Ухвала суду № 45854668, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/800/19497/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року

у справі № 818/3625/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтозапчастина»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

ТОВ «Укрнафтозапчастина» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 грудня 2014 року № 0004062202.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області від 11 грудня 2014 року № 0004062202, яким ТОВ «Укрнафтозапчастина» визначено зобов'язання з ПДВ в сумі 280394,06 грн. за основним платежем та 140197,04 за штрафними (фінансовими) санкціями.

ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР» за період серпень 2013 року та ТОВ «Альтком-Буд» за період жовтень-листопад 2013 року, за результатами якої складено акт від 28 листопада 2014 року № 4774/2202/30175077/490, в якому зазначено про порушення позивачем підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, підпунктів 198.1, 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 280394,06 грн., в тому числі за серпень 2013 року на суму 34522,73 грн., за жовтень на суму 245871,33 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 11 грудня 2014 року № 0001512206, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 420591,10 грн., в тому числі 280394,06 грн. основного платежу та 140197,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Так, на підставі доказів, що містяться у матеріалах справи, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили факт підтвердження реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а саме:

- на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альтком-Буд» надано: договір поставки від 02 жовтня 2013 року № 021013; податкові накладні від 21 жовтня 2013 року № 5, від 24 жовтня 2013 року № 10, від 28 жовтня 2013 року № 14, від 29 жовтня 2013 року № 15 та від 29 жовтня 2013 року № 16; видаткові накладні від 29 жовтня 2013 року № 15, 16; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2013 року; платіжні доручення від 21 жовтня 2013 року № 928, від 24 жовтня 2013 року № 957, від 28 жовтня 2013 року № 971, від 08 листопада 2013 року № 1061, від 11 листопада 2013 року № 1081, № 1077, № 1078, № 1079, № 1080; акти списання ТМЦ; товарно-транспортну накладну від 29 жовтня 2013 року б/н.

- на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР» надано: договір виконання будівельних та ремонтних робіт термічної дільниці та приміщення компресорної установки від 28 червня 2013 року № 280613; акт приймання виконаних будівельних робіт від 29 серпня 2013 року № 2008/1; податкову накладну від 29 серпня 2013 року № 83 на загальну суму 207136,37 грн., в тому числі 34522,73 грн. ПДВ.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що надані позивачем копії первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР» та ТОВ «Альтком-Буд», є належними первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять усі визначені законом необхідні реквізити.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до положень пункту 187.1 статті 187 та статті 198 Податкового кодексу України, позивачем сплачено вартість товарів з ПДВ та сформовано податковий кредит на підставі виданих контрагентами податкових накладних, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

У зв'язку з наведеним, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що є підставою для відображення цих господарських операцій у фінансовому обліку підприємства у певні періоди та належною підставою для віднесення сум вартості відображених ними товарів до складу валових витрат підприємства у відповідних звітних періодах.

Окрім того, слід відзначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Стосовно фіктивності задекларованих позивачем господарських операцій, суди попередніх інстанцій вірно зазначили про ненадання відповідачем належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим, твердження податкового органу про «безтоварність»/неможливість фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, є необґрунтованими припущеннями.

Щодо доводів відповідача про те, що первинні документи стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР» та ТОВ «Альтком-Буд» не були вилучені правоохоронними органами у позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В силу вимог пункту 85.5 статті 85 Податкового кодексу України забороняється вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом.

Згідно підпункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України в разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо зазначені документи було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Листом від 19 вересня 2014 року № 707 позивач повідомив відповідача про відсутність первинних документів щодо взаємовідносин із ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР» та ТОВ «Альтком-Буд», у зв'язку з їх вилученням в ході обшуку 16 січня 2014 року.

У зв'язку з чим, відповідачем до ОВС СУ ФР надіслано лист-запит від 14 жовтня 2014 року, яким контролюючий орган просив надіслати копії вилучених документів, що підтверджують господарські відносини позивача із ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР» та ТОВ «Альтком-Буд» або забезпечити доступ до вилучених документів для врахування при проведенні перевірки.

Згідно відповіді старшого слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Сумській області Черешко А.А. від 13 листопада 2014 року, документи по взаємовідносинам позивача із ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР» та ТОВ «Альтком-Буд» не вилучалися.

Разом з тим, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій досліджено, що відповідно до протоколу обшуку від 16 січня 2014 року вказаним слідчим вилучено бухгалтерські, фінансові документи та інші документи по взаємовідносинам ТОВ «Укрнафтозапчастина» з контрагентами, конкретний перелік яких не наведено.

При цьому, 28 січня 2014 року позивач звернувся до Прокурора Сумської області з вимогою за вих. № 52 про здійснення перевірки дій слідчого при проведенні обшуку 16 січня 2014 року, стосовно порушень допущених при обшуку та вилученні документів.

Враховуючи факт відсутності в протоколі обшуку точного переліку документів, які було вилучено під час його проведення, суди дійшли вірного висновку про те, що неможливо встановити факт невилучення оспорюваних документів під час проведення обшуку 16 січня 2014 року, тоді як, відповідь старшого слідчого Черешко А.А. від 13 листопада 2014 року свідчить лише про відсутність у правоохоронних органів первинних документів станом на 13 листопада 2014 року, але не може підтверджувати, що вони не були вилучені під час проведення обшуку 16 січня 2014 року.

Крім того, з постанови старшого слідчого Прокуратури Сумської області Черешко А.А. про закриття кримінального провадження від 15 травня 2014 року вбачається, що в ході досудового слідства ним досліджувалися обставини проведення господарських операцій позивача із ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР».

Враховуючи вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984, яким передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, та враховуючи те, що встановлення обставини реальності господарських операцій здійснюється на підставі аналізу первинних документів - проведення перевірки без первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, і в кінцевому результаті формування висновків без документів, що вилучені правоохоронними органами, як і донарахування на підставі таких висновків податкових зобов'язань, - не є такими, що відповідають критеріям, що визначені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України для рішень, дій суб'єктів владних повноважень.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази (податкові накладні, договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та приймання виконаних будівельних робіт, акти списання ТМЦ, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні), які свідчать про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ЕС.ДЕ.ЕР» і ТОВ «Альтком-Буд», спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Таким чином, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, прийняте відповідачем без дотримання вимог визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев