Рішення № 45795418, 24.06.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 300/1298/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 червня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого судді Мацунича М.В.

суддів : Ігнатюка Б.Ю., Панька В.Ф.

з участю секретаря : Дашковської С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Воловецького районного суду від 30 березня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулось в суд із вищенаведеним позовом, який мотивувало тим, що 11.08.2008 року між ЗАТ КБ ПриватБанк правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір за № MKWONN00000003 із наданням строкового кредиту в розмірі 17000 гривень зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 скористалась наданим кредитом, проте станом на 28.11.2014 року виникла заборгованість по платежам на загальну суму 83540,41 гривень, через те, що не виконувала належним чином своїх зобовязань за кредитним договором. Так-як боржник добровільно не погашає виниклу заборгованість, а тому просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Воловецького районного суду від 30 березня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто на користь позивача тільки загальну суму в розмірі 18174,37 гривні, а в решті вимог відмовлено.

ПАТ КБ ПриватБанк, подав апеляційну скаргу на рішення суду в якій просить скасувати таке в частині відхилених позовних вимог, і ухвалити із цих вимог нове рішення суду про задоволення позову. При цьому посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального права й ухвалено в порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні, представник апелянта в особі ОСОБА_2 підтримала вимоги скарги, які просила задоволити, виходячи з наведених мотивів.

Відповідачка ОСОБА_1 просила відхилити вимоги апеляційної скарги, так-як вважає рішення суду законним.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до вимог статей 212 - 214 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й, всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається, рішення в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам закону ухвалене в справі рішення суду не відповідає. Та через це підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

За правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У силу вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. А звідси, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. А ч. 3 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі, і щодо яких у сторін виникає спір.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги в частині заборгованості по кредиту за період з 07.08.2008 року до 28.03.2012 року не підлягають задоволенню.

Але погодитись з таким висновком суду першої інстанції в цілому, колегія суддів не може, виходячи з наступних обставин.

За правилами ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як убачається з рішення Воловецького районного суду від 31.10.2013 року, позовні вимоги ПАТ КБ ПриватБанк, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 14990,50 гривень заборгованості по кредиту; 13710,20 гривень заборгованості по відсоткам за користування кредитом, і 704,17 гривні заборгованості по комісії, а всього на загальну суму 29404,87 гривні. У решті вимог, відмовлено, а.с. 36-38.

Виходячи зі змісту кредитного договору № MKWONN00000003 від 11.08.2008 року, строковий кредит надано на термін по 08.08.2013 року, включно, а.с. 7.

У відповідності до п. 5.4. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам Розстрочка Стандарт, які разом з Анкетою-Заявою становлять кредитний договір № MKWONN00000003 від 11.08.2008 року нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобовязань, передбаченої п.п. 5.1., 5.2., 5.3. цих Умов, здійснюється протягом трьох років із дня, коли відповідне зобовязання повинне бути виконане Позичальником, а.с. 10. Таким чином, сторонами досягнуто згоди із приводу того, що неустойка може бути нарахована тільки за три роки. Такі умови кредитного договору не суперечать вимогам ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Виходячи з розрахунку заборгованості по кредитному договору, станом на 28.11.2014 року, починаючи з 20.10.2008 року почалась накопичуватись за боржницею несплачена нарахована пеня, яка станом на 28.11.2014 року становить загальну суму 49501,27 гривню, а.с. 4-5. Зазначену суму позивач і просив стягнути з відповідачки. Але суд першої інстанції стягнув таку лише в межах одного року (3183,87 грн.), тоді як повинен був стягнути за три роки, виходячи з Умов кредитного договору.

Таким чином, пеню в межах три річного строку слід нараховувати з 26.12.2011 року по 25.12.2014 року, яка й буде становити загальну суму 7140,30 гривень. Але з даної суми слід відняти вже стягнуту суму пені - 3183,87 грн., то до стягнення також підлягає сума 3956,43 гривень, яка відповідає умовам кредитного договору.

Також п. 5.3. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам Розстрочка Стандарт передбачено, що при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобовязань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. та плюс 5% від суми заборгованості.

Так у розрахунку заборгованості по кредитному договору, станом на 28.11.2014 року зазначено, що наявна заборгованість по штрафу 500 грн. (фіксована частина) і 3954,31 гривні (відсоток від суми заборгованості).

Відхиляючи вимоги в цій частині позову, суд першої інстанції зазначив, що спливли строки позовної давності (більше одного року) на звернення до суду за захистом порушеного права. Проте, такий висновок суду першої інстанції не узгоджується з умовами кредитного договору, які досягнути сторонами. А звідси, дані суми штрафів підлягають стягнення з відповідачки як такі, що відповідають умовам кредитного договору.

Рішенням Воловецького районного суду від 31.10.2013 року, стягнуто з ОСОБА_1 704,17 гривні заборгованості по комісії. А як вбачається з розрахунку заборгованості по кредитному договору, станом на 28.11.2014 року розмір заборгованості по комісії становить суму 884,13 гривні. Виходячи із цього, додатковому стягнення з ОСОБА_1 підлягає заборгованість по комісії в розмірі 179,96 гривень (884,13 грн. - 704,17 грн.).

Як передбачено статтями 526, 527, 530 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов Договору та вимог Закону.

Таким чином, відхилені судом першої інстанції позовні вимоги є підставними частково, а тому й підлягають задоволенню в межах вищенаведених сум заборгованості.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим у цілому, а це у відповідності до вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його часткового скасування в частині відхилених вимог, та ухвалення в звязку із цим нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України на користь ПАТ КБ ПриватБанк підлягає достягненню з ОСОБА_1 сума в розмірі 85,90 гривень судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а.с. 58.

Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

р і ш и в :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, задоволити частково.

Рішення Воловецького районного суду від 30 березня 2015 року скасувати частково в частині відхилених вимог та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість по кредитному договору № MKWONN00000003 від 11.08.2008 року на загальну суму 8590,70 гривень з яких: 179,96 гривень заборгованість по комісії за користування кредитом; 3956,43 гривень заборгованість по пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором; 500,00 гривень штраф (фіксована частина) і 3954,31 гривні штраф (процентна складова), та 85,90 гривень у відшкодування судового збору.

У решті позовних вимог, рішення суду першої інстанції, залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.

Головуючий : ___ Судді : ______

______