Ухвала суду № 45837620, 26.06.2015, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/538/15

ун. № 759/8398/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Почупайло А.В.

за участю секретаря Довганич В.В.

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду підготовче судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100000000017 від 31 січня 2015 року, стосовно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився в м. Києві, українця, громадянина України, освіта вища, неодруженого, працюючого автослюсарем ФОП «ОСОБА_2.», проживаючого в АДРЕСА_1, не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України, -

стосовно якого 28 квітня 2015 року застосовано захід забезпечення кримінального провадження у вигляді домашнього арешту строком до 27 червня 2015 року, -

сторони кримінального провадження: прокурор - Шепетун А.А., обвинувачений ОСОБА_1, захисник - ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в:

До Святошинського районного суду м. Києва 29 травня 2015 року, надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100000000017 від 31 січня 2015 року, з додатками стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України.

Суд, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, заслухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, які вважали за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотань для прийняття судом рішень, з підстав, передбачених пп. 2-4 ч. 3 ст. 314 КПК України не заявляли, приходить до висновку про необхідність повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Для формулювання обвинувачення підлягають встановленню всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єк, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторони) та зазначене викладається у відповідному процесуальному документі.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального проавопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу, зокрема, обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення. Згідно із вимогами ст. ст. 291, 109 КПК України до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування, який є його невід'ємним додатком і має відповідати вимогам щодо змісту та форми, визначеним в законі.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Дослідивши наданий прокурором обвинувальний акт, суд виявив невідповідність вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даній справі суд визнає невідповідність обвинувального акта та додатків до нього вимогам закону щодо їх змісту.

Обвинувальний акт містить правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України.

Як вбачається з обвинувального акта ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних равопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України - у придбанні, зберіганні з метою збуту, перевезенні та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу; у придбанні, зберіганні з метою збуту, перевезенні та збуті сильнодіючого лікарського засобу - дифенгідраміну (димедролу).

Проте формулювання обвинувачення не відображає сутність обвинувачення, у відповідності до диспозиції кожної із статтей КК України, що відображені у правовій кваліфікації кримінальних правопорушень, у скоєнні яких ОСОБА_1 обвинувачується.

Формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 321 КК України містить посилання на «збут отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів», проте виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не містить відомостей щодо назви отруйних засобів, обставин та форми їх реалізації ОСОБА_1

Формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України містить посилання на «перевезення» особливо небезпечного наркотичного засобу та сильнодіючого лікарського засобу, проте виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не містить відомостей яким саме видом транспорту та в межах якої тереторії ОСОБА_1 здійснювалось переміщення особливо небезпечного наркотичного засобу та сильнодіючого лікарського засобу.

Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення. Пред'явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають і з п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Неконкретність обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, порушує забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_1 на захист.

Положеннями п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України передбачено, що до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування, який є його невід'ємним додатком та відповідно до вимог ст. 109 КПК України, повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

В порушення вимог ст. 109 КПК України, долучений до обвинувального акта реєстр матеріалів досудового розслідування, не містить відомостей: про повідомлення підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 про звершення досудового розслідування; відомостей про надання захиснику ОСОБА_3 доступу до матеріалів досудового розслідування (ст. 290 КПК України); відомостей - які матеріальні об'єкти чи документи визнано речовими доказами та місце їх знаходження.

Реєстраційний номер кримінального провадження 42015100000000017, зазначений в обвинувальному акті та в реєстрі матеріалів досудового розслідування, містить суперечності щодо дат внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, які зазначені як 31 січня 2015 року та 13 січня 2015 року. Такі розбіжності у датах вчинення ключових процесуальних дій є неприпустимими і свідчать про невідповідність поданих до суду процесуальних документів вимогам закону щодо їх змісту.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даній справі суд визнає невідповідність обвинувального акта та його додатків вимогам закону щодо їх змісту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України даний обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 314, 369-372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100000000017 від 31 січня 2015 року, стосовно обвинуваченого ОСОБА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України, разом з додатками - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: