Ухвала суду № 4576836, 26.08.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2009 року № 623/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Носа С.П. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллаген» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллаген» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова та Головного управління Державного казначейства України у Львівській обл. в особі Управління Державного казначейства у Шевченківському районі м.Львова про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

06.11.2008р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Коллаген» звернувся до окружного суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи уточнених позовних вимог, просив стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Львівській обл. в особі Управління Державного казначейства у Шевченківському районі м.Львова на його користь суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 8730710 грн. 25 коп. (Т.1, а.с.1-4, Т.2, а.с.1, 148).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 заявлений позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Львівській обл. в особі Управління Державного казначейства у Шевченківському районі м.Львова на користь ТзОВ «Коллаген» суму бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 8730710 грн. 25 коп., а також понесені судові витрати в розмірі 1700 грн. сплаченого судового збору (Т.2, а.с.155-159).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржили сторони.

У поданій апеляційній скарзі позивач ТзОВ «Коллаген», покликаючись на правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, просить змінити постанову окружного суду та додатково зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі м.Львова надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету (Т.1, а.с.160-161).

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що відповідно до вимог ч.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В порушення наведених вимог судом при задоволенні позову не зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі м.Львова надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова у своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (Т.2, а.с.165-170).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що окружним судом неправильно застосовані правила ч.1 ст.72 КАС України, оскільки винесена постанова обгрунтована на змісті інших судових рішень без дослідження фактичних обставин справи, на яких ґрунтуються доводи позивача та підтверджується право на експортне відшкодування у спірних періодах.

Разом з тим, судами в наведених справах не встановлено фактів отримання експортованих товарів іноземним контрагентом, тобто фактичне здійснення експортних операцій; в порушення вимог пп.6.2.1 п.6.2 ст.6, п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» судом не досліджено фактів здійснення операцій, які б давали право на застосування нульової ставки при декларуванні ПДВ у спірних податкових періодах.

Окрім цього, в ході судового розгляду суду слід було встановити факт достовірності відомостей, вказаних у вантажних митних деклараціях /ВМД/ щодо фактичного змісту проведених експортних операцій; а також обставини отримання експортованого товару нерезидентом, який зазначений у ВМД.

Оскаржуване судове рішення винесено щодо неіснуючої бюджетної заборгованості, процедура оскарження податкових повідомлень-рішень про зменшення сум бюджетного відшкодування є незавершеною, через що є відсутньою бюджетна заборгованість, яка складає предмет позову; станом на момент подання позову в картці особового рахунку платника податків ТзОВ «Коллаген» відсутні відомості про наявність права позивача на бюджетне відшкодування в сумі 8730710 грн. 25 коп. за листопад 2004 року - лютий 2005 року.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників сторін на підтримання поданих ними апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований у встановленому порядку суб'єктом підприємницької діяльності (Т.1, а.с.27, 28), та платником податку на додану вартість з присвоєнням йому індивідуального податкового номеру 255559913070, що засвідчується свідоцтвом № 18157177 про реєстрацію платником ПДВ № 18157177, виданим ДПІ у Шевченківському районі м.Львова 03.08.1998р.

В листопаді 2004 року позивачем до складу податкового кредиту на підставі п.8.2 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» включено суму 851423 грн., з яких 850575 грн. становить суму ПДВ, яка фактично сплачена коштами у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), у інших платників податків - постачальників цих товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, та 848 грн., що складається з сум ПДВ, нарахованих підприємством у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг).

Із врахуванням наведеного позивачем подано до податкового органу 16.12.2004р. (реєстраційний № 2107998) податкову декларацію з податку на додану вартість і розрахунок експортного відшкодування, в яких визначено від'ємне значення суми зобов'язань по ПДВ за листопад 2004 року в розмірі 851423 грн. (Т.1, а.с.6-10).

Згідно банківських документів сума бюджетного відшкодування у розмірі 400000 грн. була перерахована Шевченківським РВДК м.Львова на рахунок позивача (Т.1, а.с.91), при цьому залишок суми ПДВ, який підлягав відшкодуванню позивачу на його банківський рахунок за листопад 2004 року, складає 451423 грн.

У грудні 2004 року позивачем до складу податкового кредиту на підставі п.8.2 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» включено суму 750191 грн., що становить суму ПДВ, яка фактично сплачена коштами у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), у інших платників податків - постачальників цих товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування.

Із врахуванням наведеного позивачем подано до податкового органу 20.01.2005р. (реєстраційний № 2156686) податкову декларацію з податку на додану вартість і розрахунок експортного відшкодування, в яких визначено від'ємне значення суми зобов'язань по ПДВ за грудень 2004 року в розмірі 750191 грн. (Т.1, а.с.11-15).

05.03.2005р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001382320/0/5754, яким на підставі Акта перевірки № 42/23-4/25555992 від 05.03.2005р. було зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2004 року на 408046 грн. 25 коп., за грудень 2004 року - відповідно на 750191 грн. (Т.1, а.с.145-150).

Вказане податкове повідомлення-рішення скасоване постановою господарського суду Львівської обл. від 25.05.2006р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2006р. у справі № 5/2692-9/445 (Т.1, а.с.30-37).

В січні 2005 року позивачем до складу податкового кредиту на підставі пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено суму 2892827 грн., що складається з сум ПДВ, нарахованих підприємством у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Із врахуванням наведеного позивачем подано до податкового органу 21.02.2005р. (реєстраційний № 2195352) податкову декларацію з податку на додану вартість і розрахунок експортного відшкодування, в яких визначено від'ємне значення суми зобов'язань по ПДВ за січень 2005 року в розмірі 2892827 грн. (Т.1, а.с.16-20).

07.04.2005р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001692320/0/8680, яким на підставі Акта перевірки № 182/23-4/25555992 від 06.04.2005р. було зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2005 року на 2892827 грн. (Т.1, а.с.143, 165-173).

Вказане податкове повідомлення-рішення скасоване постановою господарського суду Львівської обл. від 14.06.2006р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2006р. у справі № 5/2546-12/391 (Т.1, а.с.38-44, 45-50).

11.04.2005р. позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2005 року, яким визначено суму податкового кредиту у розмірі 1515684 грн., що не врахована у декларації за січень 2005 року, і заявлено до відшкодування на розрахункових рахунок протягом тридцяти днів від дати подачі розрахунку, та визначено уточнене від'ємне значення суми зобов'язань по ПДВ за січень 2005 року в сумі 4408511 грн. (Т.1, а.с.21).

В лютому 2005 року позивачем до складу податкового кредиту на підставі пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено суму 3163114 грн., що складається з сум ПДВ, нарахованих підприємством у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Із врахуванням наведеного позивачем подано до податкового органу 21.03.2005р. (реєстраційний № 2212985) податкову декларацію з податку на додану вартість і розрахунок експортного відшкодування, в яких визначено від'ємне значення суми зобов'язань по ПДВ за лютий 2005 року в розмірі 3163114 грн. (Т.1, а.с.22-26).

18.04.2005р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002182320/0/9952, яким на підставі Акта перевірки № 199/23-4/25555992 від 18.04.2005р. було зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2005 року (уточнена) на 1515684 грн. та за лютий 2005 року - відповідно на 3163011 грн. (Т.1, а.с.144, 151-164).

Вказане податкове повідомлення-рішення скасоване постановою господарського суду Львівської обл. від 14.06.2006р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2006р. у справі № 5/2545-12/390 (Т.1, а.с.51-57, 58-63).

Окрім цього, постановою господарського суду Львівської обл. від 07.12.2006р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2008р. у справі № 5/1788-19/336А, у задоволенні позову ДПІ у Шевченківському районі м.Львова до ТзОВ «Коллаген» і Компанії «Велія Системз Лімітед» про визнання недійсним контракту № 02-19/11-GB від 19.11.2004р. відмовлено (Т.2, а.с.126-129, 130-133).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган помилково покликається на вимоги пп.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ця норма застосовується за умови розпочатої органом державного казначейства процедури бюджетного відшкодування; в матеріалах справи наявні судові рішення, які набрали законної сили, і повинні враховуватися в порядку ч.1 ст.72 КАС України при розгляді даної справи.

Окрім цього, згаданими судовими рішеннями встановлено правомірність заявлення позивачем до відшкодування сум податку на додану вартість, відсутність в податкового органу підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування, а також відсутність підстав для визнання недійсним зовнішньоекономічного контракту, в рамках якого позивач проводив експортні операції.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Згідно з п.8.6 ст.8 вказаного Закону експортне відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем у встановленому порядку і строки були подані до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними розрахунками експортного відшкодування, в яких платником податків було заявлено до бюджетного відшкодування сплачені суми податку.

По результатах проведених перевірок позивача ДПІ у Шевченківському районі м.Львова були винесені податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, які в подальшому були оскаржені платником податку до суду. Згідно наявних судових рішень, які вступили в законну силу, наведені повідомлення-рішення визнані протиправними і скасовані.

Окрім цього, в судовому порядку встановлена дійсність господарського зобов'язання, яке виникло на підставі умов зовнішньоекономічного контракту, укладеного позивачем з нерезидентом.

Згідно з п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного чи судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного чи судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про те, що оскаржуване судове рішення винесено щодо неіснуючої бюджетної заборгованості, процедура оскарження податкових повідомлень-рішень про зменшення сум бюджетного відшкодування є незавершеною, через що відсутньою є бюджетна заборгованість, яка складає предмет позову; станом на момент подання позову в картці особового рахунку платника податків ТзОВ «Коллаген» відсутні відомості про наявність права позивача на бюджетне відшкодування в сумі 8730710 грн. 25 коп. за листопад 2004 року - лютий 2005 року.

Також відповідно до п.6.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість», затв. наказом ДПА України та Головного управляння Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997р., платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.

Разом з тим, згідно матеріалів справи процедура бюджетного відшкодування органами державного казначейства не розпочиналася, а лише продовжувалося судове оскарження винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень, якими було зменшено суму бюджетного відшкодування.

Також безпідставними є твердження цього апелянта про відсутність встановлення судами фактів отримання експортованих товарів іноземним контрагентом, тобто фактичного здійснення експортних операцій, які б давали право на застосування нульової ставки при декларуванні ПДВ у спірних податкових періодах; необхідність перевірки достовірності відомостей, вказаних у ВМД щодо фактичного змісту проведених експортних операцій, оскільки наведені обставини були предметом судового розгляду і детально досліджені в постановах господарського суду Львівської обл., які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Звідси, судом першої інстанції правомірно при вирішенні заявленого позову та відхиленні заперечень відповідача були враховані вищевказані судові рішення, які мають преюдиціальне значення для вирішення розглядуваного спору.

Згаданими судовими рішеннями встановлено правомірність заявлення позивачем до відшкодування сум податку на додану вартість, відсутність в податкового органу підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування, а також відсутність підстав для визнання недійсним зовнішньоекономічного контракту, в рамках якого позивач проводив експортні операції.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта ТзОВ «Коллаген» про те, що судом в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при задоволенні позову не зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі м.Львова надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, оскільки такі вимоги не заявлялися позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, та відповідно до ч.3 ст.195 КАС України вони не можуть розглядатися адміністративним судом апеляційної інстанції.

Також вимога про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок із визначенням суми податку, яка підлягає відшкодуванню, не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. Через те, що в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, способом захисту має бути вимога про їх стягнення (відшкодування заборгованості).

Доводи апелянтів в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

За таких обставин заявлений позов є підставним і обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллаген» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі НОМЕР_1 залишити без задоволення, а згадану постанову окружного суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: С.П.Нос

О.П.Стародуб