Постанова № 45711498, 18.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/709/15

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

18 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача Романової Н.І.

представника відповідача Коваль І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення про визнання бездіяльності і дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

04 березня 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Управління будівництва Хмельницької АЕС" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення про визнати незаконним та скасувати рішення № 2 від 18.02.2015 року про відсутність підстави для застосування податкового компромісу та зобов'язати Славутську ОДПІ розглянути по суті заяву від ПАТ "УБ ХАЕС" про намір досягнення податкового компромісу від 10.02.2015 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 07.04.2015 року вказаний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зокрема зазначив, що застосування податкового компромісу є неможливим , оскільки суми податкових зобов'язань вже є узгодженими відповідно до рішення суду, та те, що на день звернення із заявою від 10.02.2015 року процедура судового оскарження вже не тривала.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач - публічне акціонерне товариство "Управління будівництва Хмельницької АЕС" зареєстроване з 09.09.1999 року, перебуває на обліку як платник податків в Славутській ОДПІ.

На підставі акту № 573/22/21339688 від 06.06.2014 року планової виїзної перевірки ПАТ "УБ ХАЕС" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р Славутською ОДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.06.2014 року № 0002862201 і № 0002852201. За результатом адміністративного оскарження цих податкових повідомлень-рішень відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 23.06.2014 року № 0002872201. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до суду.

Постановою від 31.10.2014 року у справі №822/4192/14 Хмельницький окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково, скасував податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 р. №0002872201 в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 313104,0 грн. (208736,0 грн. основного платежу та 59267,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій); в задоволенні решти позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 р. №0002872201 в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 177800,0 грн. (118533,0 грн. основного платежу та 59267,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій)) та податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 р. №0002862201 про нарахування податку на прибуток в розмірі 186689 грн. (124459,0 грн. основного платежу та 62230,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій)) відмовив.

Постанова суду від 31.10.2014 року у справі №822/4192/14 оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду Славутською ОДПІ (в частині задоволення позову) та позивачем (в частині відмови в задоволенні позову). Ухвалою від 03.02.2015 року Вінницький апеляційний адміністративний суд постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року у справі №822/4192/14 залишив без змін.

28.01.2015 року позивач отримав від відповідача письмову пропозицію вих. № 360/10/22-23/22-0-15 від 22.01.2015 року про можливе застосування податкового компромісу шляхом подання платником податку до 16.04.2015 року включно заяви про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, визначених у податкових повідомленнях - рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження.

29.01.2015 року позивач подав в Нетішинське відділення Славутської ОДПІ заяву про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 189689,0 грн. та ПДВ в сумі 490904,0 грн., визначених у податкових повідомленнях - рішеннях, щодо яких тривала процедура судового оскарження, в доповнення до якої листом від 06.02.2015 року №15/36 позивач подав розрахунки податкових зобов'язань.

Заяви від 29.01.2015 року та від 06.02.2015 року відповідач залишив без розгляду у зв'язку з отриманням від позивача заяви про застосування податкового компромісу від 10.02.2015 року №15/42, повідомивши про це заявника листом від 12.02.2015 року №811/10/22-23-22-00-15.

В свою чергу, листом від 12.02.2015 року №15/44 позивач відкликав заяви від 29.01.2015 року та від 06.02.2015 року.

У заяві від 10.02.2015 року №15/42 у відповідності до пп.7.12 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України позивач повідомив відповідача про намір досягнення податкового компромісу щодо податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 189689,0 грн. та по податку на додану вартість в сумі 177800,0 грн., визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 23.06.2014 р. №0002872201 і №0002862201 відповідно.

Розглянувши заяву позивача від 10.02.2015 року №15/42, відповідач прийняв рішення №2 від 18.02.2015 року щодо погодження застосування податкового компромісу, яким відмовив у застосуванні податкового компромісу у зв'язку з набранням законної сили ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року у справі №822/4192/14 та, відповідно, узгодженням податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями - рішеннями від 23.06.2014 року № 0002862201 і № 0002852201.

Вважаючи зазначене рішення незаконним, а відмову у застосуванні податкового компромісу позивач оскаржив вказані дії до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

В зв'язку з наявністю неузгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за періоди до 1 квітня 2014 року, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 23.06.2014р. №0002862201 та №0002872201 (справа №822/4192/14 перебувала на розгляді у суді апеляційної інстанції), ПАТ «УБ ХАЕС» звернулося до Славутської ОДПІ із заявою від 29.01.2015р. №15/24 про намір досягнення податкового компромісу по визначених у податкових повідомленнях-рішеннях сумах, яка в подальшому була відкликана заявником згідно листа від 12.02.2015р. за №15/44.

Тобто, у разі досягнення податкового компромісу за вказаною заявою сплаті до бюджету підлягала сума податкових зобов'язань в розмірі 22586,40 грн., тобто 5% від загальної суми заниження податкових зобов'язань, визначеної у податкових повідомленнях-рішеннях, що перебували у процедурі судового оскарження.

03 лютого 2015 року Вінницьким апеляційним адміністративним судом прийнято ухвалу по справі №822/4192/14, відповідно до якої апеляційні скарги сторін по справі на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року залишені без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справу розглянуто в порядку письмового провадження; копія судового рішення надійшла в Славутську ОДПІ 10.02.2015 року, вхідний №111/10. Відповідно до постановленого судового рішення сплаті до бюджету платником податків підлягає узгоджена сума грошових зобов'язань в розмірі 364489,00 грн.

Ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року, відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України, набрала законної сили 09.02.2015 року з дати направлення її сторонам по справі.

10 лютого 2015 року ПАТ «УБ ХАЕС» подано нову заяву про намір досягнення податкового компромісу за №15/42 щодо частини сум неузгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за періоди до 1 квітня 2014 року, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 23.06.2014р. №0002862201 та №0002872201.

Тобто, у разі досягнення податкового компромісу за вказаною заявою на умовах платника, сплаті до бюджету підлягала лише сума податкових зобов'язань в розмірі 12149.60 грн. тобто 5% не від загальної суми заниження податкових зобов'язань, визначеної у податкових повідомленнях-рішеннях, а від суми податкових зобов'язань, правомірність донарахування яких підтверджена зазначеним судовим рішенням.

18.02.2015 року Славутською ОДПІ прийнято рішення №2, відповідно до якого відсутні підстави для застосування податкового компромісу згідно п.7 підрозділу 9-2 розділу XX ПК України; суми податкових зобов'язань є узгодженими згідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 року у справі №822/4192/14.

Законом України від 5 грудня 2014 року №63-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу», відповідно до якого запроваджено податковий компроміс як режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

У відповідності до п.7 вказаного підрозділу, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні- рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Аналізуючи зазначені норми, можна зробити висновок, що для того щоб вважати суми податкових зобов'язань узгодженими в день подання заяви про намір досягнення податкового компромісу необхідна наявність певних обов'язкових умов.

Однією з обов'язкових таких умов, є те, що суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, щодо яких подається заява про намір досягнення податкового компромісу, на день подання такої заяви мають бути неузгоджені.

Також, по таким сумам податкових зобов'язань на день подання заяви про намір досягнення податкового компромісу має тривати процедура судового оскарження.

Крім того, за умови виконання двох попередніх умов, податкові зобов'язання, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких подається заява про намір досягнення податкового компромісу, мають бути сплачені платником податку у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX ПК України.

Згідно п.56.18 ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Також, згідно зазначеного вище, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми.

Тобто, позивач подаючи заяву про застосування податкового компромісу, та вважаючи цей момент є моментом узгодження сум грошового зобов'язання, повинен був сплатити відповідну суму (5% від суми заниженого податкового зобов'язання), проте такої сплати на момент прийняття спірного рішення позивач не здійснив.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що днем узгодження ПАТ «УБХАЕС» податкових зобов'язань, визначених у вказаних податкових повідомленнях- рішеннях є 10.02.2015 року оскільки винесення 03 лютого 2015 року Вінницьким апеляційним адміністративним судом рішення по справі №822/4192/14 не дозволяє вважати триваючою процедуру судового оскарження сум податкових зобов'язань, щодо яких подається заява.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, заява подана 10.02.2015 року стосувалася застосування податкового компромісу не до загальної суми заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, визначеної у податкових повідомленнях-рішеннях, а лише до її частини (що не передбачено нормами ПК України), і у разі досягнення податкового компромісу за вказаною заявою на умовах платника, сплаті до бюджету підлягала лише сума податкових зобов'язань в розмірі 12149.60 грн. (замість 22586.40 грн. тобто 5% не від загальної суми заниження податкових зобов'язань, визначеної у податкових повідомленнях-рішеннях, а від суми в розмірі 242980 гри. (сума податкових зобов'язань, правомірність донарахування яких підтверджена зазначеним судовим рішенням Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015р.

Таким чином, застосування процедури податкового компромісу було можливим лише на підставі заяви позивача від 29.01.2015 року і у випадку сплати позивачем суми податкових зобов'язань в розмірі 22586.40 грн. - 5% від 451728 грн. податковий компроміс міг бути досягнутим, однак 12.02.2015 року заява від 29.01.2015 року була відкликана платником та відповідно, залишена відповідачем без розгляду.

Натомість, 10.02.2015р., після отримання ухвали від 03.02.2015р. по справі №822/4192/14 відповідно до якої узгоджувалися визначені суми податкових зобов'язань лише в розмірі 242980 грн. (в решті суми ППР скасовано) позивач подав нову заяву про намір досягнення податкового компромісу від 10.02.2015р.№15/42.

Тобто, застосування процедури податкового компромісу на підставі заяви позивача від 12.02.2015 року є неможливим, оскільки суми податкових зобов'язань вже є узгодженими відповідно до вказаного рішення суду, а тому в даному випадку застосування податкового компромісу буде суперечити зазначеним вище нормам.

Крім того, пунктом 3.12 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17,01.2015р. №13, передбачено, що досягнення податкового компромісу здійснюється за Заявою про компроміс по ППР лише у разі відповідності заяви та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, та сплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній п.2 підрозділу 9" розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, у встановлені Кодексом терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом.. У разі встановлення фактів щодо невідповідності Заяви про компроміс по ППР та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, приймається рішення довільної форми щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу.

Таким чином, відповідач прийшов до обґрунтованого висновку про те, що підстави для застосування податкового компромісу відсутні, оскільки суми є узгодженими відповідно до судового рішення , що і вірно відображено в оскаржуваному рішенні відповідача від 18.02.2015 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку що, прийняте Славутською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області оскаржуване рішення від 18.02.2015 року №2 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення про визнання бездіяльності і дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Нетішинського відділення відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.