Ухвала суду № 45713288, 18.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Справа № 9104/140620/12 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі за позовом Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

КП «Сокальжитлокомунсервіс» 05.10.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Сокальському районі Львівської області, в якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2011 року №0008191601, яким зобовязано сплатити штраф у розмірі 14 766,44 грн., (20% від суми узгодженого податкового зобовязання) на підставі п. 57.1 ст. 57 та ст. 1.26 Податкового кодексу України за затримку на 1326 календарних днів сплати суми і грошового зобовязання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції КП «Сокальжитлокомунсервіс» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення, видане ДПІ у Сокальському районі Львівської області від 28.09.2011 року №0008191601.

Апелянт зазначає, що нарахування штрафних санкцій здійснено з порушенням діючого законодавства. Згідно з п. 15.1.1, п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. З податкових повідомлень рішень видно, що відповідачем не було протягом зазначеного строку визначено суму податкових зобовязань, а тому КП «Сокальжитлокомунсервіс» вважається вільним від такого податкового зобовязання.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Сокальському районі Львівської області проведено невиїзну документальну перевірку КП «Сокальжитлокомунсервіс» щодо дотримання вимог підпункту п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, за результатами якої складено ОСОБА_1 № 325/160/31963156 від 21.09.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення КП «Сокальжитлокомунсервіс» граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість.

На підставі акту від 21.09.2011 року № 325/160/31963156 ДПІ у Сокальському районі Львівської області винесено податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 28.09.2011 року, яким зобовязано КП «Сокальжитлокомунсервіс» сплатити штраф у розмірі 14 766,44 грн. (20% від суми узгодженого податкового зобовязання) на підставі п. 57.1 ст. 57 та ст. 1.26 Податкового кодексу України за затримку на 1326 календарних днів сплати суми і грошового зобовязання.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення контролюючим органом вимог, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Підпунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платником податку є: будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III ( далі - Закон ) чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а саме подачі позивачем податкових декларацій по ПДВ передбачено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. п. 4.1.1. п.4.1. ст. 4 Закону - платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання яку зазначає у податковій декларації, крім випадків визначених Законом.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону - податкове зобов'язання , самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

За результатами проведеної перевірки були встановлені факти несвоєчасної сплати відповідачем сум податкових зобов'язань, узгоджених з моменту подання податкових декларацій.

Згідно п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону - у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законодавством, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф.

У випадках, передбачених ст. 14 Закону, платник податків може використати право на розстрочення або відстрочення податкового боргу та отримати право сплатити їх у більш пізній термін (терміни).

Отже, до позивача застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, а суму податкового зобов'язання позивач визначив самостійно в податкових деклараціях і розрахунках, поданих ним від 20.12.07 року ( до сплати визначено податкове зобовязання в сумі 34 211, 00 грн., граничний термін сплати 04.01.2008 року), від 21.01.2008 року (до сплати визначено податкове зобовязання в сумі 62 430,00 грн., граничний термін сплати 30.01.2008 року).

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У даному випадку сума самостійно задекларованих зобовязань сплачена із затримкою більше 30 календарних днів, тому податковий орган застосував штрафні санкції у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Виходячи з вимог п. 126.1 ст. 126 ПК України потрібна така обовязкова умова, як сплата податкового боргу, і саме момент сплати грошового зобовязання, а не момент декларування даного зобовязання є визначальним при застосуванні вищезазначеного штрафу.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.11 року апеляційну скаргу КП «Сокальжитлокомунсервіс» залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.09 у справі № 2а-2063/08/1370 за позовом ДПІ у Сокальському районі до КП «Сокальжитлокомунсервіс» про стягнення податкового боргу з ПДВ самостійно визначеного в деклараціях за липень 2005-2008 року в сумі 1 251 466,00 грн. залишено без змін.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тому, що суми податкових зобовязань КП «Сокальжитлокомунсервіс» з податку на додану вартість за податкові періоди 2005-2008 років, стягнення яких здійснюється у судовому порядку не підлягають списанню податковим органом.

Відтак, суб'єктом владних повноважень, прийнявши оскаржене податкове повідомлення-рішення дотримано вимог чинного податкового законодавства, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі №2а-10877/11/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

ОСОБА_1