Ухвала суду № 45855313, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Київ К/800/16189/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегія суддів:

Карася О.В. (головуючого), Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСІОМА ПЛЮС" на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2015 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 у справі № 820/826/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСІОМА ПЛЮС"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області

про визнання незаконним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року (29.01.2015) Товариство звернулось до суду із позовною заявою, у якій просить визнати незаконним та скасувати наказ Державної податкової інспекції від 20.01.2015 № 49 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства.

Вважаючи, що захист порушених прав Товариства з боку податкового органу та їх відновлення стане неможливим без вжиття відповідних заходів, позивач подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2015 клопотання позивача про забезпечення позову було задоволено, дію наказу від 20.01.2015 № 49 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства зупинено та заборонено податковому органу проводити перевірку.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2015 ухвала суду першої інстанції скасована та у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено.

За наслідками розгляду спору по суті постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2015 адміністративний позов про скасування наказу Державної податкової інспекції від 20.01.2015 № 49 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства задоволено. Також даним судовим рішенням вирішено питання щодо скасування ухвали суду від 02.02.2015 про забезпечення адміністративного позову.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову Товариства до Державної податкової інспекції про скасування наказу скасовано та в цій частині у задоволенні позову відмовлено, в іншій частині судове рішення першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись із судовими рішеннями апеляційної інстанції (ухвала від 23.02.2015, постанова від 17.03.2015), позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційні скарги, де просить зазначені судові рішення скасувати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.

Судами встановлено, що на підставі пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України податковим органом прийнято рішення у вигляді наказу від 20.01.2015 № 49 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за серпень 2014 року терміном 5 робочих днів починаючи з 21.01.2015.

Скасовуючи судове рішення першої інстанції та відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції, оцінивши встановлені обставини про те, що до податкової перевірки службові особи відповідача допущені не були, тобто позивач захистив свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, та що оспорюваний наказ вичерпав свою дію через закінчення терміну проведення перевірки, послався на відсутність існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободи та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі по суті.

З тих же підстав та посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 24.12.2010 у справі № 21-25а10 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно якої саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, суд апеляційної інстанції скасував судове рішення першої інстанції по суті та відмовив у задоволенні позову.

Аналіз приписів ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що забезпечення позову спрямовано насамперед проти несумлінних дій відповідача та вжиття заходів якого неможливе без оцінки доказів та попереднього встановлення обставин.

Зі змісту ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи з наданням ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, а також те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами про порушення відповідачем його прав, судові рішення суду апеляційної інстанції є цілком обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСІОМА ПЛЮС" відхилити.

Постанову ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2015та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 у справі № 820/826/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко