Ухвала суду № 45886118, 18.06.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

18 червня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого Василевича В.С.

суддів: Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.

при секретарі Пиляй І.С.

з участю представника Національного університету водного

господарства та природокористування ОСОБА_1, представника

позивача ОСОБА_2 адвоката Луцюка М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Національного університету водного господарства та природокористування на ухвалу Рівненського міського суду від 12 травня 2015 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного університету водного господарства та природокористування про необґрунтовану відмову в прийнятті на роботу,

в с т а н о в и л а:

В квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Національного університету водного господарства та природокористування про необґрунтовану відмову у прийнятті на роботу.

Вказував, що 28 листопада 2014 року відповідачем було оголошено конкурс на зайняття посади директора Рівненського автотранспортного коледжу НУВГП з місячним строком подання документів.

Претендентів на зайняття посади виявилось п»ять.

Наказом від 30 грудня 2014 року його, позивача звільнено із займаної посади директора за п.2 ст.36 КЗпП України у зв»зку із закінченням строку дії контракту.

5 та 12 січня 2015 року за результатами виборів, що були проведені конференцією трудового колективу коледжу, він виявився переможцем конкурсу, але ректоратом університету контракту з ним, як це передбачено ч.2 ст.42 Закону України «Про освіту», не укладено.

Ухвалою Рівненського міського суду від 12 травня 2015 року забезпечено позов у даній справі шляхом заборони Національному університету водного господарства та природокористування проводити конкурс на заміщення вакантної посади директора Рівненського автотранспортного коледжу НУВГП з оголошенням його результатів та заборонено трудовому колективу цього ж коледжу проводити збори з приводу обрання директора коледжу.

У поданій на вказану ухвалу суду апеляційній скарзі відповідач покликається на її незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм процесуального права.

Вказує, що позивачем не було надано жодних доказів на обґрунтування вимог про забезпечення позову.

Протокол конференції трудового колективу Рівненського Автотранспортного коледжу НУВГП № 1 від 05.01.2015 року, яким заявник обґрунтовував свої вимоги, не є остаточною підставою для прийняття кандидата на посаду директора коледжу, оскільки відповідно до п.4.8 Положення про Рівненський автотранспортний коледж трудовий колектив лише рекомендує власнику коледжа кандидатуру по заміщенню вакантної посади директора.

Крім цього, відповідно п.4.16 Статуту НУВГП до компетенції Вченої ради Університету належить подання пропозицій ректору Університету щодо призначення та звільнення директорій коледжів. На засіданні Вченої ради Університету 14.01.2015 року було ухвалено рішення «не обирати ОСОБА_2 на посаду директора коледжу».

Зазначає про невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам ч.5 ст. 153. ст. 210 ЦПК України, оскільки, відповідно до п. 6 ст. 40 КЗпП власник вправі звільнити працівника у зв»язку з поновленням на роботі працівника, який раніше займав це робоче місце (посаду), тобто законодавством передбачено механізм звільнення працівника, який займає посаду на яку поновлюється раніше звільнений працівник.

Також в порушення вимог ст. 151 ЦПК України заява позивача про забезпечення позову не містить жодних причин, у зв»язку з якими потрібно забезпечення позову, а також обґрунтування необхідності застосування того чи іншого виду забезпечення позову, зокрема, шляхом заборони проводити конкурс на заміщення вакантної посади директора Рівненського автотранспортного коледжу.

При постановленні оскаржуваної ухвали не враховано роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

По наведених підставах просить оскаржувану ухвалу скасувати.

В судовому засіданні представник НУВГП апеляційну скаргу підтримала, привівши наведені у ній доводи.

Представник позиваача апеляційну скаргу заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК суд за заявою осіб, які беруть участь у справі. може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Види забезпечення позову передбачені ч.1 ст.152 цього ж Кодексу. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову, тобто перелік видів забезпечення позову не є вичерпним.

Разом з тим, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» роз»яснено», що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя)має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні такої відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи .

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв»язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідні орієнтири та правові позиції містяться також і в п.5 вказаної постанови, зокрема, про недопустимість вжиття таких заходів забезпечення позову, які пов»язані із втручанням у внутрішню діяльність товариств.

Заборонивши Національному університету водного господарства та природокористування проводити конкурс на заміщення вакантної посади директора Рівненського автотранспортного коледжу, а конференції трудового колективі цього ж коледжу - проводити збори суд тим самим обмежив внутрішню організаційну діяльність вказаних освітніх установ та їхніх органів.

Враховуючи, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права вона підлягає скасуванню.

Керуючись п.2 ч.2 ст.307, ст.ст.312-315 ЦПК України,колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Національного університету водного господарства та природокористування задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду від 12 травня 2015 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий Василевич В.С.

Судді: Бондаренко Н. В.

Шимків С.С.