Ухвала суду № 45713398, 18.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/4031/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вохмінова О.С.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

18 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

Представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України м.Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України м.Вінниці про визнання протиправним рішення та спонукання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України м.Вінниці про визнання протиправним рішення та спонукання до вчинення дій.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте неодноразово надали суду заяву про розгляд даної справи за їх відсутності.

Представник відповідача повністю підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити .

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_3 є громадянкою України, проживала в м. Вінниці, у червні 2001 року виїхала до Ізраїлю на постійне місце проживання та прийнята на Консульський облік в Посольстві України в Ізраїлі 13.05.2002 року .

12 березня 2014 року представник позивача звернулась до Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_3, натомість, Пенсійний фонд України в м. Вінниці своїм рішенням №37 від 23 травня 2014 року відмовив у призначенні пенсії на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявником не надано документу, що підтверджує фактичне проживання ОСОБА_3 в м.Вінниці, крім того, виникнення права на пенсію пов`язується з умовою постійного проживання на території України (безпосередньо в м. Вінниці) або укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення - в разі проживання таких осіб в іншій країні

Надаючи оцінку правомірності відмови відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 16 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 визначено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Згідно з пунктом 29 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземні громадяни та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (реєстрації).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07 жовтня 2009 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Вказаним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" та рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14 грудня 2000 року закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці у призначенні ОСОБА_3, пенсії за віком у зв'язку постійним проживанням в Ізраїлі є неправомірною, такою, що суперечить Конституції та законам України.

Окрім того, доводи апелянта щодо неможливості призначення позивачу пенсії у зв'язку з відсутністю реєстрації заявника на території України є необґрунтованими, адже статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не обмежується право особи на подання заяви про призначення виплати пенсії у довільній формі.

Не приймає до уваги суд апеляційної інстанції й доводи апелянта щодо подання позивачем, в супереч вимогам закону, документів про призначення виплати пенсії через представника та надання копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон та картки платника податків, не завірених належним чином, оскільки, як вбачається з рішення комісії по розгляду спірних питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України, єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії є не підтвердження ОСОБА_3 фактичного місця проживання на території України, жодних інших підстав відповідачем не було зазначено.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 , статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України м.Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів .

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

ОСОБА_4