Ухвала суду № 45711387, 17.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/746/15 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

17 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Під час судового засідання представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, працівниками Славутської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ДП "Ізяславське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 22 серпня 2014 року №314/223/00993308, однак ДП «Ізяславський лісгосп» подано заперечення на акт, від 05 вересня 2014 року, які Славутською ОДПІ частково враховано, про що зазначено в листі від 12 вересня 2014 року. Не зважаючи на часткове врахування наданих ДП «Ізяславський лісгосп» заперечень на акт, 12 вересня 2014 року Славутською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р" : №0003522203, №0003532203, №0003582203, №0003612203, №0003622203, №0003632203, №0003642203, №0003652203, №0003662203, №0003672203, №0003682203, №0003692203.

За результатами адміністративного оскарження зазначених рішень 20 лютого 2015 року рішенням №3443/6/99-99-10-01-02-25 Державної фіскальної служби України скасовано податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2014 року №0003522203 та №0003532203 та залишено без змін податкові повідомлення - рішення Славутської ОДПІ від 12 вересня 2014 року №0003612203, №0003622203, №0003632203, №0003642203, №0003652203, №0003662203, №0003672203, №0003682203, №0003692203.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем вимог п.280.2 ст.280 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено земельний податок всього в сумі 38663,75 грн. та винесені податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2014 року, якими збільшено суму земельного податку з юридичних осіб: №0003612203 на суму 1520,61 грн., з яких: 1210,09 грн. основний платіж, 302,52 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0003622203 на суму 15731,39 грн., з яких: 12585,11 грн. - основний платіж, 3146,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0003632203 на суму 907,59 грн. , з яких: 726,07 грн. - основний платіж, 181,52 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0003642203 на суму 6655,55 грн., з яких: 5324,44 грн. - основний платіж, 1331,11 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0003652203 на суму 2722,68грн., з яких: 2178,14 грн. - основний платіж, 544,54 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0003662203 на суму 1542,99 грн., з яких: 1234,39 грн. - основний платіж, 308,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0003672203, на суму 12403,58 грн., з яких: 9922,86 грн. - основний платіж, 2480,72 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0003682203 на суму 605,06 грн., з яких: 484,05 грн. - основний платіж, 121,01 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Також виявлені порушення п.п. 263.11.1 п.263.11 ст.263 ПК України в результаті чого занижено плату за користування надрами для видобування корисних копалин всього в сумі 38,56 грн. винесене податкове повідомлення-рішення №0003692203 від 12 вересня 2014 року, яким збільшено суму плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на 11268,20 грн., з яких: 38,56 грн. - основний платіж, 11229,64 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Ізяславське лісове господарство» у податкових деклараціях з плати за землю поданих на 2011 рік, 2012 рік та 2013 рік при нарахуванні земельного податку за земельні ділянки на землях лісогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено та які зайняті виробничими, господарськими будівлями застосовано ставку 0,3% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, тоді як відповідно до п.280.2 ст.280 Податкового кодексу України потрібно було застосувати 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Також щодо плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлено її заниження за II квартал 2011 року - IV квартал 2013 року у загальній сумі 38,56 грн. Податкові зобов'язання за ІІ квартал 2011 року визначені відповідно до п.п.102.2.1 п.102.1 ст.102 ПК України.

Суд І інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, відповідачем доведена правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суду погоджується з таким висновком суду І інстанції з огляду на наступні обставини.

Згідно з ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року №11 «Про бюджетну класифікацію» надходження до бюджету земельного податку з юридичний осіб та орендної плати з юридичних осіб обліковується за окремими кодами класифікації доходів бюджету. В органах доходів і зборів суб'єкту господарювання, який одночасно є платником земельного податку та орендної плати, відкривають окремі особові рахунки щодо обліку земельного податку та орендної плати. З урахуванням викладеного, суб'єкт господарювання, який є одночасно платником земельного податку та орендної плати, має подати до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки окремо податкову декларації з плати за землю щодо земельного податку, окремо щодо орендної плати.

Згідно з пп.269.1.1, пп.269.172 п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

В силу пп.270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 280.2 ст.280 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду, а також за земельні ділянки лісогосподарського призначення, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 ст. 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо сплати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином, враховуючи, що подання річної декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій, а податкове зобов'язання з плати за землю виникає щомісячно, то при визначенні суми основного платежу в податкових повідомленнях-рішеннях, які прийнятті 12 вересня 2014 року, правомірно враховано 1095 днів з періоду, у якому виникло податкове зобов'язання, тобто з серпня 2011 року за строком нарахування 30 вересня 2011 року.

ДП «Ізяславське лісове господарство» відповідно до умов дозволу на спецводокористування від 28 вересня 2009 року №002271 використовує свердловину, що знаходиться у м. Ізяслав (код території за КОАТУ НОМЕР_1), та дозволу на спецводокористування від 28 вересня 2009 року №002272 використовує водозабірну свердловину, яка заходиться у с. Комини Ізяславського району (код території за КОАТУ НОМЕР_2). На порушення вимог пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, пп.263.11.1 п.263.11 ст.263 Податкового кодексу України не нарахована та не сплачена плата за користування надрами для видобування корисних копалин по об'єкту - водозабірна свердловина, яка заходиться в с. Комини Ізяславського району.

Плата за користування надрами - загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Корисними копалинами є природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки (пп. 14.1.91 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Перелік корисних копалин загальнодержавного значення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827, серед яких, зокрема води (підземні та поверхневі).

Відповідно до пп.263.1.1 п.263.1 ст.263 Податкового кодексу України платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Згідно з пп.263.1.3 п.263.1 ст.263 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники плати за користування надрами для видобування корисних копалин здійснюють окремий (від інших видів операційної діяльності) бухгалтерський та податковий облік витрат та доходів за кожним видом мінеральної сировини за кожним об'єктом надр, на який надано спеціальний дозвіл.

Підпунктом 263.2.1 п.263.2 ст.263 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством.

До об'єкту оподаткування належить, зокрема, обсяг корисних копалин (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України (пп. 263.2.2 п. 263.2 ст. 263 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.263.5.1 п.263.5 ст.263 Податкового кодексу України базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).

Згідно з пп.263.11.1 п.263.1 ст.263 Податкового кодексу України платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, до закінчення граничного строку подання податкових розрахунків, визначеного розділом II цього Кодексу, га за формою встановленою відповідно до статті 46 цього Кодексу, подають за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до контролюючого органу: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Підпунктом 16.1.3 п.16.3 ст.16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пп.49.18.2 п.49,18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно підпункту 47.1 п.47.1 ст.47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить.

Відповідно до п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Пунктом 123.1 ст.123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв відповідно до вимог податкового законодавства.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є не обґрунтованими, суд І інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, у звязку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення в силі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державного підприємства "Ізяславське лісове господарство" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 червня 2015 року.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О.

ОСОБА_3