Постанова № 45844547, 23.06.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 914/1894/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скарбниця"на постановувід 02.04.2015 Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 914/1894/13господарського суду Львівської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скарбниця"доФранківської районної адміністрації Львівської міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 37 748,57 грн страхового відшкодуванняв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від третьої особи:не з'явились не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Синчук М.М.) від 19.01.2015 у справі № 914/1894/14 позов задоволено повністю; стягнуто з Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ПАТ АСК "Скарбниця" 37 748,57 грн страхового відшкодування, 1 720,50 грн судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Кузь В.Л., судді - Галушко Н.А., Орищин Г.В.) від 02.04.2015 рішення Господарського суду Львівської області від 19.01.2015 у справі № 914/1894/14 скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 913,50 грн судового збору.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 у справі № 914/1894/14, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.9, 12, 21, 24, 53 Закону України "Про дорожній рух", ст.ст.7, 16, 21, 24 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст.1166 ЦК України.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПАТ АСК "Скарбниця" звернулося до суду з позовом про стягнення з Франківської районної адміністрації Львівської міської ради 37 748,57 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) страхового відшкодування. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких позивачем, як страховиком, у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася у Франківському районі міста Львова, виплачено страхувальнику страхове відшкодування; пригода полягала в тому, що автомобіль страхувальника внаслідок наїзду на провалену кришку дощоприймача на вул. Пулюя в м. Львові, отримав технічні пошкодження. Після виплати позивачем страхового відшкодування за договором майнового страхування відповідальною особою перед ним за завдану шкоду є компетентний орган місцевого самоврядування, який зобов'язаний організовувати утримання у належному стані проїзної частини автомобільних доріг, які знаходяться в комунальній власності, та компенсувати збитки унаслідок неналежного утримання проїзної частини автомобільної дороги. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ч.1. ст.21, ч.1 ст.6, ст.9, ч.3 с.12, ст.24 Закону України "Про дорожній рух", п.п.1, 4 ст.21 "Про автомобільні дороги", ч.2 ст.7 "Про автомобільний транспорт", Правила благоустрою і утримання території міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №816 від 26.10.2000, Постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони", ст.27 Закону України "Про страхування", ст.993 ЦК України, п.1 ч.1 ст.1191 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що виплативши страхове відшкодування у визначеному розмірі, за договором страхування, позивач в силу положень ст.ст.993, 1191 ЦК України набув право регресного позову до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, оскільки ДТП мала місце внаслідок невиконання посадовою особою відповідача ОСОБА_5 - начальником відділу комунального господарства Франківської районної адміністрації Львівської міської ради своїх службових обов'язків по утриманню вулиці району у справному стані.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і відмовив в позові, виходячи із недоведеності складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки і вини посадової особи відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діями останнього.

Судами встановлено таке.

31.01.2011 між ПАТ "АСК "Скарбниця" (страховик) та ОСОБА_6 (страхувальник) було укладено договір страхування транспортних засобів №05/14011/АТ/11 (т.1, а.с.8-9), за яким застраховано автомобіль Пежо-407, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. Дійсна вартість цього транспортного засобу на момент укладення договору становила 97 820 грн (п.3.1. договору).

Відповідно до довідки за №36/1208ск, виданої 28.04.11 органом внутрішніх справ, за фактом дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), що сталась 30.03.2011 у м. Львові по вул. Пулюя, 34 за участю застрахованого транспортного засобу марки Пежо-407, д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, автомобіль внаслідок наїзду на провалену кришку дощоприймача отримав механічні пошкодження: праве переднє колесо, праве переднє крило, відірваний бампер з правої сторони, спущено праве колесо (т.1 а.с.10).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №0394/11 від 11.04.2011, проведеного судовим експертом-автотоварознавцем ОСОБА_4, за заявою ВАТ АСК "Скарбниця", вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Пежо-407 д.н. НОМЕР_1, становить 37 846,39 грн (т.1, а.с.12-27).

Згідно з експертним висновком №0394/11 від 11.04.2011, ціни на нові запчастини, які були пошкодженні внаслідок ДТП та які підлягають заміні були отримані ним із програмного комплексу "AUDATEX", який є джерелом отримання таких відомостей, відповідно до додатку №8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів. Загальна вартість нових запчастин згідно цього висновку становить - 69 366,00 грн, а матеріальна шкода, визначена за формулою: 6 490,00 (вартість ремонтних робіт) + 3 620,06 грн. (вартість матеріалів для ремонту) + 69 366,00 грн (вартість нових запчастин) * (1-0,60) (коефіцієнт зносу) + 0,00 (втрата товарної вартості) становить 37 846,39 грн.

Відповідно до страхового акта №78/к/11 від 18.05.2011, позивачем прийнято рішення про виплату страхувальнику - ОСОБА_6 як вигодонабувачу страхового відшкодування в розмірі 37 748,57 грн (за мінусом безумовної франшизи у розмірі 97,82 грн) (т.1, а.с.36,37).

Згідно з платіжним дорученням №1376 від 19.05.2011 позивачем із відрахуванням суми страхового відшкодування 7 446,55 грн страхової премії по договору страхування, було проведено виплату страхового відшкодування в розмірі 30 302,02 грн на користь іншого вигодонабувача - АТ "ОТП Банк" із призначенням платежу "для подальшого погашення кредиту ОСОБА_7 по договору №CL-600/196/2005 від 18.08.05 (договір №05/14011/АТ)" (т.1, а.с.38,39), хоча відповідного рішення щодо цього страховиком не було прийнято.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, послався на те, що ним прийнято рішення про виплату Страхувальнику (ОСОБА_6) 30 302,02 грн страхового відшкодування, а 7 446,55 грн були зараховані ним в якості неоплаченої страхової премії за договором страхування. Проте, докази щодо даної обставини (зарахування 7 446,55 грн) позивачем не подані.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.14 призначено у справі судові автотоварознавчу та транспортно-трасологічну експертизи, проведення яких доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За результатами проведеної судової транспортно-трасологічної експертизи був складений висновок №1095 від 19.08.2014, відповідно до якого пошкодження, що наявні на автомобілі Пежо-407 д.н. НОМЕР_1 в цілому могли бути утворені як при русі даного автомобіля по вул. Пулюя з попаданням коліс правої сторони в процесі гальмування у "провалену кришку" колодязя дощоприймача глибиною 13 см та виїздом, в подальшому, правим попереднім колесом на бордюр ний камінь та газон на ділянці вул. Пулюя, поблизу буд. №34, про що вказано в пояснення водія даного автомобіля ОСОБА_6 від 30.03.2011, так і за інших обставин, в іншому місці при контактуванні автомобіля з подібними перешкодами (перешкодою) в межах смуги його руху.

Згідно з висновком комісійної судової автотоварознавчої експертизи №1096 від 27.11.2014, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз у справі №914/1894/13, вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику автомобіля Пежо-407 д.н. НОМЕР_1, внаслідок ДТП 30.03.2011, становить 32 682,28 грн (т.2, а.с.82-86). Загальна вартість нових запчастин згідно цього висновку становить - 56 430,56 грн, та матеріальна шкода визначена за формулою: 6 490,00 (вартість ремонтних робіт) + 3 620,06 грн (вартість матеріалів для ремонту) + 56 430,56 грн (вартість нових запчастин) * (1-0,60) (коефіцієнт зносу) + 0,00 (втрата товарної вартості) = 32 682,28 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд правомірно виходив із такого.

У відповідності з ч.ч.1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами.

Згідно з пп. 1, 4 ст. 21 Закону України "Про автомобільні дороги" органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; відшкодовують збитки користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст.24 закону "Про дорожній рух" власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться в їх віданні.

Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна подія сталася з їхньої вини (ч.5 ст.24 закону "Про дорожній рух" із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.07.2012 №5081-VI).

Тобто, відповідно до вимог Закону за спричинену шкоду внаслідок ДТП має нести цивільну відповідальність власник доріг, або уповноважений ним орган.

Відповідно до вимог ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про автомобільні дороги" дороги населених пунктів, перебувають у віданні органів місцевого самоврядування та є комунальною власністю територіальної громади, яка наділена правами щодо управління таким майном.

Згідно з ч.1 ст.10 "Про місцеве самоврядування в Україні" органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до Положення про Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.01.2012 №8, районна адміністрація є лише виконавчим органом органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради, підзвітна та підконтрольна їй. Відповідно до п.6.1. Положення, фінансове забезпечення районної адміністрації здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.

Відповідно до рішення Львівської міської ради №304 від 18.09.2002 "Про передачу об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій" відділи комунального господарства районних адміністрацій, які на цей час були наділені статусом юридичних осіб, прийняли на баланс вулично-шляхове господарство, штучні споруди та всі об'єкти благоустрою, які розташовані у межах червоних ліній.

Розпорядженням міського голови №577 від 25.11.2002 були затверджені акти приймання-передачі об'єктів зовнішнього благоустрою з балансів ЛКП "Львівсвітло" і ЛКП ЛШЕД районів на баланси відділів комунальних господарств районних адміністрацій, які на цей час були наділені статусом юридичних осіб.

Разом з цим, передача майна на баланс певній особі не змінює власника майна і межі його відповідальності, визначені Законом.

Розпорядженням в.о. голови Франківської районної адміністрації від 27.12.2006 №2500 на виконання ухвал Львівської міської ради з 01.01.2007 було ліквідовано як юридичну особу відділ комунального господарства районної адміністрації.

За оцінкою апеляційного суду довідка Франківської районної адміністрації від 19.04.2013 № 35-1478, надана на адвокатський запит, про наявність на її балансі ділянки дороги по вул. Пулюя у м. Львові та обов'язку адміністрації проводити поточний ремонт вулиці та дорожнього покриття на ній, не є належним доказом майнової відповідальності відповідача за шкоду, отриману певною особою внаслідок ДТП.

Львівський апеляційний господарський суд встановив, що за станом на момент вчинення ДТП (30.03.2011) Франківська районна адміністрація Львівської міської ради не є ані власником дороги, на якій відбулась дорожньо-транспортна пригода, ані уповноваженим органом місцевого самоврядування в розумінні норм вищенаведених Законів, а відтак відсутні правові підстави про стягнення з неї у вигляді відшкодування в порядку регресу сплаченого позивачем страхового відшкодування. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні та позивачем у справі суду не подані.

Зобов'язуючи Франківську районну адміністрацію відшкодувати завдану шкоду під час ДТП на вул. Пулюя у м. Львові, яка мала місце 30.03.2011, суд першої інстанції, підтримуючи підстави позову, виходив з того, що відповідно до Положення про Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради, остання є виконавчим органом Львівської міської ради та діє відповідно до ухвали ради від 06.07.2006 №94, а структурним підрозділом районної адміністрації є відділ комунального господарства, невиконання обов'язків начальником якого (ОСОБА_5) стало причиною виникнення ДТП на вул. Пулюя у м. Львові.

За загальними нормами визначення складу умов відповідальності за заподіяння шкоди, умовою відповідальності власника автомобільних доріг є наявність вини останнього та встановлення причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та незадовільним станом дороги.

За оцінкою апеляційного суду у постанові Франківського районного суду від 29.09.2011 по адміністративній справі №3-3217/11 не був встановлений факт вини ОСОБА_5 як посадової особи Франківської районної адміністрації, оскільки суд в описовій частині своєї постанови лише виклав короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення від 30.03.2011 (який фактично був складений 28.04.2011) та у зв'язку із спливом трьохмісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності закрив адміністративну справу, не розглядаючи її по суті.

Окрім цього, оцінюючи посадову інструкцію начальника відділу комунального господарства Франківської районної адміністрації, апеляційний суд встановив, що до посадових обов'язків начальника відділу входить, зокрема, контроль якості робіт поточного ремонту шляхового господарства, утримання в задовільному санітарно-технічному стані зупинок громадського транспорту, за неякісне чи несвоєчасне виконання яких він несе відповідальність (т.2 а.с.24-26); до обов'язків начальника відділу комунального господарства не входить утримання проїзної частини вулиці Пулюя у м. Львові у відповідності до вимог ДСТУ 3587-97 (про що було зазначено при складанні протоколу про адміністративне правопорушення від 30.03.2011).

Недоведеність вини працівника юридичної особи означає недоведеність вини і самої юридичної особи, враховуючи норми ст.ст.1166 та 1172 ЦК України.

Щодо встановлення причин нового зв'язку між неправомірними діями відповідача (якщо такі встановлені) та завданою шкодою, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

З висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №1095 від 19.08.2014 вбачається, що пошкодження, що наявні на автомобілі Пежо-407 д.н. НОМЕР_1 в цілому могли бути утворені як при русі даного автомобіля по вул. Пулюя з попаданням коліс правої сторони в процесі гальмування у "провалену кришку" колодязя дощоприймача глибиною 13 см та виїздом, в подальшому, правим попереднім колесом на бордюр ний камінь та газон на ділянці вул. Пулюя, поблизу буд. № 34, про що вказано в пояснення водія даного автомобіля ОСОБА_6 від 30.03.2011, так і за інших обставин, в іншому місці при контактуванні автомобіля з подібними перешкодами (перешкодою) в межах смуги його руху.

За оцінкою апеляційного суду:

- транспортно-трасологічною експертизою не встановлено, що наїзд на бордюр стався лише внаслідок попереднього потрапляння в яму (дощоприймач), а не з інших підстав, наприклад: внаслідок різкого звуження проїзної частини дороги вул. Пулюя за будинком 34 з 10,8 м до 7,35 м саме в напрямку руху автомобіля Пежо-407 (т.2, а.с.80), що видно зі схеми місця події та транспортно-трасологічної експертизи; темного періоду доби (подія мала сталась в 23 год. 00 хв. 30.03.2011), інших дорожніх умов, що не було враховано водієм;

- матеріали справи не містять даних про те, в якому стані перебував водій ОСОБА_6 на момент вчинення ДТП (стан алкогольного/наркотичного сп'яніння водія є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування), чи дотримувались ним умови безпеки руху (швидкісний режим, технічний стан автомобіля), оскільки на момент скоєння ДТП 30.03.2011 протокол огляду місця події та схема місця події не складалися (не містять дати складення), довідка за фактом ДТП датована 28.04.2011, протокол про адміністративне правопорушення - 20.04.2011, а акт обстеження дорожніх умов не містить дати;

- згідно даних висновку №0394/11 від 11.04.2011 експертного автотоварознавчого дослідження (т.1, а.с.24), встановлено, що на кузові досліджуваного транспортного засобу наявні сліди попередніх аварійних пошкоджень складових.

Встановлені судом обставини не були прийняті позивачем до уваги при виплаті страхового відшкодування.

Оскільки апеляційним судом встановлено недоведеність позивачем наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, в задоволенні позову відмовлено правомірно.

З урахуванням викладеного, твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скарбниця" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 у справі № 914/1894/13 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Глос