Ухвала суду № 45851583, 15.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року м. Київ К/9991/23309/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер"

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012

у справі №2а-1670/8509/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012, у задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Флоратекс» за період липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2009 року, за результатами якої складено акт №7122/23-1/00382208 від 29.09.2011.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 31104,00 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 24883,00 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено бюджетне відшкодування ПДВ у зменшення податкового зобов'язання з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 24883,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000572302, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 24883,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12442,00 грн. та №0000542302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 46656,00 грн. (31104,00 грн. за основним платежем, 15552,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на протязі липня, серпня, вересня, листопада, грудня 2009 року формував податковий кредит та валові витрати, зокрема, за договором №17/09-06 від 26.09.2006, укладеним з ПП "Флоратекс".

За умовами вказаного Договору продавець (ПП "Флоратекс") зобов'язувався передавати, а покупець (ПАТ "Полтавакондитер") приймати та оплачувати товар у найменуванні, кількості і ціні згідно специфікацій, узгоджених сторонами.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ПП "Флоратекс" у періоді, що перевірявся, позивачем надано: виписки з рахунку, прибуткові накладні, видаткові накладні та податкові накладні.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011 громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочинів передбачених ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, а саме - організація діяльності підконтрольних їм фіктивних підприємств, у тому числі й ПП "Флоратекс".

Вказаним вироком встановлено, що у 2008 році ОСОБА_2, будучи представником влади, діючи всупереч інтересам служби, вступив у попередню змову з начальником відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів ГВ ПМ ДПІ у Святошинському районі м.Києва ОСОБА_3, з метою створення мережі підприємств для надання послуг суб'єктам господарської діяльності у переведенні безготівкових коштів у готівкову форму. ОСОБА_3, реалізовуючи спільний з ОСОБА_2 умисел, діючи умисно, з метою придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, схилив свою дружину - ОСОБА_4 до придбання на її ім'я суб'єкту господарської діяльності - ПП "Флоратекс". В подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з листопада 2008 року по 29.08.2010 використовували банківські рахунки ПП "Флоратекс" та інших суб'єктів підприємницької діяльності, які були фіктивними підприємствами, з метою одержання матеріальної винагороди, здійснювали організацію фінансової діяльності, направленої на систематичне перерахування отриманих від підприємств - контрагентів безготівкових грошових коштів з розрахункових рахунків одного підприємства "транзитера" на рахунок іншого, під виглядом оплати за нібито поставлений товар та надані послуги, з подальшим переведенням їх у готівку, для підприємств - контрагентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою .

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що надані позивачем первинні документи, видані ПП "Флоратекс", не доводять реальності господарських операцій тане можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

При цьому судами правильно враховано відсутність документів, що підтверджують транспортування товарів, оприбуткування їх на склад, документів складського обліку товарів та подальшого використання отриманого товару у межах господарської діяльності платника податків.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун