Справа № 2-653/

2009 рік

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2009 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючої судді - Самойлової О.В.

при секретарі - Алієвої Ю.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів, індексації та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_3 просить суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі на суму 32989,40 грн., компенсацію заробітної плати на суму 3378,87 грн., компенсацію боргів на суму 16432,68 грн., а всього на загальну суму 53714,60 грн., також стягнути моральну шкоду у сумі 5000 грн.

Вимоги мотивовані тим, що позивач наказом Міністерства промислової політики України № 85-Д від 24 травня 2004 року був призначений головою правління ОСОБА_4, під час його роботи заробітна плата виплачувалася нерегулярно, згідно із довідкою заборгованість по заробітній платі за період з 2005 по 2008 рік склала 36368,27 грн., індексація за час з листопада 2006 року по лютий 2008 року склала 3378,87 грн., компенсація боргів по заробітній платі станом на 01.08.2008 року складає 16432,68 грн., відсутність своєчасної виплати заробітної плати позивачу привело до його моральних страждань і переживань усіх членів його родини, неповнолітній син Євген страждає низкою хронічних захворювань, потребує постійного придбання медикаментів, спричинену моральну шкоду позивач оцінив у 5000 грн.

 Представник позивача за належним чином оформленою довіреністю у судовому засіданні позов підтримала з підстав, що в ньому зазначені, пояснила, що позивач на тепер відбуває покарання у місцях позбавлення волі, гроші, що не виплатив йому позивач вкрай необхідні сім'ї, моральна шкода спричинена не лише позивачу, а й його дружині та сину.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, лише у частині стягнення компенсації за затримку виплати заробітної платі у сумі 933,02 грн., пояснив, що позивач, як керівник підприємства повинен був налагодити роботу і виплачувати заробітну плату, але з 2005 року підприємство майже не працювало, не було замовлень, були заарештовані рахунки та майно, у липні 2007 року ОСОБА_3 був засуджений Феодосійським місцевим судом за отримання хабару, 12.01.2008 року була порушена справа про банкрутство, заборгованість по заробітній платі перед позивачем у сумі 35435,25 грн. включена до реєстру кредиторів, який затверджено ухвалою Господарського суду АР Крим.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

У безспірному порядку судом встановлено, що позивач працював у ОСОБА_4 на посаді Голови правління відповідно із наказом Міністерства промислової політики України від 24 травня 2004 року. Вироком Феодосійського місцевого суду від 12.07.2007 року ОСОБА_3 був засуджений за ч. 3 ст. 368 КК України до 8 років позбавлення волі, ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 04.10.2007 року вирок суду змінено, покарання пом'якшено до 5 років позбавлення волі. Згідно довідки № 22 від 08.07.2008 року заборгованість по заробітній платі перед позивачем з березня 2005 року по лютий 2008 року складає 36368,27 грн. (а.с. 5). З довідки № 170/1050 від 16.10.2008 року слідує, що сума заборгованості у розмірі 35435,25 грн. визнана відповідачем та включена до реєстру кредиторів на підставі ухвали Господарського суду АР Крим № 2-3/626-2008 від 18.04.2008 року. У зазначену суму заборгованості включена компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із несвоєчасною її виплатою, за виключенням суми компенсації за квітень 2005 року та березень 2006 року у розмірі 933,02 грн.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України „Про оплату праці”, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Стаття 34 Закону України „Про оплату праці” передбачає компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України 20 грудня 1997 року № 1427. Зазначені нормативні акти поширюються на підприємства, установи, організації усіх форм власності та господарювання і застосовуються в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу чи з будь-яких інших причин, крім вини самого працівника.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітної плати з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, підлягають частковому задоволенню, а саме у частині компенсації у сумі 933,02 грн. (36368,27 - 35435,25).

Відповідно до ст. 33 закону України «Про оплату праці» заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

У наданій відділом статистики м. Феодосії довідки від 01.09.2008 року зазначені коефіцієнти приросту споживчих цін по Україні за 2005 - 2008 роки, відповідно розрахунку сума компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати позивачу у сумі 36432,27 грн. складає 16432,68 грн.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає, що діями відповідача, що пов'язані із невиплатою заробітної плати, позивачу було спричинено моральну шкоду у вигляді моральних страждань, зазнаних ним у зв'язку із відсутністю засобів до життя і він вимушений додавати додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру суми моральної шкоди, суд приймає до уваги, характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, ступень вини відповідача, докази, які надав позивач на підтвердження своїх вимог, а також те, що заборгованість по заробітній платі виникла під час, коли позивач керував підприємством, також суд враховує вимоги розумності і справедливості. З урахуванням наведеного, суд визначив суму спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 100 грн.

Згідно із ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню сума судового збору в дохід держави у розмірі 174,66 гривні.

Витраті на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи необхідно визначити у розмірі 30 гривень та стягнути їх також з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 38, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 33, 34 Закону України „Про оплату праці”,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 код ОКПО 14309008) на користь ОСОБА_3 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за час з квітня 2005 року по березень 2006 року у сумі 933,02 грн., індексацію заборгованості по заробітній платі за час з січня 2005 року по лютий 2008 року у сумі 16432,68 грн., моральну шкоду у сумі 100,00 грн., а всього - 17465 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 70 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 код ОКПО 14309008) судовий збір на користь держави у розмірі 174,66 грн. та збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крім через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя