Ухвала суду № 45851389, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/800/59969/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирського міського центру зайнятості - робочого органу Виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року

у справі за позовом Житомирського міського центру зайнятості - робочого органу Виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року Житомирський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 безпідставно отриманої допомоги на випадок безробіття у сумі 6643,35 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження у справі.

У касаційній скарзі Житомирський міський центр зайнятості порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач у спірних правовідносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини третьою статті 6, пункту 5 частини другої статті 17 і пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI фінансування заходів щодо реалізації державної політики у сфері зайнятості населення здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, Фонду соціального захисту інвалідів, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та інших джерел відповідно до законодавства.

Статтею 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Відповідно до частини 3 статті 36 вказаного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1, затвердженого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 встановлено, що у разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що даний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, тому ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, висновок апеляційного суду про непідвідомчість цього спору адміністративному суду помилковий.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 227 КАС України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню до апеляційного суду для продовження розгляду справи

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Житомирського міського центру зайнятості - робочого органу Виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак