Ухвала суду № 45851232, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2015 р. м. Київ К/800/27951/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промтех-Пак" (далі - Товариство)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014

у справі № 2а-5865/11/1370

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області (далі - Інспекція)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства - Янклевича Я.Є.,

Інспекції - не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2011 № 0000272320/4596 та від 06.05.2011 № 0000262320/6232.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 позов задоволено з тих мотивів, що факт реалізації позивачем товару покупцям - товариству з обмеженою відповідальністю «Емтако» (далі - ТОВ «Емтако») та товариству з обмеженою відповідальністю НВП «Южсинтезпроект» (далі - ТОВ НВП «Южсинтезпроект») - підтверджується документально, що зумовлює право платника на збільшення витрат на вартість списаної у зв'язку з таким продажем продукції при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що подані платником первинні документи не є достатніми для встановлення дійсного руху активів у процесі виконання операцій з продажу позивачем товарів; наведене виключає правомірність податкових наслідків у податковому обліку Товариства у зв'язку з такою реалізацією.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.04.2009 по 31.12.2010.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 21.04.2011 № 427/23-1/36142377, в якому відображено висновок Інспекції про заниження платником скоригованого валового доходу за рахунок включення до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів списаних у зв'язку з їх реалізацією товарів (мішків паперових, гофроящиків, гофропіддонів), фактичний продаж яких документальної не підтверджується.

На обґрунтування цього висновку податковий орган зазначає, що відсутність у платника доказів транспортування, зберігання товару, його прийняття уповноваженими представниками покупців за кількістю та якістю у процесі виконання задекларованих поставок у сукупності з фактами відсутності у покупців (ТОВ НВП «Южсинтезпроект» та ТОВ «Емтако») основних фондів, транспортних засобів та трудового персоналу, необхідних для провадження господарської діяльності, неперебування цих контрагентів за юридичними адресами свідчать про безтоварний характер взаємовідносин Товариства з цими покупцями.

Наведене стало підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 № 0000272320/4596, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 134938,75 грн. (у тому числі 107951 грн. за основним платежем та 26987,75 грн. за штрафними санкціями).

Також на підставі висновку про використання зазначеної гофропродукції поза межами господарської діяльності платника Інспекцією було донараховано Товариству грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 234 673,75 грн. (у тому числі 187 739 гр. за основним платежем та 46934,75 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 06.05.2011 № 0000262320/6232.

Пунктом 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). <…> У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Таким чином, вирівнювання бази оподаткування податку на прибуток (при обчисленні якої було попередньо враховано витрати на придбання запасів за правилом «першої події») відбувається наприкінці звітного періоду за наслідками ведення платником податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно), в порядку пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Адже невикористані у господарській діяльності запаси (у складі незавершеного виробництва, готової продукції), вартість яких була включена до валових витрат платника за правилом «першої події», відображаються у податковому обліку платника як приріст запасів, що збільшує оподатковуваний доход платника. У той же час запаси, використані платником протягом звітного періоду у виробничій діяльності, враховуються у складі валових витрат за наслідками оцінки загального приросту (убутку) таких запасів.

У справі, що переглядається, суди встановили, що у перевіреному періоді Товариством було проведено списання собівартості товару у зв'язку з його відвантаженням покупцям (ТОВ НВП «Южсинтезпроект» та ТОВ «Емтако»).

Виконання операцій з поставки гофропродукції в адресу цих контрагентів підтверджується поданими платником договорами поставки, виписаними Товариством податковими накладними, видатковими накладними, випискою з банківського рахунку позивача, якою засвідчено одержання останнім оплати за відвантажену продукцію.

Апеляційний суд необґрунтовано визнав вказані первинні документи недостатніми для підтвердження фактичного виконання розглядуваних операцій.

Адже чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, які є належним підтвердженням реальності операцій з поставки товару. Законодавець свідомо відмовився від встановлення конкретного переліку документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування.

У кожному конкретному випадку для перевірки фактичного виконання господарської операції з огляду на її вид та зміст суд повинен з'ясувати, які саме первинні документи у сукупності підтверджують власне існування активу, його рух на шляху постачальника до покупця, подальше використання товару тощо. При цьому за певних умов відсутність окремого первинного документа не може розцінюватися як доказ безтоварності господарської операції за наявності інших доказів на підтвердження протилежного.

У справі, що переглядається, подані позивачем первинні документи містять достатні відомості про зміст господарської операції, порядок її виконання та учасників. У даному разі відсутність у платника товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів, не може слугувати підставою для висновку про непідтверджність розглядуваних поставок необхідними документами первинного обліку. Адже товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування Товариством даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Посилання Інспекції на відсутність у спірних покупців матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, неперебування цих контрагентів за місцем реєстрації стосуються умов провадження господарської діяльності цими суб'єктами господарювання та не можуть впливати на податковий облік постачальника (позивача у справі). Вказані факти не обов'язково мають перевірятися постачальником, який здійснює відвантаження товару.

З урахуванням викладеного відсутні підстави і для виключення з податкового кредиту позивача сум ПДВ у складі собівартості реалізованої продукції з підстав, викладених в акті перевірки (а саме - у зв'язку з використанням товару в неоподатковуваних операціях).

На підставі цього суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав незаконним донарахування платникові оспорюваних сум податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток, у зв'язку з чим у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промтех-Пак" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014 у справі № 2а-5865/11/1370 скасувати.

3. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 у справі № 2а-5865/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько