Ухвала суду № 45729034, 25.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/339/14 Головуючий у І інстанції Єременко В.М.Провадження № 22-ц/780/2669/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 25.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

25 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді Білоконь О.В.,

суддів: Гуль В.В., Голуб С.А.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Сезенківської сільської ради Баришівського району Київської області, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання права власності в порядку спадкування,-

встановила :

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування, посилаючись на таке.

Позов мотивував тим, що 22 грудня 2013 року помер його батько ОСОБА_5, після його смерті якого відкрилася спадщина на території Сезенківської сільської ради Баришівського району Київської області в СТ «Червона калина», а саме на земельну ділянку площею 0,0627 га та на будівельні матеріали з яких побудований садовий будинок на цій земельній ділянці за №173.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 31 січня 2014 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, з яких був побудований садовий будинок, що знаходиться на садовій ділянці №173 СТ «Червона калина».

Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати за ним в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 0,0627 га у відповідності до державного акту серія КВ №103480 від 24.03.2000 року, що належав його батьку ОСОБА_5 та на ? частину будівельні матеріалів, з яких побудований садовий будинок на цій земельній ділянці за №173 в садовому товаристві «Червона калина» в селі Власівна Баришівського району Київської області.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності за законом на 1/2 частину будівельних матеріалів з яких було побудовано будинок, що знаходиться на садовій ділянці №173 Садового товариства «Червона калина» в селі Власівка Баришівського району Київської області та на земельну ділянку площею 0,0627 га, яка знаходиться на території Сезенківської сільської ради Баришівського району Київської області в Садовому товаристві «Червона калина» у відповідності до державного акту 111-КВ №1033480 від 24.03.2000 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вона проживала з померлим спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім»єю як чоловік та жінка без шлюбу. У зв»язку з цим і на спірній земельні ділянці, що на підставі державного акту належала померлому, ОСОБА_2 та її родичі займались будівництвом садового будинку, а ОСОБА_7 участі у будівництві не брав, тому до спадкової маси після його смерті не входила ? частина будівельних матеріалів, з яких побудовано садовий будинок, тому в порядку спадкування не може перейти до позивача.

Крім того, незаконність рішення суду першої інстанції полягає у тому, що суд вирішив питання про право власності позивача на спадкове майно за наявності законних підстав для оформлення спадкових пав позивача у нотаріальній конторі.

Також, на думку апелянта, суд ухвалив рішення з суттєвими процесуальними порушеннями, зокрема, не відклавши розгляд справи у зв»язку з хворобою позивача, не зупинивши розгляд справи до вирішення іншої справи № 753/9639/14-ц, яка перебувала на розгляді у Дарницькому районному суд м. Києва за позовом ОСОБА_2, не надіславши судового рішення ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 Спірна земельна ділянка є особистою власністю померлого ОСОБА_5, так як набута ним в процесі безоплатної приватизації в порядку встановленому ст.ст. 118, 121 ЗК України і на неї не розповсюджуються вимоги ст. 74 СК України про право спільної сумісної власності на майно чоловіка та жінки, які проживають однією сімєю і не перебувають у шлюбі між собою. Разом з тим, суд визнав право власності за позивачем на ? частину будівельних матеріалів, з яких було побудовано спірний будинок, оскільки попереднім судовим рішенням встановлено факт спільного будівництва сторонами по справі вказаного будинку під час перебування у фактичних шлюбних відносинах.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з вимогами ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 грудня 2012 року помер батько позивача ОСОБА_5 ( а.с.9-11).

Як вбачається з копії спадкової справи № 2/2013 щодо померлого ОСОБА_8 та листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, 3 червня 2013 року син померлого ОСОБА_9 подав заяву про прийняття спадщини, яка в Книзі обліку реєстрації спадкових прав зареєстрована за №4 ( а.с.41,263).

Отже, висновок суду про те, що позивач як спадкоємець за законом прийняв спадщину шляхом подання у передбачений законом строк заяви до нотаріуса ґрунтується на вищенаведених матеріалах справи та вимогах закону.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2013 року встановлено факт проживання однією сім»єю ОСОБА_8 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 1975 року по 22 грудня 2012 року ( а.с.266).

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 31 січня 2014 року, що набрало законної сили 31 березня 2014 року після його перегляду судом апеляційної інстанції, за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів з яких був побудований садовий будинок, що знаходиться на садовій ділянці №173 СТ «Червона калина».

В задоволенні позовних вимог щодо усунення ОСОБА_6 від права на спадкування, ОСОБА_2 відмовлено ( а.с.13-15, 92-96).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах.

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. За ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З урахуванням наведеного, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва

Як вбачається з державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 24 березня 2000 року серії ІІІ КВ № 103480 , на підставі рішення виконкому Сезенківської с/р №43 від 26 червня 1999 року ОСОБА_5 безоплатно отримав у власність земельну ділянку в СТ «Червона калина» на земельну ділянку площею 0,0627 га ( а.с.12).

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 31 січня 2014 року, що набрало законної сили 31 березня 2014 року, встановлено, що на вказаній земельній ділянці знаходиться самочинне будівництво садовий будинок, збудований спільними зусиллями ОСОБА_7СМ. та ОСОБА_2. Оскільки таке домоволодіння не зареєстроване в установленому законом порядку, тому за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, з яких побудований садовий будинок на земельній ділянці №173 в СТ «Червона калина».

Крім того, у вказаному в рішенні суду зазначено, що зазначена земельна ділянка не була придбана за спільні кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а була безоплатно передана йому у власність і не є їх спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що спадкодавець ОСОБА_7 не брав участі у самочинному будівництві не брав, тому до спадкової маси після його смерті не входила ? частина будівельних матеріалів, з яких побудовано садовий будинок, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки вони спростовуються рішенням Баришівського районного суду Київської області від 31 січня 2014 року, яким встановлено обставини будування самочинного будівництва спільними зусиллями ОСОБА_7СМ. та ОСОБА_2

З урахуванням наведених обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на спадкове майно на території Сезенківської сільської ради Баришівського району Київської області в СТ «Червона калина» на земельну ділянку площею 0,0627 га та на ? частину будівельних матеріалів, з яких побудований садовий будинок на цій земельній ділянці за №173, є обґрунтованим.

Главою 86 ЦК , а також Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Разом з тим, за наявності умов, передбачених ст. 49 Закону «Про нотаріат», на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

Згідно з п. 3 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ч. 4 ст. 49 Закону № 3425-XII відмова у вчиненні нотаріальної дії за загальним правилом здійснюється в усній формі, а у випадку наявності вимоги особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, - виноситься відповідна постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії протягом трьох робочих днів і роз»яснюється порядок її оскарження

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування" зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Як видно із копії спадкової справи № 2/2013 до майна померлого ОСОБА_7, спадкоємець ОСОБА_9 не пред»являв вимоги нотаріусу здійснити відмову у вчиненні нотаріальної дії у письмовій формі, разом з тим нотаріус не видає йому свідоцтво про право на спадщину з 3 червня 2013 року.

Оскільки судом першої інстанції було встановлено відсутність правовстановлюючого документу на 12/ частину будівельних матеріалів, наявність спору між сторонами щодо розподілу спадкового майна, що унеможливлює нотаріальний порядок оформлення спадкових прав позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав до задоволення позовних вимог і визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку та ? частину будівельних матеріалів.

Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність законних підстав для оформлення спадкових прав позивача за рішенням суду не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч.3 ст. 308 ЦПК України порушення норм матеріального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 від 12 березня 2015 року про зупинення провадження у даній справі до розгляду до вирішення іншої справи № 753/9639/14-ц, яка перебувала на розгляді у Дарницькому районному суд м. Києва за позовом ОСОБА_2 про визнання права на спадкування першій черзі, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки станом на час подання цього клопотання - 12 березня 2015 року судом вже було ухвалено судове рішення по суті позовних вимог 10 жовтня 2014 року, отже, провадження було закінчено.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_2 достовірно знала про розгляд судом першої інстанції даного позову, оскільки 17 квітня 2014 року та 5 травня 2014 року подавала до суду заяви про її належне повідомлення та відкладення справи у зв»язку з хворобою, подавала апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження у справі та клопотання про поновлення строку ( а.с.38,45,46, 53-55), після ухвалення заочного рішення суд першої інстанції направляв її судове рішення за адресою її реєстрації ( а.с.58, 164), представники ОСОБА_2 подавали заяву про перегляд заочного рішення 20 лютого 2015 року, 12 березня 2015 року ОСОБА_2 подавала заяву про відкладення справи та зупинення провадження у справі ( а.с.191,194), і будучи не згодною із судовим рішенням, 25 березня 2015 року скористалась правом на його судове оскарження.

За змістом пункту 6 частини третьої статті 295, частини другої статті 303 та пункту 1 частини першої статті 309 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Беручи до уваги, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року за позовом ОСОБА_2 про зміну черговості права на спадкування, яке не набрало законної сили та подано апелянтом до суду апеляційної інстанції 28 травня 2015 року , не існувало на час розгляду справи судом першої інстанції - 10 жовтня 20145 року, не набрало законної сили на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів відхиляє його як новий доказ у даній справі.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є безпідставними.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на земельну ділянку та ? частину будівельних матеріалів, яке підлягає судовому захисту, та задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307-308, 313 315, 316,319 ЦПК України , колегія суддів , -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді :