Ухвала суду № 45855178, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/25236/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії судді:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Вербицької О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуКоростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби та постановуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 рокуу справі0670/6581/12за позовомКоростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової службидо третя особаДержавного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області Підприємство Коростенської виправної колонії №71 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській областіпростягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року задоволено адміністративний позов Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області ДПС (далі по тексту - позивач, Коростенська ОДПІ) до Державного департаменту України по виконанню покарань в Житомирській області, третя особа - Підприємство Коростенської виправної колонії №71 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області про стягнення податкового боргу в сумі 949767,96 грн.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року апеляційну скаргу Державного департаменту України по виконанню покарань в Житомирській області задоволено, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів звернення стягнення на майно третьої особи, недостатність коштів від продажу якого є обов'язковою передумовою звернення до суду з відповідним позовом.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанцій таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року.

Відповідач та третя особа письмові заперечення на касаційну скаргу не надали.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з відповідним позовом Коростенська ОДПІ посилається на положення статті 96 Податкового кодексу України, якою, на переконання позивача, закріплено право на звернення до суду з вимогою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

На обґрунтування адміністративного позову, податковий орган посилається на наявність у третьої особи на момент звернення до суду заборгованості перед бюджетом у сумі 949767,96 грн. та закріплення в Положенні про Коростенську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області, що майно виправної колонії перебуває у державній власності, використовується виключно для забезпечення виконання її завдань, закріплюється за нею на правах оперативного управління та не може бути об'єктом застави.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) передбачено, що нонтролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У пункті 95.2 цієї ж статті зазначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств, визначений у статті 96 ПК України.

Згідно з пунктом 96.2 названої статті у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків (підпункт 96.2.1);

досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету (підпункт 96.2.2);

ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (підпункт 96.2.3);

виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (підпункт 96.2.4).

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень, згідно з положеннями пункту 96.3 статті 96 ПК України, надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Таким чином, обов'язок податкового органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне підприємство або його майно, виникає, у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог або не отримання відповіді, однак в будь-якому випадку за умови що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Як вбачається зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, підставою для її винесення стало ненадання позивачем доказів на підтвердження дотримання наведених вище положень Податкового кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про ненадання позивачем доказів на підтвердження дотримання наведених вище положень Податкового кодексу України, що виключає підстави для задоволення позову.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі №0670/6581/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

О.В. Вербицька