Ухвала суду № 45843973, 23.06.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/243/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Галіян І.М. Провадження № 22-ц/789/792/15 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С.І., Храпак Н.М.

при секретарі - Коваль О.І.

з участю сторін - представника апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Ямниця" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" на ухвалу Монастириського районного суду від 23 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства "Ямниця" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про поновлення порушеного права та заборону використання земельних ділянок, колегія суддів, - ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Монастириського районного суду від 23 квітня 2015 року заяву представника позивачів ОСОБА_6 про забезпечення позову - задоволено. Забезпечено позов шляхом заборони органам, які проводять державну реєстрацію прав, будь-які дії спрямовані на проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки Дочірнім Підприємством «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент», ЄДРПОУ: 20539936, адреса юридичної особи: вул. Б.Хмельницького №1а, смт. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77422), що належать: - ОСОБА_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, площа землі 1,0230 га., що розташована на території Горожанської сільської ради, Монастириського району, Тернопільської області, - ОСОБА_3, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, площа землі 0,5259 га., що розташована на території Горожанської сільської ради, Монастириського району, Тернопільської області, - ОСОБА_4 кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, площа землі 0,9653 га.. що розташована на території Горожанської сільської ради, Монастириського району, Тернопільської області, - ОСОБА_7, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4, площа землі 0,9478 га., що розташова на території Горожанської сільської ради, Монастириського району, Тернопільської області. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в встановленому для виконання судових рішень. Виконання ухвали доручити Монастириському районному управлінню юстиції. В апеляційній скарзі ДП "Ямниця" ВАТ "Івано-Франківськцемент" просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити їх вимоги, посилаючись на те, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального та матеріального права. В апеляційній інстанції представник апелянта уточнив апеляційну скаргу і просить скасувати ухвалу суду в частині вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5, оскільки відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ухвалами Монастириського райсуду від 10 червня 2015 року скасовано заходи забезпечення позову і провадження по справі закрито в зв"язку з їх відмовою від позову. Заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення підлягає з наступних підстав. Згідно п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з того, що після проведення дій пов"язаних із реєстрацією прав оренди спірних земельних ділянок за ДП "Ямниця" ВАТ "Івано-Франківськцемент", останньому ніщо не перешкоджатиме проводити на цих земельних ділянках весняно-польові роботи по обробітку землі та її засіяння, оскільки земельні ділянки й надалі перебувають у фактичному володінні цієї особи. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду. Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_5 є власниками земельних ділянок (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Горожанської сільської ради, були орендодавцями згідно договорів оренди землі з дочірнім підприємством «Ямниця» ВАТ «Івано-Франківськцемент». Договори оренди землі було укладено у 2004 році. Згодом у 2005 році ці договори оренди були зареєстровані й термін їх дії закінчився в 2014 році. Після закінчення терміну дії договорів оренди позивачі уклали договори оренди землі з іншим орендарем, а саме із ПП «Горожанка». Однак, у кінці березня 2015 року в село приїхали представники відповідача ОСОБА_8 та ОСОБА_9, з метою уточнення даних по договорах оренди, термін дії яких закінчився. Цими працівниками було вказано позивачам надати копії паспортів, ідентифікаційних кодів, Державних актів на право власності на землю, та розписатись у деяких документах. Як виявилося пізніше, позивачі розписалися на чистих бланках договорів оренди землі (додаткових угодах). Про це позивачі дізнались від майбутнього орендаря, який мав намір зареєструвати укладені договори оренди землі в Реєстраційній службі Монастириського районного управління юстиції Тернопільської області.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

Частина 3 ст. 152 ЦПКУ передбачає, що види забезпечення позову мають бути співмірними.

Як вбачається з ухвали суду, що судом заборонено відповідачу вчиняти будь-які дії спрямовані на проведення державної реєстрації права на земельні ділянки позивачів, а предметом спору є заборона використання їх земельних ділянок іншим орендарем, тобто вид забезпечення позову не співмірний із заявленими позовними вимогами. Крім того, ухвалюючи забезпечення позову у вигляді проведення заборони будь-яких дій, а не певної дії, як передбачено ст.152 ч.2 ЦПКУ, судом першої інстанції не конкретизовано, які ж дії повинен вчинити державний реєстратор.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду в частині заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про забезпечення позову не відповідає вимогам процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Що ж стосується заяв ОСОБА_2, ОСОБА_4 про забезпечення позову, то це питання вирішено судом першої інстанції ухвалою від 10 червня 2015 р. і апелянт претензій не має, що стверджується його ж заявою.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ямниця" Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"- задовольнити частково. Ухвалу Монастириського районного суду від 23 квітня 2015 року в частині забезпечення позову ОСОБА_3 та ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції . Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.С. Парандюк