Рішення № 45853518, 22.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015Справа №910/12687/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»До Третя особа, відповдіача1.Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», 2.Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Форнетті-Україна» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні Маковецький Антон ВолодимировичПростягнення 4 646,03 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Горбан А.В. - представник за довіреністю;

від відповідача-1: Ніколаєв В.В. - представник за довіреністю;

від відповідача-2: Верходанов О.А. - представник за довіреністю;

третя особа: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Форнетті-Україна» про стягнення 4 646,03 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі відмовляються відшкодувати позивачу розмір сплаченого останнім страхового відшкодування своєму страхувальнику.

Ухвалою суду від 21.05.2015 року було порушено провадження у справі № 910/12687/15, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Маковецького Антона Володимировича, та призначено її до розгляду на 08.06.2015 року.

Представник відповідача-1 02.06.2015 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивач пропустив строк подання заяви про виплату страхового відшкодування, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування згідно п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача 05.06.2015 року через канцелярію суду подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Представник відповідача-2 в судове засідання 08.06.2015 року не з'явився, проте 05.06.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Третя особа в судове засідання 08.06.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 08.06.2015 року розгляд справи відкладено на 22.06.2015 року.

Представник відповідача-2 15.06.2015 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивач пропустив строк подання заяви про виплату страхового відшкодування, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Крім того, відповідач-2 зазначав, що він є неналежним відповідачем по справі, в зв'язку з чим просив замінити ТОВ «Форнетті-Україна» належним відповідачем ПАТ «Страхова група «ТАС» - страховиком цивільно-правової відповідальність водія.

Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Відповідно до п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК. У разі якщо заява (клопотання) про залучення іншого відповідача або про заміну відповідача залишається судом без задоволення, то ухвала з цього приводу не виноситься, а про відхилення відповідної заяви (клопотання) зазначається в описовій частині рішення суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Враховуючи те, що позивач не надавав згоди на заміну відповідача - ТОВ «Форнетті-Україна» на ПАТ «Страхова група «ТАС», а останній є відповідачем-1 у даній справі, суд дійшов висновку про те, що підстави для задоволення заяви відповдіача-2 про заміну відповідача відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2015 року надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 22.06.2015 року проти позовних вимог заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 22.06.2015 року представник відповідача-2 надав усні пояснення відповідно до яких проти позовних вимог заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Третя особа в судове засідання 22.06.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності третьої особи.

В судовому засіданні 22.06.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів -1, -2, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2013 року по пр. Леніна в м. Запоріжжі за участю автомобіля «Geely», реєстраційний номер АК 7921 ВС, під керуванням власника Григоренка Олександра Сергійовича, автомобіля «Great Wall Safe», реєстраційний номер АЕ 7768 ВС, що належить ЗАКТ «КБ Пиватбанк», під керуванням водія Комарова Василя Михайловича та автомобіля «ISUZU», реєстраційний номер СВ 0489 АЕ, що належить ТОВ «Форнетті-Україна», під керуванням водія Маковецького Антона Володимировича сталася дорожньо-транспортна пригода.

Згідно постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.2013 року у справі №199/12655/13-п дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм «ISUZU», реєстраційний номер СВ 0489 АЕ Маковецьким Антоном Володимировичем вимог Правил дорожнього руху України та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.2013 року у справі №199/12655/13-п, Маковецького А.В. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до договору страхування наземного транспорту №ZPC0A@40301972 від 09.04.2012 року страховиком автомобіля «Great Wall Safe», реєстраційний номер АЕ 7768 ВС є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (позивач).

29.10.2013 року страхувальник автомобіля «Great Wall Safe», реєстраційний номер АЕ 7768 ВС звернувся до позивача з заявою страхового відшкодування.

Відповідно до звіту №16149 від 04.11.2013 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності - Литвиненко Г.Г., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Great Wall Safe», реєстраційний номер АЕ 7768 ВС становить 4 928,53 грн.

Згідно калькуляції №16149 від 01.11.2013 року вартість ремонту автомобіля «Great Wall Safe», реєстраційний номер АЕ 7768 ВС становить 5 949,97 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 29.10.2013 року за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № И-3637 від 13.11.2013 року визначено суму страхового відшкодування в розмірі 4 646,03 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжними дорученнями № 3610 від 13.11.2013 року на суму 4 646,03 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначене правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи власником автомобіля «ISUZU», реєстраційний номер СВ 0489 АЕ є Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Форнетті-Україна» (відповідач-2).

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ISUZU», реєстраційний номер СВ 0489 АЕ, була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (відповідач-1), згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8987934.

Як вбачається, з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8987934 розмір франшизи складає 510,00 грн.

В зв'язку з чим позивач 14.04.2015 року надіслав на адресу відповідачів-1,-2 претензію від 10.04.2015 року №10-04/02-16 про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі: 4 136,03 грн. з відповідача-1; 510,00 грн. з відповідача-2.

Проте, зазначена вимога залишена відповідачами -1, -2 без задоволення.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди, завданої нею іншій особі, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Форнетті-Україна» про стягнення 4 646,03 грн. страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю, зокрема, з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» підлягає стягненню 4 136,03 грн. (розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи), а з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Форнетті-Україна» - 510,00 грн. (розмір франшизи).

Судом відхиляються доводи відповдіаччів-1,-2 про те, що позивач пропустив строк подання заяви про виплату страхового відшкодування, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування згідно п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладене у Постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 року № 910/9494/14|3-49гс15.

Згідно листа Вищого господарського суду від 09.10.2012 року № 01-06/1398/2012 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» виходячи з положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування, і не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування (постанова від 28.08.2012 року N 23/279).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно задоволення розміру позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (місцезнаходження: 03062, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, оф. 402, код ЄДРПОУ 33248430) 4 136 (чотири тисячі сто тридцять шість) грн. 03 коп. - основного боргу та 1 624 (одну тисячу шістсот двадцять чотири) грн. 45 коп. - судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Форнетті-Україна» (17000, Чернігівська обл., Козелецький р-н, с. Козелець, вул. Комсомольська, буд. 125) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, оф. 402, код ЄДРПОУ 33248430) 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп. - основного боргу, 202 (двісті дві) грн. 55 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Повне рішення складено

26.06.2015 року