Постанова № 4577406, 01.07.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2009 року Справа № 2а-3219/09/2370

11 год. 45 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Гаращенка В.В.,

при секретарі - Бондар Т.П.

за участю:

прокурора Горюнова І.В.

представників сторін:

позивача - Герасевич О.А. - за довіреністю;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Смілянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернувся Смілянський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 173,22 грн., посилаючись на наявність у відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2005 року по 30 березня 2005 року.

Прокурор позов підтримав.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю.

Відповідач заперечень проти позову не надав, в судове засідання не з'явився, представника не направив, хоча неодноразово повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду справи. Місцезнаходження відповідача не може підтверджуватись іншими засобами доказування крім, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Заслухавши думку прокурора та пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 27 березня 1995 року виконавчим комітетом Смілянської міської ради.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 03.07.1998 року №727/98 (далі - «Указ»), суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

За змістом Указу суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Пунктом 3 Указу передбачено, що відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків.

Відповідно до п. 6 Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

З 01.01.2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - «Закон №1058-IV»).

Закон №1058-IV визначив коло суб'єктів, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. До цих суб'єктів відносяться і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (п.3 ст. 11 Закону №1058-IV).

Відповідно до пп. 3,4 ст. 18 Закону №1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Згідно зі ст. 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Таким чином, на думку суду, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом щодо правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі.

За таких обставин, Закон України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.1998 року № 129/98-ВР не має пріоритету перед Законом №1058-IV та застосовується лише в частині, що не суперечить йому. У даному випадку він регулює механізм зарахування частини фіксованого податку в рахунок страхових внесків до Пенсійного фонду.

З огляду на це суд вважає, що відповідач є страхувальником, в розумінні ст.ст. 1, 11, 14 Закону, та зобов'язаний сплачувати внески на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пп. 4 п. 8 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Порядок сплати страхових внесків визначений у ст. 20 Закону №1058-IV за змістом якої відповідач зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для нього є календарний місяць.

Статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (№2285-IV) (далі - Закон №2285-IV), в редакції чинній на період спірних правовідносин, встановлено на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Стаття 1 Закону №1058-IV визначає мінімальний страховий внесок як суму коштів, що визначається розрахунком, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Мінімальна заробітна плата на перший квартал 2005 року встановлена ст. 82 Закону №2285-IV в розмірі 262 гривні на місяць.

Пунктом 2 ст. 4 Закону №400/97-ВР для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначена в розмірі 32 відсотки.

Таким чином, відповідач, за період з 01 січня 2005 року по 30 березня 2005 року, зобов'язаний був сплатити внески на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 248,82 грн.

З 14 квітня 2006 року набув чинності Закон України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року».

Відповідно до ст.ст. 1 та 2 вказаного Закону суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV, не вважати заборгованістю. Донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.

Згідно наданої інформації Смілянською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області № 17/17-032 ДСК від 17.05.2006 року відповідач сплачувала в першому кварталі 2005 року по 60 грн. єдиного податку, з яких 25,20 грн., 42 відсотки відповідно до Указу, підлягало перерахуванню до Пенсійного фонду України.

Позивач врахував зазначену суму в розрахунках, наданих до позовної заяви.

Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2005 року по 30 березня 2005 року складає 173,22 грн.

У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни позивачем, на підставі ч.3 ст. 106 Закону № 1058-IV, направлялась вимога про сплату боргу №Ф1023 від 24.04.2009 року.

Зазначена вимога відповідачем не оплачена, у передбаченому законодавством порядку не оскаржена.

Відповідно до вимог ст. 106 Закону №1058-IV с трахувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки чи не вчинив зазначені вище дії, орган Пенсійного фонду має право звернутись до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Беручи до уваги, що суму страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 173,22 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатила, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області (Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 45/а, ідентифікаційний код 21366544) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2005 року по 30 березня 2005 року в сумі 173 (сто сімдесят три) грн. 22 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 липня 2009 року.

Суддя   В.В. Гаращенко