Ухвала суду № 45897561, 30.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/2773/15 Головуючий 1-ї інстанції - Глоба М.М.

Справа №617/1/15-ц Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: земельні правовідносини

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Коровіна С.Г.,

при секретарях - Щегельському Д.О., Соколовій А.В., Калюжній Ю.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2015 року по справі за позовом прокурора Великобурлуцького району Харківської області в інтересах ОСОБА_2 до Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області, ОСОБА_1, третя особа: відділ Держземагенства у Великобурлуцькому районі Харківської області про скасування рішення та анулювання державного акту, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року прокурор Великобурлуцького району Харківської області (надалі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області, ОСОБА_1, третьої особи: відділу Держземагенства у Великобурлуцькому районі Харківської області, в якому просив: 1.скасувати рішення XII сесії XXVI скликання Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області від 03 листопада 2003 року «Про затвердження технічної документації зі складання державного акту на право власності на землю громадянину ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в межах населеного пункту на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області; 2.анулювати державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 11 квітня 2005 року, загальною площею 0,1483га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_1 та виключити цей акт з державного реєстру. Судові витрати покласти на відповідача.

На обґрунтування доводів позовної заяви вказує на те, що ОСОБА_1 звернувся до Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області про передачу йому безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,16га по АДРЕСА_1 Рішенням IX сесії XXVI скликання ради від 15 липня 2003 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку. Виготовлену на замовлення ОСОБА_1 Великобурлуцького районною філією Харківського регіонального центру державного земельного кадастру (далі - ДЗК) технічну документацію затверджено рішенням XII сесії XXІV скликання ради від 03 листопада 2003 року та надано дозвіл на виготовлення державного акту на право власності на землю та винесення в натурі і закріплення меж земельної ділянки. На теперішній час ОСОБА_1 має державний акт НОМЕР_1 від 11 квітня 2005 року на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1483га по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Разом з тим, власниками вищезазначеного житлового будинку за вказаною адресою є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Єдиною дорогою до зазначеного будинку, а також до будинку АДРЕСА_2 є дорога з твердим покриттям. Вказана дорога і частина поворотного кола ввійшла до державного акту НОМЕР_1 від 11 квітня 2005 року. В 2013 році ОСОБА_1 став перешкоджати мешканцям цих будинків, в тому числі ОСОБА_2, користуватися дорогою, зокрема, проходу та проїзду громадян до їх будинків, що знаходяться по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Окрім цього, форма (контур) земельної ділянки на абрисі акту встановлення та погодження меж та передачі земельної ділянки не відповідає формі (контуру) в кадастровому плані земельної ділянки, який в свою чергу не відповідає плану меж земельної ділянки в державному акті.

В судовому засіданні суду першої інстанції прокурор та представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заявлені вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач Великобурлуцька селищна рада Великобурлуцького району Харківської області про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, її представник не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, не заперечуючи при цьому, того факту, що дійсно частина дороги з твердим покриттям до домоволодіння АДРЕСА_1 та сусіднього будинку АДРЕСА_2 включена до його державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 11 квітня 2005 року, однак він ніколи не перешкоджав сусідам користуватись вказаною дорогою, більш того, вказана дорога не є єдиною до їхнього двору.

Третя особа: відділ Держземагенства у Великобурлуцькому районі Харківської області про час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, його представник не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Рішенням Вовчанського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2015 року позов прокурора Великобурлуцького району Харківської області заявленого в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення ХІІ сесії ХХVІ скликання Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області від 03 листопада 2003 року «Про затвердження технічної документації зі складання державного акту на право власності на землю громадянину ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в межах населеного пункту на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області» скасовано.

Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 11 квітня 2005 року, загальною площею 0,1483га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, визнано недійсним.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з цим рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на не відповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Інші сторони рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржують.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені надані сторонами докази, в тому числі поясненням свідка, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 214 - 215 ЦПК України.

Згідно ст.ст. 55, 124 Конституції України, ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Можливий перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено ч.2 ст.16 ЦК України. Зокрема абз.1 п.10) ч.2 цієї статті передбачено такий спосіб захисту, як визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно положень ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів самоврядування; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як визначено ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 53/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1. Позивачу ОСОБА_2 належить інша - 47/100ч. цього будинку.

11.06.2003року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Великобурлуцької селищної ради Харківської області з заявою про безоплатну передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,15га для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, а також 0,01га для особистого селянського господарства по АДРЕСА_1

Рішенням IX сесії XXІV скликання Великобурлуцької селищної ради Харківської області від 15 липня 2003 року вирішено передати ОСОБА_1 вказану земельну ділянку у приватну власність та зобов'язано останнього виготовити технічну документацію.

У подальшому, рішенням дванадцятої сесії XXIV скликання Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області від 03 листопада 2003 року №9, відповідно до положень ст.ст. 12, 186 ЗК України затверджено технічну документацію зі складання державного акту на право власності на землю і у приватну власність гр. ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 0,1483га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибну земельну ділянку) по АДРЕСА_1 та дозволено виготовити державний акт на право власності на землю з винесенням в натурі та закріпленням меж земельної ділянки згідно проекту.

На підставі зазначеного рішення Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області від 03 листопада 2003 року №9, ОСОБА_1 був виданий 11.04.2005року державний акт НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,1483га в межах, згідно з планом, розташовану в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1429.

Згідно п. «а» ч.3 ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (вулиці, проїзди, шляхи тощо).

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що частина переданої у власність відповідача ОСОБА_1 земельної ділянки охоплює існуючу дорогу з твердим покриттям, яка є єдиним сполученням належної позивачу ОСОБА_2 частини житлового будинку (квартира №2) з вулицею Леніна та проїздом з цієї вулиці до подвір'я позивача, розташованого в глибині житлового кварталу. Дана обставина також відображена в акті встановлення та погодження меж та передачі земельної ділянки.

Із листа № 01-39/143 від 17 січня 2014 року заступника голови Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, вбачається, що дорога з твердим покриттям до будинку АДРЕСА_1 є - єдиним способом під'їзду до будинку.

Згідно повідомлень №124 від 18 грудня 2013 року та №110 від 31 жовтня 2014 року начальник філії «Великобурлуцький райавтодор», вулиця Леніна у смт. Великий Бурлук знаходиться в комунальній власності та стоїть на балансі Великобурлуцької селищної ради, яка має дорогу з твердим покриттям, всі з'їзди та примикання до вулиці знаходяться в твердому покритті. Альтернативного способу під'їзду до будинку АДРЕСА_1 не існує.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 стосовно того, що вказана дорога не є єдиною до будинку за місцем проживання ОСОБА_2, безпідставні, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Вирішуючи спір, судом встановлено, що форма (контур) земельної ділянки на абрисі акту встановлення та погодження меж та передачі земельної ділянки не відповідає формі (контуру) в кадастровому плані земельної ділянки, який в свою чергу не відповідає плану меж земельної ділянки в спірному державному акті.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому наслідком прийняття зазначеними органами, їх посадовими особами рішень із порушенням установленої законом процедури або всупереч нормі закону, або з перевищенням своїх повноважень є визнання таких рішень недійсними.

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, які видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки (Постанова ВСУ 29.10.2014року в справі 6-152цс14).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що рішення XII сесії XXІV скликання ради від 03 листопада 2003 року прийнято з порушенням вимог матеріального закону, отже, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у відповідності до вимог ч.1 ст.21 ЦК України України. Оскільки це незаконне рішення стало підставою для видачі ОСОБА_5 державного акту про право власності на земельну ділянку, тому суд обґрунтовано визнав цей акт недійсним.

Колегія суддів також погоджується з доводами суду щодо передчасності вимог про виключення державного акту з Державного реєстру, т.я. рішення суду про визнання недійсним державного акту на землю є підставою для виключення даного правовстановлюючого документу з цього реєстру.

Посилання відповідача ОСОБА_1 та його представника про застосування до даних правовідносин строку позовної давності колегією суддів не приймаються.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України).

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Позивач ОСОБА_2 дізнався про порушення свого права - про наявність спірного рішення селищної ради та державного акту на землю лише в 2013 році, коли ОСОБА_1 став чинити йому перепони в проїзду по дорозі до його частини будинку, що в розумінні ч.1 ст.261 ЦПК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Доказів у підтвердження того, що позивач знав про існування спірного рішення сесії та державного акту на землю значно раніше, відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було. При цьому доводи відповідача, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту набрання чинності спірного рішення сесії та державного акту на землю, не ґрунтується на вимогах закону.

Щодо посилання ОСОБА_1 на акт погодження меж земельної ділянки без дати (а.с.26), то в даному випадку безпосередньо з ОСОБА_2 узгоджувалася межа від В до Г та від Д до Ж, тобто яка проходить (розподіляє) їхні суміжні земельні ділянки. При цьому на абрисі не визначено (не показано), що відповідачу відходить дорога з твердим покриттям, а тому він не знав і не міг знати про його порушене право.

За таких обставин, підстав для застосування до даних правовідносин строку позовної давності немає.

Оскільки доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують, тому колегії суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з додержанням вимог закону.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вовчанського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -