Ухвала суду № 45855312, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Київ К/9991/92842/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого), Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011 по справі № 2а-1870/5102/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року Товариство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 29.06.2011 № 0000622314/0/51856, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб за основним платежем у сумі 296 170,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00 грн. за порушення вимог Податкового кодексу України.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що річна сума орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору оренди, але її розмір не може бути меншим ніж встановлено пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги Товариство зазначає, що орендна плата за користування земельними ділянками має договірне походження, а зміна розміру орендної плати повинна бути оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства шляхом внесення відповідних змін до договору оренди.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами, передумовою прийняття спірного податкового повідомлення - рішення був висновок фахівців контролюючого органу за результатами планової виїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, викладені в акті від 15.06.2011 №4259/2314/34327895/48, про порушення позивачем вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що полягало у заниженні податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб за січень - березень 2011 року на суму 296 170,06 грн. внаслідок нарахування та сплати орендної плати за договором оренди землі в розмірі 1% від грошової оцінки, замість встановлених Податковим кодексом України 3 %.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, зокрема, пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 визначено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів та в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

А відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, пп. 14.1.136. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що кореспондується зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначає, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Так, дійсно розмір та умови внесення орендної плати встановлюються сторонами у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК).

Проте, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 вказаного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2 п. 288.5).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 вказаного Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати визначеної у договорі.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності (п. 5.2 ст. 5), до моменту внесення до договору оренди відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про правомірність збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 29.06.2011 № 0000622314/0/51856.

Вказаний висновок узгоджується також із практикою Верховного Суду України. Так, у справі № 21-274а14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення у своєму рішенні від 02.12.2014 Суд зазначив, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, до моменту внесення до договору відповідних змін розмір орендної плати не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011 по справі № 2а-1870/5102/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко