Ухвала суду № 45852006, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2015 р. м. Київ К/9991/1803/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Вербицької О.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника відповідача-1 - Юношевої І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Сі-Ел Україна»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року

у справі № 2а-997/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Сі-Ел Україна»

до 1. Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області),

2. Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області,

за участю Прокурора Миколаївської області,

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетної заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай-Сі-Ел Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва (далі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області (відповідач-2) про: визнання протиправною бездіяльності ГУ ДКУ у Миколаївській області щодо невідшкодування ТОВ «Ай-Сі-Ел Україна» податку на додану вартість за період з липня 2009 року до жовтня 2009 року у загальній сумі 8995297,00 грн.; відшкодування з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ай-Сі-Ел Україна» 8995297,00 бюджетної заборгованості з невідшкодованого податку на додану вартість за період з липня 2009 року до жовтня 2009 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року позов був задоволений. Визнано протиправною бездіяльності ГУ ДКУ у Миколаївській області щодо невідшкодування ТОВ «Ай-Сі-Ел Україна» податку на додану вартість за період з липня 2009 року до жовтня 2009 року у сумі 8995297,00 грн. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ай-Сі-Ел Україна» 8995297,00 бюджетної заборгованості з невідшкодованого податку на додану вартість за період з липня 2009 року до жовтня 2009 року. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ай-Сі-Ел Україна» судові витрати у сумі 1703,40 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Ай-Сі-Ел Україна», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на те, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача-1 - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва його правонаступником - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 065542від 14 червня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача-1, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «Ай-Сі-Ел Україна» подало до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва податкові декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень та жовтень 2009 року, у рядках 25.1 яких позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в тому числі на рахунок платника у банку, а саме: за липень 2009 року - 1282377,00 грн., за серпень 2009 року - 3109651,00 грн., за вересень 2009 року - 2176874,00 грн., за жовтень 2009 року - 2955283,00 грн. Разом з деклараціями позивачем були подані розрахунки суми бюджетного відшкодування і заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (т.2 арк. справи 61-72, 83-90, 96-103, 113-120).

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва провела позапланові виїзні перевірки ТОВ «Ай-Сі-Ел Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, серпень, вересень та жовтень 2009 року, за результатами яких були складені довідки: № 1274/07-000/33730291 від 05 жовтня 2009 року, № 1400/07-000/33730291 від 26 жовтня 2009 року, № 1544/07-000/33730291 від 19 листопада 2009 року, № 1684/07-000/33730291 від 11 грудня 2009 року, у висновках до яких було вказано, що суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодування за липень, серпень, вересень та жовтень 2009 року, за результатами перевірок залишені без змін (т.1 арк. справи 13-169, т.2 арк. справи 1-60).

Також, після проведення податковим органом перевірок та складення вказаних добудов позивач подав до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до яких товариство зменшило суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість , а саме: за липень 2009 року - на 1066,00 грн., за серпень 2009 року - на 4702,00 грн., за вересень 2009 року - на 317108,00 грн. та за жовтень 2009 року - на 206012,00 грн. (т.2 арк. справи 73-82, 91-95, 104-112, 121-126), з огляду на що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з липня по жовтень 2009 року включно склала 8995297,00 грн.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва сформувала реєстри висновків про суми належного ТОВ «Ай-Сі-Ел Україна» до відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість за період з липня по жовтень 2009 року та направила їх разом з відповідними висновками до ДКУ у м. Миколаєві (т.3 арк. справи 3-153).

Разом з цим, сума 8995297,00 грн. не була відшкодована позивачу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки перевіркою не було встановлено порушень при формуванні позивачем податкового кредиту чи податкових зобов'язань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку суми бюджетного відшкодування на вказаний період, податковим органом були підтверджені заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за липень, серпень, вересень та жовтень 2009 року, а ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва були подані відповідні висновки до органу державного казначейства, то неподання ДПА України до ГУ ДКУ у Миколаївській області усіх необхідних документів для проведення бюджетного відшкодування у 8995297,00 грн. та, як наслідок, невідшкодування ГУ ДКУ у Миколаївській області позивачу вказаної суми, призвело до порушення прав ТОВ «Ай-Сі-Ел Україна».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як зазначалося вище, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва були проведені позапланові виїзні перевірки ТОВ «Ай-Сі-Ел Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, серпень, вересень та жовтень 2009 року, за результатами яких були складені довідки: № 1274/07-000/33730291 від 05 жовтня 2009 року, № 1400/07-000/33730291 від 26 жовтня 2009 року, № 1544/07-000/33730291 від 19 листопада 2009 року, № 1684/07-000/33730291 від 11 грудня 2009 року, у висновках до яких було вказано, що суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодування за липень, серпень, вересень та жовтень 2009 року, за результатами перевірок залишені без змін.

Також, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва були подані відповідні висновки до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, на підставі отриманих висновків ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Разом з цим, обов'язок, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не був виконаний відповідачем-2, чим були порушені права позивача.

При цьому суди правомірно виходили з того, що неподання ДПА України до органів Державного казначейства України реєстру суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету у відповідності до Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03 серпня 2004 року № 451/501/132 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не є підставою для відмови у отриманні бюджетного відшкодування, оскільки нормами статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено подання вказаних реєстрів як обов'язкової підстави для відшкодування податку на додану вартість.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, у зв'язку з чим ухвалене у даній справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Сі-Ел Україна» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року скасувати, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ О.В. Вербицька

______ А.М. Лосєв