Ухвала суду № 45733532, 22.06.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/1723/15-ц 22.06.2015 22.06.2015 22.06.2015

Провадження №22-ц/784/1637/15

Провадження №22-ц/784/1637/15 Суддя суду 1-ї інстанції - ОСОБА_1

Доповідач апеляційного суду - ОСОБА_2

Ухвала

Іменем України

22 череня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участю:

- представника позивача ОСОБА_3,

- представника відповідача ОСОБА_4,

- представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7

на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2015 року про забезпечення позову постановлену за позовом публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" до публічного акціонерного товариства "ВОЗКО", ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

В травні 2015 року публічне акціонерне товариство "ДІАМАНТБАНК" (далі - Банк) звернувся до суду з позовом до позичальника публічного акціонерного товариства "ВОЗКО" (далі - ПАТ "ВОЗКО") та поручителя ОСОБА_5 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за договором кредитної лінії № 463 від 13 червня 2013 року у сумі 324 475, 31 дол. США.

Заявляючи вказаний позов, Банк заявив також клопотання про його забезпечення шляхом накладення арешту в межах суми заборгованості на грошові кошти ВАТ "ВОЗКО", які розміщені на банківських рахунка, накласти арешт та заборону відчуження на заставні товари у переробці, відповідно до договору застави товарів у переробці №463/4 від 30 липня 2013 року та накласти арешт і заборону на все рухоме і нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_5

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2015 року заяву задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти у розмірі заборгованості, які належать ПАТ "ВОЗКО", що містяться на рахунках в банківських установах.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7, посилаючись на незаконність та необґрунтованість зазначеної ухвали в частині задоволення заяви позивача про забезпечення позову, просила ухвалу скасувати. На її думку, вказані заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності товариства та можуть спричинити збитки, а також на наявність іпотечного та заставного майна, за рахунок якого можливо вжити заходи забезпечення позову.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи заяву Банку та постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти позичальника, що містяться на рахунках в банківських установах, суд першої інстанції виходив з того, що були наявні підстави для забезпечення позову та саме такий вид забезпечення позову був необхідним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки вжиті заходи забезпечення позову права поручителя ОСОБА_8 не порушують.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов забезпечується, крім іншого, шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб ( п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України)

Частиною 3 статті 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд, частково задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову лише на грошові кошти позичальника, що містяться на рахунках в банківських установах, вірно виходив з того, що неприйняття заходів забезпечення позову може привести до утруднення в майбутньому виконання рішення суду. При цьому, застосований захід забезпечення позову не порушує прав та обов'язків ОСОБА_5, як поручителя.

З огляду на вищевикладене, на дуку колегії суддів інші доводи апеляційної скарги, не заслуговують на увагу, оскільки застосовані заходи забезпечення позову стосуються лише прав та інтересів ПАТ "ВОЗКО" і не порушують права поручителя - відповідача ОСОБА_5 Тому підстав для задоволення апеляційної скарги його представника не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 відхилити, а у ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: