Постанова № 4572906, 17.12.2008, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

2-а-103/2008

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2008 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Канурної О.Д.

при секретарі Черкасової О.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1.

представника відповідача Жорової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги до 5 травня,

В С Т А Н О В И В:

07.11.2008 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги до 5 травня.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і суду пояснив, що він є інвалідом війни 3 групи.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи передбачена виплата разової грошової допомоги у розмірі сімі мінімальних пенсій за віком.

На підставі ст 29 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» йому була здійснена виплата щорічної разової допомоги до 9 Травня, як інваліду війни 3 групи у розмірі 300 грн.

З розміром даної виплати він не згоден, так як рішенням Конституційного суду № 6-рп/2007 року від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо обмеження розміру одноразової грошової допомоги, встановленої ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вважає, що за 2007 рік відповідач повинен йому доплатити недоотриману суму з наступного розрахунку:

(410,06 грн. х 7) - 300,00 грн. = 2570,42 грн.,

де 410,06 грн. - є мінімальна пенсія за віком встановлена з 01.04.2007 року по 01.10.2007 року.

Крім того, вважає, що його законне право на отримання щорічної допомоги до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком порушено і в 2008 році, так як в 2008 році йому було виплачено 350 грн.

Вважає, що за 2008 рік відповідач повинен йому доплатити недоплачену суму з наступного розрахунку:

(481,00 грн. х 7) - 350,00 грн. = 3017,00 грн.,

Де 481,00 грн. - мінімальна пенсія за віком встановлена з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року.

Просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо виплати йому в неповному обсязі сум щорічної допомоги до 5 травня за 2007, 2008 р.р. незаконними та стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму щорічної допомоги до 5 травня: за 2007 рік - 2570,42 грн.; за 2008 рік - 3017,00 грн., а всього 5587,42 грн.

Представник відповідача - юрист-спеціаліст 1 категорії Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради Жорова Н.А., діюча на підставі доручення, позов не визнала і суду пояснила, що згідно ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-Х11, щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи передбачалась виплата разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Однак статтею 17 вищевказаного Закону визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Основою законодавства держави є Конституція України, ст. 95 якої визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

 Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного Кодексу України при здійснені бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України». Тому посилатися лише на основний Закон, не можливо, оскільки фінансове його втілення забезпечує саме Закон України про Державний бюджет на відповідний рік.

 У разі, якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата разової грошової допомоги для ветеранів війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України ««Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону про Державний бюджет України. Щорічно, виходячи з фінансових можливостей держави, Закон України про державний бюджет на поточний рік визначає конкретний розмір щорічної разової допомоги, а також категорії пільговиків.

Законами України про Державний бюджет встановлено, що розпорядники коштів державного бюджету мають право брати зобов'язання видатків або платежів державного бюджету тільки в межах відповідних бюджетних асигнувань, встановлених їм на фінансовий рік у порядку, визначеному Міністерством фінінсів України та Бюджетним кодексом України. Відповідач, як розпорядник коштів самого нижчого рівня, не має повноважень змінювати розмір виплат. Так, у 2007 - 2008 роках вищевказана щорічна разова грошова допомогаОСОБА_1. виплачувалась у розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, які позивач отримав у повному обсязі.

 Відповідно до ст. 99 КАС України позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду. Управління наполягає у відмові задоволення позову позивачу за 2007 рік з виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інваліду війни у зв»язку з пропущенням строку позовної давності.

Просить суд в позовних вимогахОСОБА_1. відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовОСОБА_1. підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серіїНОМЕР_1(а.с. 2).

Як вибачається із ст. 7 Закону україни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2позивач являється інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 4).

 Згідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року, щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи передбачена виплата разової грошової допомоги у розмірі сімі мінімальних пенсій за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком з 1 квітня по 01.10.2007 року складає 410,06грв., з 1 квітня по 30 червня 2008 року - 481грн.

Позивач не заперечує проти того, що у квітні 2007 року він отримав від відповідача разову допомогу у розмірі 300 гривень, у квітні 2008 року 350 гривень і ця обставина представником відповідача не оспорюється (а.с. 10).

Згідно п.3.1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року передбачено, що «зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. Як вибачається із статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод  із зазначенням строку дії цих обмежень. Визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

П.3.2. Рішення суду: Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) в 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) в 1996 року, «держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо».

Рішенням Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо обмеження розміру одноразової грошової допомоги, встановленої ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, до 5 травня 2007 року відповідач повинен був виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду війни 3 групи у розмірі 2870, 42грн.

Приймаючи до уваги, що відповідачем частково виплачена разова грошова допомога позивачу у розмірі 300 гривень, відповідач повинен виплатити позивачу недоотримані 2570,42 грн.

Розмір недоотриманої щорічної разової допомоги як інваліду війни 3 групиОСОБА_1. за 2008 рік становить 481,00 грв. х 7- 350,00 грн. = 3017,00 грв.

З урахування викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманої щорічної разової допомоги як інваліду війни 3 групи підлягає задоволенню у сумі 5587,42 грн.

Керуючись ст.ст.70,71,159-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої щорічної разової допомоги як інваліду війни 3 групи задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої щорічної разової допомоги до 5 травня 2007, 2008 роки як інваліду війни 3 групи незаконними.

Стягнути з Управлiння працi та соцiального захисту населення Добропільської міської Ради (розрахунковий рахунок 35212014001528 банк ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002) за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову допомогу як інваліду війни 3 групи за 2007,2008 роки рік у розмірі 5587,42 грн. (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят сім грн. 42 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Складено власноручно в нарадчій кімнаті в одному примiрнику..

Головуючий суддя О.Д.Канурна