік. Згідно даних декларацій сплаті до бюджету за підсумками річного періоду по земельному податку в 2015 році підлягає 8 593,15 грн. та 6 742,61 грн., а з єдиного податку за І півріччя 2014 року 7 301,65 грн. Таким чином шляхом подання даних декларацій мале підприємство «Черемош» самостійно визначило та узгодило податкове зобов’язання з плати за землю за 2015 рік в розмірі 1 322,42 грн. за місяць та з єдиного податку за І півріччя 2014 рік – 7 301,65 грн. Однак дані зобов'язання відповідачем не виконані, тому на момент звернення податкового органу до суду недоїмка по податку на землю та єдиному податку становить 8 624,07 грн. (1 322,42 грн. + 7 301,65 грн. = 8 624,07 грн.). Дана обставина підтверджується також дослідженою судом особовою карткою платника податків (а.с. 22-25).

У відповідності до приписів п. 56.11 ст.56 ПКУ податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що 02.09.2014 року Державною податковою інспекцією в Верховинському районі проведено камеральну перевірку податкової звітності з єдиного податку з юридичних осіб, за результатами проведення якої складено акт № 151/13646637/538 від 02.09.2014 року. Відповідно до даного акту підприємством не сплачено у встановлені законодавством строки самостійно визначене у поданій податковій декларації зобов’язання з єдиного податку, в результаті чого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» за №0004891500 від 02.09.2014 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з даного податку за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 625,88 гривень (а.с.13).

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

На підставі наведеного, вищевказане податкове повідомлення–рішення отримане уповноваженою особою підприємства 02.09.2014 року, що підтверджується копією корінця даного рішення, наявного в матеріалах справи та дослідженого судом в якості письмового доказу (а.с.13).

Пунктом 56.1 ст.56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Скарга подається протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення (п.56.3 ст.56 ПКУ).

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. Як вбачається з пояснень представника позивача вищезазначене податкове повідомлення-рішення у встановленому порядку оскаржене не було.

Таким чином, грошове зобов’язання відповідача з сплати штрафних санкцій визначених податковим повідомленням - рішенням, яке відповідачем не оскаржувалося, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з 13.09.2014 року.

Проте в порушення вимог вищезазначених норм узгоджене податкове зобов’язання, визначене податковим повідомленням-рішенням, підприємством погашене не було.

У відповідності до приписів п.п.129.1.1 п.129.1 ст 129 ПКУ пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом, а при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні- рішенні згідно із цим Кодексом.

У відповідності до приписів даної норми Кодексу відповідачу нараховано пеню в загальному розмірі 148,28 грн. (114,80 грн. по єдиному податку + 33,48 грн. по податку за землю = 148,28 грн.), що підтверджується дослідженою судом карткою платника податків (а.с.17).

Згідно п.59.1 ст.59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На підставі вищенаведеного податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу форми Ю за № 21-25 від 06.01.2015 року на загальну суму 9 042,33 грн., що отримана уповноваженою особою підприємства 26.01.2015 року (а.с. 8).

Однак зазначену в вимозі суму податкового боргу відповідач не погасив.

Відповідно до приписів п. 59.5 ст. 59 ПКУ у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На підставі вищенаведеного податковим органом інших вимог платнику не надсилалось.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п. 59.5 ст. 59 ПКУ).

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача, яка виникла в результаті несплати податкового зобов’язання з земельного податку та єдиного податку в загальному розмірі 10 398,23 грн. (1 322,42 грн. земельного податку + 33,48 пеня + 7 301,65 грн. єдиного податку + 1 625,88 грн. штрафних санкцій + 114,80 грн. пеня = 10 398,23 грн.) являються податковим боргом відповідача.

Дослідивши надані докази, встановивши обставини справи, їх достатність та взаємний зв’язок суд погоджується з підставністю виникнення заборгованості в розмірі 10 398,23грн. Податковий борг відповідача підтверджується витягом з облікової картки платника податків, довідкою про борг, податковими деклараціями, податковими повідомленнями - рішеннями та іншими письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Згідно п.95.1 ст.95 ПКУ орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги(п.95.2 ст.95 ПКУ).

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПКУ стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. У відповідності з п.95.4 ст.95 ПК України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості в сумі 10 398,23 грн., чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору в даній справі.

Тому позов слід задовольнити повністю.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків малого підприємства "Черемош" в банках та за рахунок готівки, що належить відповідачу, в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 10 398 (десять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 23 коп.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 26.06.2015 року.

Суддя Гундяк В.Д.