Ухвала суду № 45852003, 23.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року м. Київ К/800/65619/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області про визнання нечинною та скасування постанови, що переглядається за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 року, додаткову постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області (далі - Інспекція) про визнання нечинною та скасування постанови.

Зазначали, що оскаржуваною постановою Інспекції за порушення пунктів 7 та 9 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» до Товариства застосовано штраф у розмірі 409 942,78 грн.

Посилаючись на те, що перевірка проводилася з порушенням законодавства, незаконно, без правових підстав, а висновки щодо виявлених порушень помилкові та такі, що не відповідали дійсності, просили визнати незаконною та скасувати постанову Інспекції про накладення стягнень від 13 травня 2014 року № 95.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року, відмовлено в задоволенні позову.

Додатковою постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року стягнуто з Товариства частину несплаченого судового збору у розмірі 4384,80 грн.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, перевіривши рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що Інспекцією, на підставі звернення народного депутата України В.Б. Бойка від 11 жовтня 2013 року № 216-к та згоди Держспоживінспекції України від 6 листопада 2013 року № 03/7-10146-2013, 7 листопада 2013 року видано наказ № 233/01-06 про проведення позапланової перевірки магазину «Фокстрот» ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» (м. Рівне, вул. Соборна, 17) з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів при здійсненні господарської діяльності.

Інспекцією в період з 13 по 26 листопада 2013 року проведено перевірку Товариства, за результатами якої складено акт від 26 листопада 2013 року № 000372 (далі - Акт) з приписом про усунення недоліків.

У Акті зафіксовано, що під час контрольно-вибіркового інспектування, встановлено наступні порушення: в реалізації виявлені непродовольчі товари, на які відсутні документи, що засвідчують якість та безпеку; в реалізації виявлені непродовольчі товари без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації для споживачів про продукцію (назва товару, дані про основні властивості продукції, дата виготовлення, відомості про умови зберігання, гарантійні забов'язання, правила та умови ефективного і безпечного використання продукції, строк придатності товару, найменування та місце знаходження виробника).

На підставі Акту, Інспекцією винесено постанову від 13 травня 2014 року № 95 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою на Товариство накладено штраф у розмірі 409 942,78 грн.

Відмовши в задоволені позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Інспекція діяла у межах наданої законом компетенції, з дотриманням усіх встановлених вимог та за наявності необхідних документів для проведення позапланової перевірки, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами. При цьому позивачем не спростовані порушення вимог законодавства, виявлені на момент перевірки.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. В частині другій вказаної статті вказано, що на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» однією із підстав для здійснення позапланових заходів є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Наказ Інспекції про направлення на проведення позапланової перевірки Товариства видано на підставі згоди Держспоживінспекції України, тобто з дотриманням вимог законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів, дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

За приписами частини другої статті 15 цього Закону вказана інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, в тому числі: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав, споживачів, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції, зокрема, на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів, ввезеної на територію України без документів, які підтверджують її належну якість; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає правильними висновки судів щодо наявності порушення Товариством вимог статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на встановлений факт відсутності на час проведення перевірки необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.

Суди також враховували ту обставину, що Інспекція зверталася до директора Товариства з листами від 14 та 20 листопада 2013 року (№№ 1823/01-25, 1857/01-25), якими просила надати до закінчення перевірки (26 листопада 2013 року) копії супровідних документів, товарно-транспортних (прибуткових) накладних від постачальників, однак не отримала відповіді та будь-якого пояснення чи заперечення щодо акту. Уповноважених осіб для розгляду матеріалів перевірки Товариство не направило.

Щодо посилання позивача на скасування наказу про проведення позапланової перевірки від 7 листопада 2013 року № 233/01-06, то колегія суддів зазначає, що вирішального правового значення такий факт для зміни судових рішень не має. При цьому колегія виходить з того, що такий наказ був лише передумовою для початку перевірки, його було реалізовано, встановлено факти порушень, а ухвалені за наслідками перевірки акти не можуть піддаватися сумніву лише з формальних підстав.

Окрім того, наказ про проведення перевірки було скасовано після розгляду справи судом першої інстанції.

Доводи касаційної скарги були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій і не спростовують наведених висновків судів.

За правилами частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 року, додаткову постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов