Ухвала суду № 45851321, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/9991/42629/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 по справі №2а-3693/10/1570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення від 25.08.2009 №0001621630/0 та від 11.11.2009 №0002031630/0/1.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби 20.06.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.07.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів 7.23 та 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой».

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем до складу податкового кредиту липня 2009 року відображено суми ПДВ за податковими накладними, виписаними постачальниками товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах (у червні 2009 року та серпні 2007 року).

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі складено акт від 13.08.2009 №494/16-3/32470359/13 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.08.2009 №0001621630/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 214427,43грн., в тому числі 214427,43грн. - за основним платежем, 0,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного рішення скарга була залишена без задоволення, прийнято рішення про збільшення суми податкового зобов'язання, у зв'язку з чим Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2009 №0002031630/0/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 10721,37грн., у тому числі 0,00грн. - за основним платежем та 10721,37грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Відповідно до підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункт 7.5 статті 7 вказаного Закону).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті Закону передбачено, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В той же час, Законом України «Про податок на додану вартість» не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів в межах передбачених Законом строків давності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту у липні 2009 року включені податкові накладні попереднього звітного періоду, а саме за червень 2009 року та серпень 2007 року.

Зазначені податкові накладні, які були включені до податкового кредиту за липень 2009 року, до податкового кредиту червня 2009 року та серпня 2007 року не включалися.

Таким чином, зважаючи на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить заборони щодо включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених платником у минулих звітних періодах на підставі належним чином оформлених податкових накладних, висновки податкового органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» вимог податкового законодавства є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 25.08.2009 №0001621630/0 та від 11.11.2009 №0002031630/0/1 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 по справі №2а-3693/10/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв