Ухвала суду № 45851222, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/800/4016/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012

у справі № 0670/9000/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт Логістикс" (далі - Товариство)

до Інспекції,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватного підприємства "СТК Молоко" (далі - ПП «СТК Молоко»),

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства - не з'явились,

Інспекції - Домарацької В.В.,

ПП «СТК Молоко» - не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012, позов задоволено; визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0001212301, № 0001222301 та № 0001202301.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили, зокрема, з того, що реальність виконання операцій з придбання Товариством молочної продукції у ПП «СТК Молоко» підтверджується документально, тоді як Інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки установленим у рамках здійснення контрольно-перевірочних заходів обставинам, які свідчать про неможливість виконання розглядуваних послуг задекларованим контрагентом (ПП «СТК Молоко») та підтверджують номінальне оформлення спірних операцій виключно з метою отримання позивачем сприятливих податкових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства по питанню взаємовідносин з ПП «СТК Молоко» за період з 01.09.2010 по 31.12.2010.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 31.03.2011 № 1443/23-1/35021464/0100, в якому відображено висновок Інспекції про те, що господарські операції з поставки позивачеві молочної продукції у рамках правовідносин з названим контрагентом фактично не здійснювалися, а подані платником первинні документи спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами і формальне дотримання податкового законодавства.

Вказаний висновок Інспекції мотивований тим, що: ПП «СТК Молоко» не перебуває за місцезнаходженням, не одержувало в установах санітарної та ветеринарної служби дозвільних документів, необхідних для виробництва і введення в обіг харчових продуктів; у названого постачальника відсутні виробничі потужності, складські приміщення, основні фонди, трудові ресурси, об'єктивно необхідні для провадження господарської діяльності у сфері перероблення молока та виробництва сиру, здійснення оптової торгівлі молочними продуктами; ПП «СТК Молоко» подавало податкову звітність з мінімальними сумами податків, що підлягають сплаті до бюджету, при значних обсягах господарського обороту.

Наведене стало підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0001212301, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 375 995 грн. (у тому числі 300 796 грн. за основним платежем та 75199 грн. за штрафними санкціями);

податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0001202301 про нарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 427 760 грн. (у тому числі 342 208 грн. за основним платежем та 85 552 грн. за штрафними санкціями).

Також за наслідками невизнання податковою звітністю подані позивачем податкові декларації з ПДВ за вересень та жовтень 2010 року Інспекцією було нараховано Товариству штрафні санкції з ПДВ у сумі 340 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2011 № 0001222301.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту у період виконання розглядуваних операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування про оцінці порядку відображення позивачем господарських операцій з придбання молочної продукції у ПП «СКТ Молоко» , суди попередніх інстанцій правомірно визнали правову позицію податкового органу зі спору помилковою, виходячи з того, що у сукупності та взаємозв'язку зібрані у справі докази (подані позивачем договір поставки від 17.06.2010 № 17/05-17, податкові накладні, видаткові накладні,) спростовують висновки Інспекції та підтверджують реальність виконання розглядуваних операцій. Також судами встановлено, що наявність у позивача товару (який виступав предметом цих поставок) підтверджується і подальшим експортом Товариством відповідної молочної продукції, що засвідчено залученими до матеріалів справи копіями вантажних митних декларацій. Інспекцією, в свою чергу, не представлено доказів того, що вказаний товар було одержано позивачем від іншої особи, ніж задекларований постачальник (ПП «СКТ Молоко»).

Так, посилання Інспекції на те, що платник не мав фактичної (реальної) господарської діяльності з названим контрагентом з огляду на відсутність у останнього трудових ресурсів, виробничих активів, основних фондів, складських приміщень, за недоведеності зв'язку цього факту з неможливістю виконати ПП «СКТ Молоко» договірних зобов'язань перед позивачем із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна не можуть слугувати доказом безтоварності розглядуваних операцій.

Доводи Інспекції про відсутність контрагента за юридичною адресою, вказаною в установчих документах, свідчать лише про недотримання цим постачальником порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того, що товар насправді не поставлявся позивачеві.

Недотримання ПП «СТК Молоко» санітарних правил при провадженні господарської діяльності, а також порушення ним податкової дисципліни також не може негативно впливати на податковий облік його покупців, позаяк є підставою для відповідальності саме ПП «СТК Молоко» як самостійного суб'єкта господарювання.

На підставі цього суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили про відсутність у даному разі підстав для висновку про невідповідність сформованих позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з ПП «СТК Молоко» критерію документальної підтвердженості та правомірно задовольнили позов по цьому епізоду.

З огляду на зобов'язання відповідача в судовому порядку визнати податковою звітністю подані Товариством податкові декларації з ПДВ за вересень та жовтень 2010 року суди об'єктивно скасували й податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0001222301.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 у справі № 0670/9000/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько