Рішення № 45808217, 22.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/6024/14 Головуючий у 1 інстанції: Дубель Р.М.

Провадження № 22-ц/783/3235/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 В. Я.

Категорія: 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: судді Бакуса В.Я.,

суддів: Гірник Т.А., Левика Я.А.,

секретаря: Глинського О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

встановила:

заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2014 року вищевказаний позов задоволено. Поділено спільне майно подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в натурі. Виділено ОСОБА_4 та визнано за нею право власності на автомобіль марки «Фольксваген Кадді-максі», державний номерний знак НОМЕР_1., 2008 р. випуску. Виділено ОСОБА_5 та визнано за ним право власності на автомобіль марки «Рено Кенго», державний номерний знак НОМЕР_2, 2008 р. випуску, ліжко ПС 819 вартістю 2700 грн., матрац-екстра-латекс вартістю 2800 грн., ламінад вартістю 4888 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 13852 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою цього ж суду від 24 лютого 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_3В,. просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким поділити спільне майно та борги подружжя, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене у відсутності відповідача, який належним чином не був повідомлений про час та місце судового засідання. Крім того, апелянт посилається на те, що при поданні позивачкою позову про розірвання шлюбу нею не були зазначені борги подружжя. Так, зокрема він отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 10000 євро на купівлю автомобіля марки «Фольксваген Кадді-максі». Також апелянт посилається на те, що фактично автомобіль марки «Рено Кенго» проданий та те, що він не погоджується з оцінкою вартості автомобілів, які зазначила позивач.

Сторони по справі у судове засідання не зявилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення щодо часу та місця розгляду справи.

За таких обставин, у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи, а відповідно до ст.197 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Встановлено, що сторони з 16 липня 2011 року перебували між собою у зареєстрованому шлюбі. Дітей від шлюбу не мають.

Позивачка, звернувшись в серпні 2014 року з вказаним позовом, з уточненням своїх вимог в грудні 2014 року, просила поділити спільне майно подружжя, а саме: визнати за нею право власності на автомобіль марки «Фольксваген Кадді-максі», 2008 року випуску, вартістю 155 230 грн., а решту майна: автомобіль марки «Рено Кенго», 2008 року випуску, вартістю 130 990 грн., ліжко ПС 819 вартістю 2 700 грн., матрац-екстра-латекс вартістю 2 800 грн., ламінад вартістю 4 888 грн., всього на суму 141 378 грн. присудити відповідачу, стягнувши з неї (позивачки) в користь відповідача компенсацію в сумі 13 852 грн.

Задовольняючи вимоги позивачки, районний суд виходив з того, що оскільки добровільної угоди про поділ майна між подружжям немає, відтак слід задовольнити вимоги позивачки.

Однак з таким висновком колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Стаття 57 СК України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно із ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Юридичне оформлення права власності на майно на одного із подружжя не змінює статусу цього майна як набутого у шлюбі.

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» розяснено про те, що вирішуючи питання про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обовязкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя одного з них до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визначає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Встановлено, що автомобіль марки «Фольксваген Кадді-максі», державний номерний знак НОМЕР_1., 2008 р. випуску, зареєстрований за позивачкою, а автомобіль марки «Рено Кенго», державний номерний знак НОМЕР_2, 2008 р. випуску, зареєстрований за відповідачем.

Крім того, позивачкою не ставились вимоги щодо припинення права власності відповідача в автомобілі марки «Фольксваген Кадді-максі», а її частки в автомобілі марки «Рено Кенго».

Однак зазначеного районним судом не враховано та присуджено відповідачу компенсацію в розмірі 13852 грн., яку, як зазначив суд, необхідно стягнути з позивача, незважаючи на те, що позивачка не вчинила дій, щодо попереднього внесення на депозитний рахунок зазначених коштів.

Відтак, з урахуванням викладеного, позовних вимог щодо реального поділу майна, доводів апеляційної скарги, рішення міськрайонного суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, про відмову у позові, що не позбавляє позивача на повторне звернення до суду з позовом про поділ майна подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Оскільки відповідачем в суді першої інстанції не подавався позов щодо поділу майна, відтак вирішення таких вимог за апеляційною скаргою його представника не входить в компетенцію апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 305, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 313, 317 ЦПК України колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 грудня 2014 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий : Бакус В.Я.

Судді: Гірник Т.А.

ОСОБА_7