Ухвала суду № 45723028, 24.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4348/15 Справа № 201/13339/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петренко І.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Петренко І.О.

суддів Котушенко С.П., Романюк М.М.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2014 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким в рахунок виконання особового зобовязання щодо оплати заборгованості у розмірі 5142877,51 гривень, з яких: сума заборгованості за кредитом 4021800,66 гривень, сума заборгованості за відсотками 1121076,85 гривень, за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення заборгованості за договором іпотеки № 0301/1007/88-399-Z-1 від 26 жовтня 2007 року з ОСОБА_2, шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем АТ «Дельта Банк» на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння, загальною площею 452,6 кв.м., житловою 178,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дубініна, буд. 61, та належить іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 листопада 2004 року та зареєстровано в КП «Дніпропетровському МБТІ» від 25 листопада 2004 року, за реєстровим №8613539; земельну ділянку, площею 709 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 червня 2003 року за № 5049 та знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дубініна, буд. 61. Стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3654,00 гривень.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2014 року позовні вимоги ПАТ Дельта-Банк задоволені в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ Дельта-Банк.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Так , судом першої інстанції було встановлено, що 26 жовтня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3, було укладено кредитний договір №0301/1007/88-399, згідно з умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 400000,00 доларів США з рахунку 11,9 % річних на строк з 26 жовтня 2007 року по 20 жовтня 2027 року (а.с. 9-12).

07 квітня 2010 року ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке, в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та є платником податку на прибуток підприємств на загальних умовах з одного боку, і ОСОБА_3. з іншого боку, уклали даний договір про внесення змін та доповнень про нижченаведене: сторони домовились, що на дату укладання цього договору про внесення змін та доповнень розмір строкової заборгованості за кредитом складає 303343,00 доларів США; розмір простроченої заборгованості за кредитом складає 7997,49 доларів США; викласти кредитний договір № 0301/1007/88-399 від 26 жовтня 2007 року у наступній редакції: ПАТ»Сведбанк» з однієї сторони, і ОСОБА_3 з іншої сторони, уклали даний кредитний договір за яким: банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 400000,00 доларів США, на строк по 20 жовтня 2017 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі. Відповідно до п. 1.3. позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Відповідно до п. 3.1.1. починаючи з 10 травня 2010 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п. 3.2. цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 5076,15 доларів США у чітко встановлений цим договором термін 10-го числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору (а.с. 16-25).

26 жовтня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2, було укладено іпотечний договір № 0301/1007/88-399-Z-1, згідно з умовами якого ОСОБА_2 є майновим поручителем за виконання ОСОБА_3 зобовязань, передбачених договором № 0301/1007/88-399 від 26 жовтня 2007 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 545 (а.с. 26-27).

Також, судом встановлено, що 12 серпня 2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 (яка є майновим поручителем за виконання зобовязань ОСОБА_3, передбачених кредитним договором № 0301/1007/88-399 від 26 жовтня 2007 року), було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки № 0301/1007/88-399-Z-1 від 26 жовтня 2007 року.

Згідно з кредитним договором № 0301/1007/88-399 від 26 жовтня 2007 року, іпотекодержатель надав ОСОБА_3 грошові кошти у вигляді кредиту у сумі 320487,80 доларів США, у тому числі зміненої відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 4 від 12 серпня 2010 року до кредитного договору (а.с. 28-31).

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступає) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Крім того, 11 вересня 2014 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога, згідно якої, у звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором, прострочена заборгованість відповідача перед позивачем станом на 05 вересня 2014 року на загальну суму 396499,67 доларів США, яку банк і просить погасити ОСОБА_2 у повному обсязі у відповідності до закону (а.с. 42).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення даних договорів в належній формі, встановлено невиконання ОСОБА_2, як позичальником, на відміну від кредитора, своїх зобовязань за кредитним договором, а також встановлена наявність у позивача права звернути стягнення в такому випадку на предмет іпотеки, що позовні вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, зважаючи на вимоги ст. 16 ЦК України та ст. 39 Закону України «Про іпотеку», підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником(заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом(право застави).

Частиною першою ст.575 ЦК України визначено, що одним із видів застави є іпотека, тобто застава нерухомого майна,що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Більш детально відносини по іпотеці регулюються Законом України Про іпотеку.

Згідно ст.1 даного Закону іпотека вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені ст.16 ЦК України. Крім перелічених у ч.2 цієї статті способів захисту, також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів по договору іпотеки в судовому порядку визначений Законом України Про іпотеку.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою ст.35 цього ж Закону передбачено, що у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушеного зобовязання, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Статтею 39 Закону України Про іпотеку передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Оскільки відповідач не виконувала своїх зобовязань за кредитним договором, то у ПАТ Дельта-Банк виникло право на захист свої порушених прав і способом захисту таких він обрав звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Так , доводи апеляційної скарги про те , що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в судовому порядку порушує норми ст. 36 ЗУ « Про іпотеку» визнати обґрунтованими не можна.

Іпотекодержатель може у відповідності до положень ч.3 ст.33,ст.36, ч.1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки для чого правовою підставою являється договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі , яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання.

Як роз»яснено в п. 39 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів , що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року з наступними змінами та доповненнями , виходячи із положень вищенаведених норм не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду , оскільки такий спосіб ототожнюється зі способом звернення стягнення , якщо його передбачено договором.

Такий спосіб звернення стягнення був передбачений п. 12.3.1 іпотечного договору , укладеного з ОСОБА_2 26 жовтня 2007 року та п. 6 договору про внесення змін та доповнень № 1 від 12.08.2010 року , укладеного між ПАТ « Сведбанк» та ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про те , що ні в позові , ні в рішенні суду не зазначено яким чином утворилась заборгованість за кредитним договором на суму 310520,74 долари США спростовуються розрахунком заборгованості , що надана позивачем станом на 11 вересня 2014 року ( ар. сп. 41).

Доводи апеляційної скарги про те , що позичальнику ОСОБА_5 не було відомо про перехід прав кредитора до позивача самі по собі суттєвого значення не мають , оскільки предметом спору даної справи є звернення стягнення на іпотечне майно іпотекодавцем якого являється відповідачка по справі ОСОБА_6 , яку вже позивач листом-вимогою від 9 вересня 2014 року ( ар. сп. 42 ,43-44) попереджував про необхідність погашення заборгованості , що утворилась за кредитним договором.

Сам факт переходу прав кредитора підтверджується наявним в матеріалах справи договором купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року ( ар. сп.46-52) та витягом з Додатку до нього , з якого вбачається фактичний розмір заборгованості за кредитом станом на 25 травня 2012 року ( ар. сп. 45)

Решта доводів апеляційної скарги суттєвого значення не мають та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином , колегія суддів вважає , що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон , а тому підстав для скасування рішення суду не вбачає.

Розглядаючи заяву про застосування строків позовної даності , колегія суддів вважає , що застосування їх до виниклих правовідносин являється не можливим. Так , у відповідності до положень ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і межах доводів апеляційної скарги. Апеляційна скарга по справі надійшла 12 березня 2015 року , а вище вказана заява 20 квітня 2015 року поза межами строків оскарження і по суті змінює правову позицію відповідачки по справі. Окрім того , дана заява по суті стосується питання оспорювання розміру заборгованості за кредитними зобов»язаннями , а предметом даної справи є звернення стягнення на передане в іпотеку майно в зобов»язання кредитних зобов»язань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя - І.О. Петренко

Судді - С.П.Котушенко