Ухвала суду № 45855020, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/9991/68193/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.06.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012

у справі № 2270/3517/12 Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства (ДП) «Ярмолинецьке лісове господарство»

до Ярмолинецького відділення Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.06.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Городоцької МДПІ № 0000062300 від 03.05.2012, яким ДП «Ярмолинецьке лісове господарство» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 29384,75 грн., в тому числі 27847,00 грн. - за основним платежем та 1537,75 грн. - за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями (штрафами); та № 0000072300 від 03.05.2012, яким ДП «Ярмолинецьке лісове господарство» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4172,25 грн., в тому числі 3338,00 грн. - за основним платежем та 834,25 грн. - за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями.

У касаційній скарзі Городоцька МДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

ДП «Ярмолинецьке лісове господарство» подало письмове заперечення на касаційну скаргу відповідача в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ПП «Ярмолинецьке лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 складено акт від 13.04.2012 №72/23/00993343. Згідно з висновками податкового органу, викладеними в цьому акті, ДП «Ярмолинецьке лісове господарство» порушило норми пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (ПК), в результаті чого занижено податок на прибуток за 1-4-й квартали 2009 року, 1,3,4-й квартали 2010 року, 1-4-й квартали 2011 року на загальну суму 31640,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту «а» 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон168/97-ВР), що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий, березень, серпень,жовтень, грудень 2009 року, січень, листопад 2010 року, січень 2011 року на загальну суму 3560,00 грн. та завищення задекларованого за квітень, липень 2010 року бюджетного відшкодування на загальну суму 767,00 грн. (а.с.68-69, т.1).

На підставі акту перевірки Городоцькою МДПІ 03.05.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000062300 - про визначення ДП «Ярмолинецьке лісове господарство» грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 33177,75 грн., в тому числі, за основним платежем - 31640,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1537,75 грн.; №0000072300 - про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4172,25 грн., в тому числі, за основним платежем - 3338,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 834,25 грн.

Як на підставу для донарахування грошових зобов'язань в зазначених сумах МДПІ в акті перевірки посилається на виявлену під час здійснення заходів податкового контролю не відповідність задекларованих позивачем сум витрат та податкового кредиту податковим зобов'язанням платників податку - постачальників (контрагентів позивача) - ДП «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг»» та ДП «Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції» з огляду на те, що надані позивачем під час перевірки документи бухгалтерського обліку, складені щодо операцій з поставки цими суб'єктами підприємницької діяльності на користь позивача послуг з інформаційного обслуговування та програмного забезпечення технологічних процесів, комісійних послуг з продажу декоративних рослин, хвойних, листяних дерев, іншого посадкового та декоративно-садівного матеріалу, послуг з перевірки та підготовки матеріалів для оформлення сертифікатів про походження лісопродукції (ДП «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг»» за договорами від 01.11.2010 №ХМ-166, від 01.03.2011 № ХМ/9 та від 16.07.2010 № 22-287с); послуг з підготовки матеріалів для оформлення сертифікату та лісопродукцію (ДП «Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції» за договорами від 27.06.2008 № 287с, від 30.12.2009 № 22-287с)не відповідають вимогам частини 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) не зазначено місце їх складання, посада, прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; зміст, обсяг господарської операції, одиниця її виміру; акти не містять вихідних даних розрахунку вартості робіт (послуг); в товарно-транспортних накладних не вказано марку та назву автомобіля, яким здійснювалось перевезення, прізвище водія; дата звіту комісіонера не співпадає з датою операції в товарно-транспортній накладній.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК (в редакції Закону України від 02.12.2010 № 2755-VI) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (абзаци перший-другий підпункту 138.1.1 цього пункту).

Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, визначені нормами ст. 139 ПК, зокрема нормою підпункту 139.1.9 пункту 139.1 цієї статті, згідно з якою до таких витрат відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) , податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону).

Аналогічні за змістом положення щодо поняття податкового кредиту та підстав виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит закріплені нормами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 198.1, 198.6 ст. 198 ПК.

Згідно з частинами першою, другою ст. 9 Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оформлення господарських операцій визначеними правовими нормами документами, оформленими у відповідності з вимогами наведених норм, є безумовним.

Разом з тим, питання щодо підтвердження даних податкового обліку повинно вирішуватися на підставі сукупного аналізу обов'язкових для цього документів, за результатами якого можна з достовірністю встановити факт здійснення господарської операції як фактичної підстави для податкового обліку.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність, є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

На підставі оцінки доказів (вище вказаних договорів, додаткових угод до них, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок з рахунку, платіжних доручень, витягу з реєстру сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, виданих ДП «Ярмолинецьке лісове господарство»), оцінка яких відповідає нормам ст. 86 КАС України, суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт поставки позивачу від «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг»» та ДП «Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції» послуг. З огляду на відповідність наданих послуг напрямкам діяльності позивача суд зробив юридично правильний висновок про правомірне збільшення позивачем сум валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням цих послуг. Неповнота первинних документів, на яку є посилання в акті перевірки, фактично нівелюється за рахунок інших первинних документів (видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок з рахунку, платіжних доручень, витягу з реєстру сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій), які підтверджують господарські операції.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 03.05.2012 № 0000062300, від 03.05.2012 №. 0000072300 підлягають скасуванню як протиправні.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.06.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев