Постанова № 4577477, 28.07.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2009 року Справа № 2а-3615/09/2370

16 год. 25 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гаращенка В.В.,

при секретарі: Бондар Т.П.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 - особисто;

представника позивача: ОСОБА_2. - адвокат за ордером;

представника відповідача: Шамрай О.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України у Черкаській області про визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 08.04.2009 року № 230213-2324-0142,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 08.04.2009 року № 230213-2324-0142.

Позивач стверджує, що 08.04.2009 року відповідачем було прийнято рішення про застосування до нього фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 36845 грн. 76 коп. за порушення ст.ст. 11, 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Підставою для прийняття рішення став акт перевірки від 13.03.2009 року № 230160.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що він має свідоцтво про реєстрацію місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також, те, що партію горілки «Холодний Яр», які виявились марковані підробленими марками акцизного збору, придбав у продавця-оптовика ПП ОСОБА_3., тому вважає безпідставним притягнення його до відповідальності, в той час як Департамент на підставі наданих документів повинен був скласти акт і винести рішення у відношенні продавця-оптовика.

Враховуючи викладене, позивач вважає прийняте відповідачем рішення незаконним та таким що підлягає скасуванню.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили суд скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 08.04.2009 року № 230213-2324-0142.

Представник відповідача позов не визнав повністю, просив суд в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа - підприємець з 12.06.1998 року про що виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області зроблено запис за НОМЕР_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-XII (далі - «Закон № 509-XII») визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Статтею 11 Закону № 509-XII визначені права органів державної податкової служби, одним з яких є право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно ч. 7 ст. 11-1 Закону № 509-XII позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Підпунктом 1.1 пункту 1 Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України (далі - «Департамент»), затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 10.02.2007 року № 71 (далі - «Положення»), визначено, що Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів функціонує як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи у складі державної податкової адміністрації України.

За змістом пп. 2 п. 2 Положення одним з основних завдань Департаменту є здійснення контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів.

За адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Жовтнева, 18, знаходиться господарський об'єкт позивача, а саме склад де останній зберігає закуплені у оптовиків партії алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Перевірку вказаної господарської одиниці, відповідач провів 13.03.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.03.2009 року за № 230160. Згідно даним вказаного акта відповідач здійснював зберігання алкогольних напоїв, що марковані марками акцизного збору з ознаками підробки, а саме горілки «Холодний Яр» (в асортименті: «Пшенична», «Класична», «Особлива») виробництва ТОВ «Хлібна нива» (Черкаська область, Кам'янський район, с. Косарі, вул. Кірова, 1, код 32480414), об'єм 0,5 л., вміст спирту етилового 40% об., маркованої марками акцизного збору з ознаками підробки в кількості 56 пляшок на суму 784 грн.

За результатами проведеної експертизи марок акцизного збору 07/2 23 ААЕП 176072 ЛГП 0,5 л.; 07/2 23 ААЕФ 193035 ЛГП 0,5 л.; 08/1 23 ААЄФ 144033 ЛГП 0,5 л., встановлено, що вони виготовлені не державним підприємством Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів і є підробленими, що підтверджується актом експертизи марок акцизного збору для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва № 179-03-09 від 24.03.2009 року.

Спеціальним Законом який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP (далі - «Закон № 481/95-BP»).

Стаття 11 Закону № 481/95-BP встановлює, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Відповідальність за порушення норм Закону № 481/95-BP визначена ст. 17 цього Закону, зокрема, ч. 2 зазначеної статті встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Суд звертає увагу, що незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок є кримінальним злочином, відповідальність за який передбачена ст. 216 Кримінального кодексу України.

Крім того, перевіркою встановлено факт зберігання алкогольних напоїв на суму 27442 грн. 52 коп. та тютюнових виробів на суму 7 703 грн. 24 коп. на складі, що використовує позивач, за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Жовтнева, 18, не внесеного до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

В той же час, позивач зазначив, що він здійснює підприємницьку діяльність з 1998 року, а з 20 грудня 2001 року використовує вищевказане приміщення для зберігання тютюнових та алкогольних виробів. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 року № 89, щодо реєстрації місць зберігання відокремлених від об'єктів роздрібної торгівлі мереж складських приміщень, 20 грудня 2001 року звернувся з відповідною заявою до Смілянської ОДПІ та відповідно отримав свідоцтво про реєстрацію місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів по вул. Жовтнева, 18, м. Сміла, Черкаська область. Видане свідоцтво до цього часу не скасоване, та не відізване.

Проте, наказом ДПА України № 251 від 28 травня 2002 року «Про затвердження порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру», який зареєстрований в Мінюсті 28 травня 2002 року, (далі - «Наказ № 251») затверджено новий порядок реєстрації місць зберігання та введений Єдиний державний реєстр місць зберігання.

Позивач зазначає, що новий порядок не містить зобов'язання і не вказує термін протягом якого суб'єкти підприємницької діяльності, у яких місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів вже зареєстровані, повинні пройти перереєстрацію або нову реєстрацію в Єдиному державному реєстрі місць зберігання. Також не передбачають ці нормативно правові акти і порядку внесення інформації вже зареєстрованих місць зберігання, тому позивач вважає, що оскільки відповідач маючи інформацію про реєстрацію місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів на право оптової торгівлі, повинен занести цю інформацію з паперових носіїв до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Таким чином, позивач вважає, що він повністю виконав вимоги нормативних актів, щодо реєстрації місць зберігання, а тому підстав для прийняття спірного рішення в частині застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за відсутність відомостей про місце зберігання безпідставні та протиправні.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання зобов'язані здійснювати свою діяльність в межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Законом України від 07.02.2002 року № 3032-ІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», (далі - «Закон № 3032-ІІІ») внесені зміни до Закону № 481/95-BP, зокрема, термін, місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

В свою чергу, Єдиний державний реєстр місць зберігання - перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Відповідно до ст. 18 Закону № 481/95-BP, всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 3032-ІІІ визначено, що Кабінету Міністрів України необхідно протягом місяця після набрання чинності цим Законом привести видані ним нормативно-правові акти у відповідність з нормами цього Закону, а також забезпечити приведення органами виконавчої влади України виданих ними нормативно-правових актів у відповідність з нормами цього Закону.

Отже, на виконання вищевказаних норм ДПА України прийнято наказ № 251, який в свою чергу скасував наказ ДПА України від 24 лютого 1997 року № 49 "Про забезпечення виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 р. № 89».

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 року № 89, було затверджено Положення про порядок обов'язкової реєстрації місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів, яке визначало порядок реєстрації місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів і поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які здійснюють оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

В подальшому правовідносини, які регулювалися Положенням про порядок обов'язкової реєстрації місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів врегульовано шляхом внесення змін до Закону № 481/95-BP.

Судом встановлено, що позивач отримав довідку про внесення місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Жовтнева, 18.

В ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями (реєстраційний номер 414671, строк дії з 13.08.02 року до 13.08.03 року) зазначено, що місце зберігання оптових партій алкогольних напоїв зареєстровано за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Жовтнева, 18.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що оскільки строк ліцензії на право оптової торгівлі у нього сплинув, тому з того часу, склад за адресою Черкаська область, м. Сміла, вул. Жовтнева, 18, останній, як місце оптової торгівлі не використовує, а використовує його виключно як місце зберігання, для розповсюдження товару на місця роздрібної торгівлі.

Статтею 1 Закону № 481/95-BP визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку, а роздрібна торгівля - це діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Висновок позивача щодо необхідності внесення вже зареєстрованого "місця зберігання на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами" до Єдиного державного реєстру, як місце зберігання, помилкове, оскільки по-перше, такого порядку законодавством не передбачено, а по-друге, відповідно до ст. 1 Закону поняття "місце торгівлі" та "місце зберігання" не є тотожними та регулюються різними правовими нормами.

Крім того, посилання позивача на те, що Смілянська ОДПІ маючи інформацію про реєстрацію місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів на право оптової торгівлі, повинна занести цю інформацію з паперових носіїв до Єдиного державного реєстру місць зберігання, не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 23 ст. 15 Закону № 481/95-BP внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта підприємницької діяльності з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

Пунктом 2.1 Наказу № 251 передбачено, що для внесення місць зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру суб'єкти підприємницької діяльності подають заяву до Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України.

Заява про внесення місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру подається за встановленою формою, у разі реєстрації місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до заяви додаються нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності та документ, що підтверджує право користування приміщенням (п. 2.2 Порядку).

Згідно з п. 2.3 Порядку орган державної податкової служби, до якого була подана заява про внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру, протягом семи календарних днів від дати подання такої заяви видає суб'єкту підприємницької діяльності відповідну довідку.

Станом на день перевірки - 13.03.2009 року вже діяв Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання, затверджений Наказом № 251, відповідно до вимог якого, а також Закону № 481/95-BP позивач повинен був внести до Єдиного державного реєстру своє місце зберігання алкогольних напоїв.

Частиною 22 ст. 15 Закону № 481/95-BP встановлено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання або того, за заявою якого суб'єкта підприємницької діяльності таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Згідно абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-BP у разі зберігання спирту або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.

Оскільки наведеною правовою нормою Закону не встановлено будь-яких інших умов настання передбаченою ним відповідальності, окрім як зберігання спирту, алкогольних напоїв або тютюнових виробів в місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання, встановлення факту зберігання суб'єктом підприємницької діяльності спирту, алкогольних напоїв або тютюнових виробів в місцях, які не внесені до зазначеного реєстру, є підставою для застосування до нього відповідних фінансових санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення, діяв з урахуванням принципу законності, закріпленого в ст. 19 Конституції України відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 159, 162, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31 липня 2009 року.

Суддя В.В. Гаращенко