Постанова № 45788990, 02.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2015 року № 826/6535/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Білан О.П. (дов. від 14.05.2015р.)

від відповідача: Радчук В.А. (дов. від 17.11.2014р. №255/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «САН ВЕЙ» до Державної податкової інспекції у Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.06.2015 року в 10 год. 21 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕК «САН ВЕЙ» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 листопада 2014 року №0008122203, яке було прийняте ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акту перевірки №6441/26-56-22-03-09/36472920 від 05.11.2014р., в частині, якою було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 99437,50 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням на суму 79550,00 грн., та за штрафними санкціями на суму 19887,50 грн.; - судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірне податкове повідомлення - рішення не відповідає дійсним обставинам справи, прийняте за відсутності у діях позивача порушень приписів податкового законодавства, у зв'язку з чим має бути скасовано у судовому порядку.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно - експедиційна компанія «Сан Вей» (скорочено ТОВ «ТЕК «Сан Вей») з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.08.2014 року, за результатами якої було складено акт №6441/26-56-22-03-09/36472920 від 05.11.2014р. (далі - акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0008112203 (далі - рішення1), яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 919551.00 грн. (у т.ч.735641,00 грн. за основним платежем та 183910, 00 грн. за штрафними санкціями), за наступними періодами: 2013 рік на суму 735 641,00 грн.;

- №0008122203 (далі - рішення2), згідно якого позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 583 313,00 грн. (у т.ч. 1 266 650,00 грн. за основним платежем та 316663,00 грн. за штрафними санкціями), зокрема за наступними періодами: - Січень 2013 року на суму 101886,00 грн.; - Березень 2013 року на суму 282 579,00 грн.; - Травень 2013 року на суму 29 411,00 грн.; - Липень 2013 року на суму 19 100,00 грн.; - Серпень 2013 року на суму 22 990,00 грн.; - Вересень 2013 року на суму 39 800,00 грн.; - Жовтень 2013 року на суму 74 913,00 грн.; - Листопад 2013 року на суму 57 840,00 грн.; - Грудень 2013 року на суму 145 842,00 грн.; - Січень 2014 року на суму 52 913,00 грн.; - Лютий 2014 року на суму 213 352,00 грн.; - Березень 2014 року на суму 146 474,00 грн.; - Квітень 2014 року на суму 79 550,00 грн.

Вважаючи спірні податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач подав до Головного управління ДФС у м. Києві скаргу з вимогою про скасування вказаних податкових повідомлень - рішень повністю. Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 22 січня 2015 року вих. № 878/10/26-15-10-05-35 скарга була залишена без задоволення, а спірних податкових повідомлень рішень - без змін.

В подальшому, 03 лютого 2015 року позивачем було подано скаргу на податкові повідомлення - рішення до Державної фіскальної служби України. Листом від 20.02.2015 року вих. № 3530/6/99-99-10-01-04-25 позивача повідомлено про продовження строку розгляду скарги.

Фактичні обставини справи свідчать, що 19 березня 2015 року до закінчення процедури адміністративного оскарження, на підставі підрозділу 9-2 розділу XX ПКУ, позивачем було подано відповідачу заяву про досягнення податкового компромісу, у якій позивач заявив про свій намір досягнення податкового компромісу щодо наступних податкових зобов'язань:

- щодо податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств, визначеною податковим повідомленням-рішенням від 19 листопада 2014 року №0008112203 (рішення 1) у повному обсязі, а саме: за 2013 рік на суму 735 641,00 грн.;

- щодо податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 19 листопада 2014 року №0008122203 (рішення 2), в частині, яка припадає на період по 31 березня 2014 року включно, на загальну суму 1187100,00 грн.

Щодо іншої частини податку на додану вартість, визначеної рішенням 2, а саме: за квітень 2014 року, на суму 79550,00 грн., позивач повідомив про відсутність наміру застосувати податковий компроміс та намір продовжити процедуру адміністративного оскарження.

Пунктом 7 підрозділу 9-2 розділу XX ПКУ встановлено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу.

Відповідно до п.2 цієї ж норми сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку па прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Фактичні обставини справи свідчать, що рішенням відповідача від 27.03.2015 року вих. №34/26-56-22 було погоджено застосування процедури податкового компромісу щодо податкових зобов'язань за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2014 року, та вирішено вважати суми податкових зобов'язань у розмірі 95% нарахованих рішенням 1 та рішенням2 за вказаний період погашеними.

Водночас, із вказаного рішення вбачається, що відповідач підтвердив те, що податковий компроміс не буде застосовано до частини сум податку на додану вартість, нарахованих відповідно до рішення 2 за квітень 2014 року у розмірі 79550,00 грн. (а також штрафної санкції, що підлягає нарахуванню в частині вказаної суми), та погодився з тим, що позивач може продовжити оскарження рішення 2 у цій частині.

27 березня 2015 року позивач сплатив 5% від суми податкових зобов'язань, узгоджених в рамках досягнутого компромісу.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що у зв'язку із досягненням податкового компромісу, податкові зобов'язання з податку на прибуток, визначені рішенням 1 за 2013 рік на суму 735 641,00 грн. вважаються погашеними повністю, а визначені вказаним рішенням штрафні санкції не застосовуються.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість, визначені рішенням2 за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2014 року на суму 1187100,00 грн. вважаються погашеними, а визначені вказаним рішенням штрафні санкції щодо цієї частини податку - не застосовуються.

Проте, в іншій частині, визначені рішенням 2 податкові зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 79550,00 грн., а також штрафні санкції в цій частині на суму 19887, 50 грн. (25%) не є узгодженими та не вважаються погашеними.

З підстав незгоди з податковим повідомленням - рішенням №0008122203 в частині нарахування зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 79550,00 грн., а також штрафних санкцій в цій частині на суму 19887, 50 грн., позивач звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач серед іншого мав господарські правовідносини з ТОВ «Електротехсервіс».

Так, відповідач дійшов до висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за відносинами з ТОВ «Електротехсервіс» у вказаному періоді, внаслідок чого податковим органом збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 79550,00 грн.

Фактичні обставини справи свідчать, що позивачем було укладено з ТОВ «Електротехсервіс», зокрема, наступні договори на виконання погрузочних робіт: - Договір №80 від 07 квітня 2014 року; - Договір №93 від 11 квітня 2014 року; - Договір №87 від 29 березня 2014 року; - Договір №90 від 28 квітня 2014 року; - Договір №89 від 31 березня 2014 року.

По факту сплати позивачем платежів за вказаними договорами ТОВ «Електротехсервіс» було виписано відповідні податкові накладні №21 від 08.04.2014р., №20 від 08.04.2014р., №35 від 14.04.2014р., №36 від 14.04.2014р., №50 від 17.04.2014р., №49 від 17.04.2014р., №77 від 25.04.2014р., №76 від 25.04.2014р., №87 від 28.04.2014р. на загальну суму ПДВ - 79550,00 грн.

Поряд з цим, судом встановлено, що ТОВ «Електротехсервіс» у перевіряємому періоді був платником податку на додану вартість, що підтверджується засвідченою копією Свідоцтва №03906414.

Підтверджено, що податкові накладні позивач повністю відобразив у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014 року. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом №100234278.

Поряд з цим, судом встановлено, що ТОВ «Електротехсервіс» надало послуги визначені вказаними вище договорами, про що сторонами було підписано наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): - від 10 квітня 2014 року на суму 97200,00 грн., ут.ч. ПДВ- 16200,00 грн.; - від 17 квітня 2014 року на суму 108300,00 грн., ут.ч. ПДВ - 18050,00 грн.; - від 18 квітня 2014 року на суму 106500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 17750,00 грн.; - від 28 квітня 2014 року на суму 109500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 18250,00 грн.; - від 28 квітня 2014 року на суму 55800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 9300,00 грн.; на загальну суму 477300,00 грн., у т.ч. ПДВ - 79550,00 грн.; та звіти про надані послуги, у яких детально описано перелік виконаних робіт.

Матеріали справи свідчать, що в рамках виконання погрузочних робіт було здійснено наступне: - планування та замовлення залізничних вагонів; - огляд вагонів перед погрузкою в комерційному та технічному відношенні, подача/ уборка залізничних вагонів; - пломбіровка вагонів; - зважування вагонів (тара та брутто); оформлення залізничних накладних у відповідності з інструкціями Замовника; відбір проб, проведення необхідних досліджень та отримання карантинного сертифікату; - проведення досліджень на ГМО та показників безпеки зерна; - підготовка та оформлення документів на відправлений груз; - відслідковування за якісною загрузкою вагонів.

Також, у вказаних звітах було визначено вид та вагу продукції, щодо якої виконувалися роботи, номери оформлених залізничних накладних, а також номери вагонів та станції відправлення та призначення.

Як встановлено частиною 1 ст. 9 вказаного Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Фактичні обставини справи свідчать, до виконання договірних зобов'язань позивача з його контрагентом - «Електротехсервіс» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема, договорами, актами приймання виконаних робіт/послуг та податковими накладними, платіжними дорученнями, долученими до матеріалів судової справи.

Судом приймається до уваги той факт, що відповідачем не ставилась під сумнів правильність оформлення первинної документації за спірними операціями.

Водночас, відповідач прийшов до висновку, що ТОВ «Електротехсервіс» не могло виконувати погрузочні роботи для позивача. Вказаний висновок відповідач обґрунтовує тим, що «встановленими» під час зустрічних звірок, проведених іншими податковими органами щодо ТОВ «Електротехсервіс», зокрема актами про неможливість проведення зустрічної звірки» від 31.03.2014 року та від 27.06.2014 року.

Виходячи із змісту витримок із вказаних актів, які наведені у Акті перевірки, податкові органи встановили неможливість проведення звірок у зв'язку із тим, що ТОВ «Електротехсервіс» нібито не знаходиться за податковою адресою. Суд приймає до уваги те, що вказані акти, в свою чергу посилаються на інші акти про неможливість проведення зустрічної звірки, складені відносно таких підприємств, як ПІТ «АРТ - МАЙДАН. УКРАЇНА», ТОВ «ЕДМ1Т», ТОВ «АРТКР1СТ1». ПП «КСВ «КОНДОР», з якими позивач ніколи не мав та не має жодних договірних відносин. З підстав неможливості проведення зустрічних звірок податковими органами встановлено нереальність проведення господарських операцій між вказаними підприємствами та ТОВ «Електротехсервіс».

На підставі вказаних висновків, відповідач в свою чергу прийшов до висновку про те, що ТОВ «Електротехсервіс» не могло виконувати роботи та надавати для позивача.

Зважаючи на вищевикладені приписи податкового законодавства, такі доводи відповідача на переконання суду є необґрунтованими, а отже не приймаються до уваги.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ (в редакції, яка діяла на час спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач уклав договори з ТОВ «Електротехсервіс» з метою використання результату робіт у власній господарській діяльності, а саме: при наданні транспортно-експедиторських послуг своїм контрагентам.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ (в редакції, яка діяла на час спірних відносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201. 11 статті 201 цього Кодексу.

З системного аналізу норм чинного податкового законодавства та обставин справи обумовлюється висновок про правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за квітень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Електротехсервіс» на підставі належним чином оформлених документів, а отже у відповідача були відсутні будь-які підстави вважати відповідні операції «нереальними» чи «нетоварними», відтак повідомлення-рішення №0008122203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 листопада 2014 року №0008122203, яке було прийняте ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акту перевірки №6441/26-56-22-03-09/36472920 від 05.11.2014р., в частині, якою було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 99437, 50 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням на суму 79550,00 грн., та за штрафними санкціями на суму 19887,50 грн.

Судові витрати в розмірі 200, 00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «САН ВЕЙ» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур