Ухвала суду № 45711430, 16.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/682/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Сокольвак Ю.В.,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергетична компанія" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 07.10.2014 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 25750, 00 грн., нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 6438, 00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.05.2015 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не зявився хоча був належним чином повідомлений.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що представником відповідача проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності та повноти нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Сістемс Сервіс" за січень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 2500/22/36802164 від 19.09.2014 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Подільська енергетична компанія" з питань достовірності та повноти нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Сістемс Сервіс" за січень 2014 року.

Вказаним актом задокументовано ряд, наявних на думку контролюючого органу, порушень податкового законодавства, що допущені у своїй діяльності позивачем, а саме:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 196 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 25750 грн.

Зазначені висновки Акта перевірки знайшли своє відображення в податковому повідомленні рішенні № НОМЕР_1 від 07.10.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 32188 грн., в тому числі за основним платежем 25750 грн. та штрафними санкціями 6438 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по господарських операціях позивача з ТОВ "Сістемс Сервіс" спростовуються дослідженими обставинами справи. Оспорюванні висновки податкового органу про порушення позивачем норм п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 196 ПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді, наслідком чого є визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 07.10.2014.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Так, 01.12.2013 між позивачем та ТОВ "Сістемс Сервіс" укладено договір поставки обладнання № 01/12-13, відповідно до умов якого, постачальник (ТОВ "Сістемс Сервіс") зобов'язується передати у встановлені строки товар, а покупець (ТОВ "Подільська енергетична компанія") зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його.

Реальність здійснення господарської операції підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами: податкова накладна, видаткова накладна, платіжні доручення. Первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаним в акті перевірки контрагентом, оформлені належним чином, такі містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТОВ "Подільська енергетична компанія" і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності.

При цьому посилання відповідача на відсутність мети реального здійснення господарських операцій, а саме ненадання доказів використання у господарській діяльності продукції (турбіна Ф300-ГО71) є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивач використовував придбаний у ТОВ "Сістемс Сервіс" товар у господарській діяльності підприємства, про що свідчать декларація про готовність об'єкта до експлуатації виписка із балансової відомості позивача щодо наявності турбіни Ф300-ГО71 на балансі Великокиріївської ГЕС.

Окрім цього, про отримання товару від ТОВ "Сістемс Сервіс" та позивачем свідчать також платіжні доручення № 79 від 17.02.2014, № 19 від 17.01.2014, № 240 від 11.06.2014.

Разом з цим відповідно п. 3.1 Договору № 01/12-13 від 01.12.2013 покупець оплачує фактично поставлену продукцію (товар) шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 30 днів з моменту передачі товару.

Пунктом 3.2 встановлено, що можливі інші форми розрахунків, що не суперечать діючому законодавству України, які узгоджуються шляхом укладення Додаткових угод до Договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ "Сістемс Сервіс" укладено додаткову угоду № 1 від 07.05.2014 до договору № 01/12-13, відповідно до якого покупець в рахунок боргу за продукцію (товар) передає постачальнику відповідно до акта прийому-передачі простий вексель, серія АА № 0286838 на суму 243314,00 грн.

Відтак, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження податкового органу про те, що взаємовідносини позивача з його контрагентом не мали реального характеру.

Окрім цього, щодо тверджень відповідача про безтоварність господарських операцій, оскільки у позивача відсутні документи, які підтверджують факт транспортування придбаного товару, а саме товарно-транспортних накладних, то варто зазначити слідуюче.

Так, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є нормативно - правовим актом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку та формування податкового кредиту, тим паче коли мова іде про формування податкового кредиту за наслідками операцій із поставки товарів, а не за наслідками послуг із їх транспортування.

У судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача пояснив, що відповідно до п. 2.1 Договору № 01/12-13 від 01.12.2013 поставка турбіни Ф300-ГО71 здійснювалась постачальником (ТОВ "Сістемс Сервіс"), а тому позивач не має у своєму розпорядженні відповідних документів.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що при проведені перевірки було використано акти ДПІ у Калинінському районі м.Донецька про неможливість проведення зустрічної звірки по суб'єкту господарювання - контрагенту - ТОВ "Сістемс Сервіс", з якого зроблено висновок про порушення податкового законодавства по взаємовідносинах з позивачем.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Додатково суд звертає увагу, що матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок згідно зі ст. 83 Податкового кодексу є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом чи іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 червня 2015 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

ОСОБА_3