Рішення № 45853517, 18.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015Справа №910/6983/15-г

За позовом Прокурора Кременчуцького району Полтавської області

до 1) Полтавської обласної державної адміністрації

2) Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області

3) Приватного підприємства «НВТО Кременчук-Пласт»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства у Полтавській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

Рокитненська сільська рада

про визнання недійсними і скасування розпоряджень, договорів, повернення земельної ділянки

Суддя: Бондарчук В.В.

Представники:

від прокуратури: Скляр Д.Ю.;

від відповідача-1: Ковальчук І.В.;

від відповідача-2: не з'явилися;

від відповідача-3: Косіков С.В.;

від третьої особи-1: не з'явилися;

від третьої особи-2: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Прокурор Кременчуцького району Полтавської області (далі-позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації (далі-відповідач-1), Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області (далі-відповідач-2) та Приватного підприємства «НВТО Кременчук-Пласт» (далі-відповідач-3) про:

- визнання недійсним та скасування розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації від 25.07.2012 №493 «Про погодження надання в оренду водних об'єктів ПП «НВТО Кременчук-Пласт на території Рокитненської сільської ради»;

- визнання недійсним та скасування розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 25.09.2013 №415 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»;

- визнання недійсним та скасування розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 30.10.2012 №722 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою», розпорядження голови Кременчуцької РДА від 29.12.2012 №1049 «Про внесення змін до розпорядження голови Кременчуцької РДА від 30.10.2012 №722», розпорядження голови Кременчуцької РДА від 26.06.2013 №190 «Про внесення змін до розпоряджень голови Кременчуцької РДА від 30.10.2012 №722 та від 29.12.2012 №1049»;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.10.2013, укладеного між Полтавською ОДА та ПП «НВТО Кременчук-Пласт (зареєстрований у реєстраційній службі Кременчуцького районного управління юстиції Полтавської області від 29.11.2013 - номер запису про інше речове право 3749036);

- визнання недійсним договору оренди водного об'єкта від 03.08.2012, укладеного між Кременчуцькою РДА та ПП «НВТО Кременчук-Пласт» (зареєстрований 17.10.2012 за №5 у книзі записів реєстрації договорів оренди);

- зобов'язання Приватного підприємства «НВТО Кременчук-Пласт» повернути земельну ділянку водного фонду площею 29,9 га (кадастровий номер 5322485100:08:000:1598) Полтавській обласній державній адміністрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені вище розпорядження та укладені на їх підставі договори оренди не відповідають вимогам законодавства.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р. порушено провадження у даній справі, зокрема, залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну інспекцію сільського господарства у Полтавській області, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 06.04.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідачів-1, 2, 3 та третьої особи, а також неналежне виконання сторонами вимог суду.

14.04.2015 р. через загальний відділ діловодства представник третьої особи подав письмові пояснення по справі, в яких погоджується щодо тверджень прокурора, викладених у позовній заяві.

27.04.2015 р. через загальний відділ діловодства представник третьої особи подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

29.04.2015 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача-1 подав відзив на позов, в якому проти позову прокурора заперечив.

У судовому засіданні 30.04.2015 р. представник відповідача-2 подав відзив на позов, в якому проти задоволення позову прокурора заперечив з підстав необґрунтованості.

Також відповідач-2 подав клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір стосується повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, зокрема відносин, пов'язаних з управлінською функцією суб'єктів владних повноважень та відповідно підлягає розгляду у суді адміністративної юрисдикції.

З урахуванням роз'яснень Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є підвідомчий господарським судам, а подане клопотання відповідача-2 відхилив з підстав необґрунтованості.

Крім того, у судовому засіданні 30.04.2015 р. представник відповідача-2 подав клопотання про залучення третьої особи, в якому просить суд залучити Рокитненську сільську раду до участі у справі в якості третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2015 р. залучено до участі у справі Рокитненську сільську раду в якості третьої особи-2, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, витребувано у Полтавської обласної державної адміністрації копію затвердженого останньою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель водного фонду в користування Приватному підприємству «НВТО КРЕМЕНЧУК-ПЛАСТ», кадастровий номер земельної ділянки 5322485100:08:000:1598 та копію висновку державної експертизи землевпорядної документації від 26.07.2013 р. №776-1, який було додано до клопотання ПП«НВТО КРЕМЕНЧУК-ПЛАСТ» про затвердження проекту землеустрою.

Також, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 25.05.2015 р. за участю представників сторін.

18.05.2015 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача-1 подав клопотання, в якому на виконання п. 4 ухвали суду від 30.04.2015 р., повідомив, що Приватне підприємство «НВТО Кременчук-Пласт» звернулося до Полтавської обласної державної адміністрації (клопотання від 02.08.2013 р. № 02) з проханням затвердити проект землеустрою та надати в оренду на 25 років (з урахуваннями договору оренди водного об'єкту укладеного 03.08.2012 р.) зазначену в проекті землеустрою земельну ділянку загальною площею 29,9000 га, кадастровий номер 5322485100:08:000:1598, для рибогосподарських потреб. До клопотання заявником також було додано проект землеустрою з висновком державної експертизи землевпорядної документації від 26.07.2013 р. № 776. Клопотання ПП «НВТО Кременчук-Пласт» та копію Витягу з Державного земельного кадастру від 08.07.2013 р. № НВ - 5300452432013 були надіслані до суду разом з відзивом.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників третьої особи-1, 2.

У даному судовому засіданні представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача-1, 3 заперечили проти задоволення позовних вимог.

Представники відповідача 2 та третьої особи-1,2 у судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, однак були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою представника відповідача-2 та повідомленнями про вручення ухвал суду третім особам.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.06.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідача-1 та відповідача-3, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2007 р. розпорядженням голови районної державної адміністрації №493 погоджено ПП «НВТО Кременчук-Пласт» надання в оренду водних об'єктів (озеро №1 - 1,37 га; озеро №2 - 2,95 га; озера - 2,90 га; штучна водойма (копанка) - 3,18 га) для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції загальною площею водного дзеркала 10,40 га, які знаходяться на території Рокитненської сільської ради за межами населених пунктів.

03.08.2012 р. на підставі зазначеного розпорядження між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та Приватним підприємством «НВТО Кременчук-Пласт» укладено договір оренди водного об'єкта, за яким відповідач-2 передав в оренду, а відповідач-3 прийняв у строкове платне володіння та користування об'єкти (озера, штучна водойма, загальною площею водного дзеркала 10,40 га (озеро №1 - 1,37 га; озеро №2 - 2,95 га; озера - 2,90 га; штучна водойма (копанка) - 3,18 га) для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції. Водні об'єкти розташовані за межами населених пунктів Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

30.10.2012 р. розпорядженням голови районної державної адміністрації №722 надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 56,0 га у користування відповідача-3 для господарських потреб (риборозведення) із земель водного фонду за межами населених пунктів Рокитненської сільської ради.

25.09.2013 р. розпорядженням голови обласної державної адміністрації №415 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідача-3 на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Зареєстровано право власності держави на земельну ділянку кадастровий номер 5322485100:08:000:1598. Надано відповідачу-3 земельну ділянку кадастровий номер 5322485100:08:000:1598 загальною площею 29,9 га земель водного фонду для рибогосподарських потреб на умовах довгострокової оренди терміном на 25 років із земель, не наданих у власність та користування.

30.10.2013 р. на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації №415 від 25.09.2013 р., між Полтавською обласною державною адміністрацією та Приватним підприємством «НВТО Кременчук-Пласт» укладено договір оренди землі, за умовами якого відповідач-1 надав, а відповідач-3 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Згідно розділу ІІ договору оренди, в оренду передається земельна ділянка водного фонду (кадастровий номер 5322485100:08:000:1598) загальною площею 29,9 га, у тому числі для рибогосподарських потреб - 29,90 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки водного фонду не проведена.

Відповідно до розділу ІV орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі в розмірі 205,68 грн. в рік за кожний гектар земельної ділянки водного фонду.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор зазначає, що Кременчуцька РДА не мала повноважень надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою на відведення спірної земельної ділянки в оренду саме для ведення рибного господарства, оскільки такі повноваження надані ст. 122 Земельного кодексу України Полтавській обласній державній адміністрації. Спірним розпорядженням Полтавської ОДА №415 від 25.09.2013 р. затверджено проект землеустрою, в порушення ст. 86 Водного кодексу України, п. «г» ст. 61 Земельного кодексу України. Також прокурор зазначає, що передача відповідачеві-3 у користування земельної ділянки водного фонду площею 29,9 га без проведення аукціону, здійснена з порушенням ст. 61, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України. Крім того, три водні об'єкти передані в оренду відповідачеві-3 за спірним договором оренди водного об'єкту від 03.08.2012 р. перебувають у користуванні останнього за відсутності укладених договорів оренди земельних ділянок.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Як визначено частиною 4 статті 59 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час винесення спірних розпоряджень), громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Частиною 1, 3 статті 85 Водного кодексу України (у редакції від 22.12.2011 р.) встановлено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції від 05.07.2012 р.) передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно частини 3 статті 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Статтею 1 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Водне господарство - галузь, завданням якої є задоволення потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, захист територій від шкідливої дії вод або ліквідація її наслідків. (Наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України, від 03.04.2012 N 661 "Про затвердження Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах").

Оскільки на підставі спірного договору оренди водного об'єкта від 03.08.2012 р. передано відповідачеві-3 озера, штучну водойму, загальною площею водного дзеркала 10,40 га (озеро №1 - 1,37 га; озеро №2 - 2,95 га; озера - 2,90 га; штучна водойма (копанка) - 3,18 га) для риборозведення, а відповідно відповідач-3 використовує такі водні об'єкти для потреб рибництва, яке в свою чергу є невід'ємним від процесу використання водних об'єктів та є частиною водного господарства, враховуючи, що передані об'єкти розташовані за межами населених пунктів Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, суд приходить до висновку, що Кременчуцькою районною державною адміністрацією було видано спірне розпорядження №493 від 25.07.2007 р. та укладено спірний договір оренди водних об'єктів від 03.08.2012 р. в рамках повноважень, передбачених частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 2-3 статті 123 Земельного кодексу України (у редакції від 02.10.2012 р.), особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Як вбачається з розпорядження голови обласної державної адміністрації №415 від 25.09.2013 р., право власності держави на земельну ділянку, кадастровий номер 5322485100:08:000:1598, яку надано у користування відповідачу-3, було зареєстровано після 25.09.2013 р., а тому вказана земельна ділянка на час винесення спірного розпорядження №722 від 30.10.2012 р. не була власністю держави, а відтак, - дозвіл на складення проекту землеустрою не міг бути виданий обласною радою, відповідно правомірно виданий місцевою державною адміністрацією.

Разом з тим, суд відзначає, що в якості обґрунтування позовної вимоги про скасування розпорядження голови районної державної адміністрації №722 від 30.10.2012 р. прокурором вказується інша редакція статті 123 Земельного кодексу України, що є чинною саме на даний час, яка по іншому визначає орган, до якого заінтересованій особі необхідно звертатися для отримання права користування земельною ділянкою, зокрема, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Однак правомірність звернення відповідача-3 до районної державної адміністрації за отриманням дозволу на складення проекту землеустрою та видача останньою такого дозволу має оцінюватися виходячи із норм, що існували на час такого звернення, тому посилання прокурора на частину 2-3 статті 123 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на даний час є безпідставним та необґрунтованим.

В обґрунтування позовної вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 25.09.2013 №415 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», прокурор посилається на порушення ст. 86 Водного кодексу України, п. «г» ст. 61 Земельного кодексу України, оскільки у матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наявний ескіз намірів забудови господарського двору для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції в межах земельної ділянки площею 29,9 га.

Згідно частини 1 статті 86 Водного кодексу України, на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Пунктом «г» частини 2 статті 51 Земельного кодексу України передбачено, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель водного фонду в користування для рибогосподарських потреб отримав позитивний висновок органу водного господарства Полтавського обласного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України та державної землевпорядної експертизи №776 від 26.07.2013 р. (з урахуванням коректурного аркушу про усунення зауважень, викладених у висновку від 26.07.2013 р. №776), предметом перевірки якої і була відповідність розробленого проекту землевідведення нормам чинного законодавства, яка в свою чергу, не виявила жодних порушень законодавства у наданому для перевірки проекті землеустрою.

Отже, суд визнає вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 25.09.2013 №415 безпідставними та необґрунтованими.

Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положення статті 203 Цивільного кодексу України, визначають такі підстави недійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В якості підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.10.2013 р. прокурор вказує про порушення під час передачі відповідачеві-3 у користування земельної ділянки водного фонду площею 29,9 га без проведення аукціону, норм ст. 61, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України.

Проте суд не погоджується із вказаним твердженням, виходячи із наступного.

Як вбачається з висновку №55 від 04.07.2013 р. управління Держкомземагенства Кременчуцького району Полтавської області загальна площа та склад спірної земельної ділянки становить 29,9 га, з яких 26,95 га - низині болота, 2,95 га - під озерами.

Частиною 1-2 статті 124 Земельного кодексу України (у редакції від 11.08.2013 р.) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України (у редакції від 11.08.2013 р.), не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій).

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Таким чином, виходячи із визначення водокористування та специфіки цільового призначення водних об'єктів, що були передані відповідачеві-3 на підставі договору оренди водного об'єкту від 03.08.2012 р., - для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції, відповідачем - 3 на час укладення спірного договору оренди земельної ділянки від 30.10.2013 р. здійснювалося водокористування озера, штучної водойми, загальною площею водного дзеркала 10,40 га (озеро №1 - 1,37 га; озеро №2 - 2,95 га; озера - 2,90 га; штучна водойма (копанка) - 3,18 га) з промисловою метою - риборозведення.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення спірного договору оренди водних об'єктів від 03.08.2012 р. редакція статті 51 Водного кодексу України не передбачала обов'язкової умови для передачі водного об'єкта лише у комплексі із земельною ділянкою водного фонду.

Разом з тим, у зв'язку із набранням чинності з 01.07.2013 р. нової редакції статті 51 Водного кодексу України, яка визначає обов'язкову умову для оренди водного об'єкту - оренду одночасно і земельної ділянки водного фонду, між сторонами були приведені орендні правовідносини у відповідність до вимог законодавства.

Також прокурор вказує, що Кременчуцькою РДА під час укладення спірного договору оренди без земельної ділянки водного фонду від 30.10.2013 р. орендну плату встановлено без нормативної грошової оцінки в порушення встановленого законом порядку.

Пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Разом з тим, статтею 275 Податкового кодексу України (в редакції від 24.10.2013 р.), яка визначає механізм визначення ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах, що вказані у відповідній таблиці.

Тобто, чинним на час укладення спірного договору оренди землі законодавством було передбачено проведення нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати, проте, Податковий кодекс України визначає і інший механізм визначення такої орендної плати у разі не проведення відповідної нормативної грошової оцінки.

Як вбачається з розділу 4 спірного договору оренди землі, розмір орендної плати визначений на рівні 205,68 грн. за кожний гектар орендованої площі, що є свідченням дотримання сторонами такої істотної умови договору оренди землі як орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Також прокурор вказує, що у спірному договорі оренди земельної ділянки від 30.10.2013 р. відсутня така істотна умова, як встановлені ст. 61 Земельного кодексу України обмеження щодо використання земельної ділянки прибережної захисної смуги (навколо озера №2 площею 2,95 га), що є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Однак статтею 15 Закону України «Про оренду землі», яка визначає істотні умови договору оренди землі, не передбачено такої істотної умови для договору, як встановлені ст. 61 Земельного кодексу України обмеження щодо використання земельної ділянки прибережної захисної смуги, а вказівка Полтавського обласного управління земельних ресурсів у висновку погодження №01-2/874 від 27.06.2013 р. про необхідність використовувати земельну ділянку при дотриманні ст. 61 Земельного кодексу України не є умовою для встановлення такої обставини як істотної та не слугує підставою для її обов'язкового викладення у спірному договорі.

Оскільки розмір орендної плати у спірному договорі передбачений, при цьому визначений без порушення норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, а підстав для визнання його недійсним немає.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи, що судом встановлено відповідність оспорюваних розпоряджень, вимогам законодавства на час їх винесення, оскільки спірні договори містять усі необхідні істотні умови договору та також відповідають вимогам законодавства, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог прокурора та відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову прокурора Кременчуцького району Полтавської області - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 25.06.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.