Ухвала суду № 45711337, 16.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/537/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Слободянюк М.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лозінської Н.В.,

позивача та представника позивачів: ОСОБА_2

представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач та представник позивачів підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та представника позивачів, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.02.2002 року у позивачів виникло право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1, про що свідчить запис Тульчинського МБТІ за №3305-1 у реєстровій книзі .

24.07.2008 року Тульчинська державна нотаріальна контора видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину належної його батькам частки зазначеної квартири, яке 29.07.2008 року зареєстровано у Тульчинському МБТІ за №23985368.

На підставі рішення виконкому Тульчинської міськради від 21.03.2012 року № 72, вказану квартиру було розділено на дві: квартиру 1 загальною площею 98,7 кв. м. та квартиру 1а загальною площею 98,2 кв. м., на які 02.07.2012 року виконкомом Тульчинської міськради видано два свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зареєстровано у Тульчинському МБТІ.

16.08.2013 року та 02.04.2014 року зазначені квартири були продані. При оформлені договорів купівлі-продажу квартир позивачі сплатили 24262,46 грн., тобто 5% податку від доходів отриманих з продажу нерухомості, оскільки нотаріуси, керуючись ст. 172.4 ПК України відмовляли у посвідченні таких договорів без документів про сплату податку до бюджету, виносячи при цьому постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій (від 15.04.2014р. № 31/02-31 та № 32/02-31) які позивачами оскаржені у встановленому законом порядку не були.

В подальшому, ОСОБА_2 неодноразово звертався до Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області із заявами щодо повернення сплаченого податку на доходи з продажу нерухомості у сумі 24262,46 грн., а також на Урядову гарячу лінії з аналогічними зверненнями. Однак, за результатами розгляду відповідних звернень Немирівська ОДПІ та ГУ ДФС у Вінницькій області повідомляли позивача про правомірність сплати ним сплати податку від продажу нерухомого майна.

Позивачі в обґрунтування своїх вимог зазначають, що при виділенні квартир не відбувся перехід права власності на зазначене житло, а реєстрація права двох виділених квартир не свідчить про те, що вони не були співвласниками зазначеного житла з 2002 та 2008 років до 02.07.2012 року. Тобто, наголошують на тому, що зазначене житло перебувало у їх власності більше ніж три роки.

Однак, на переконання суду, такі висновки позивачів не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Згідно із правових приписів, що містяться у статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. Водночас для кожного з новостворених об'єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, кожному з таких об'єктів присвоюється новий реєстраційний номер.

Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єкта який поділяється, або при виділі частки з цього об'єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, що відкриті на кожний новостворений об'єкт. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права та їх обтяження не поширюються на всі новостворені об'єкти нерухомого майна, записи про такі права та обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об'єктів, яких вони стосуються.

Відповідно до п. 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився у результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, проводиться державним реєстратором органу державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на кожний новостворений об'єкт нерухомого майна.

На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав щодо обєкта нерухомого майна, який поділяється, частка з якого виділяється, або щодо обєктів нерухомого майна, які обєднуються, державний реєстратор на кожний новостворений обєкт відкриває відповідний розділ у Державному реєстрі прав, присвоює реєстраційний номер такому обєкту та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі рішення виконкому Тульчинської міськради №72 від 21.03.2012 року квартиру № 1 за адресою вул. Перемоги, 11 в м. Тульчині було розділено на квартиру 1 загальною площею 98,7 кв. м. та квартиру 1а площею 98,2 кв. м., на які 02.07.2012 року виконкомом Тульчинської міськради видано два свідоцтва про право власності на нерухоме майно у спільну часткову власність та зареєстровано таке право КП Тульчинске МБТІ, тобто створено два нових об'єкта нерухомості.

Крім того, як слідує із розяснення Державної реєстраційної служби України від 27.05.2014 року №С-1980-5, наданого на звернення ОСОБА_2, саме з моменту реєстрації закон пов'язує виникнення права власності на зазначені об'єкти.

Таким чином, у спільній частковій власності позивачів з 02.07.2012 року перебувало два новостворені об'єкти нерухомого майна, а саме: квартира 1 та 1а за адресою вул. Перемоги, 11 в м. Тульчині, оскільки державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, проведена державним реєстратором органу державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на кожний новостворений об'єкт.

Згідно п.172.2 ст.172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Положеннями п.167.2 ст.167 ПК України передбачено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу.

Відтак, враховуючи те, що на момент продажу новоутворених обєктів нерухомого майна (квартир) зазначені об'єкти перебували у власності позивачів менше трьох років, ними правомірно було сплачено податок на доходи отримані з продажу нерухомості за ставкою 5 відсотків від бази оподаткування (24262,46 грн.).

Крім того, вирішуючи даний спір суд звертає увагу на те, що позивачі отримавши відмови нотаріусів у вчинені нотаріальних дій, повязаних із реєстрацією договорів купівлі-продажу обєкта нерухомого майна без сплати податків з доходів фізичних осіб, не оскаржували такі дії нотаріуса та прийняте ним рішення у судовому порядку та добровільно сплатили відповідну суму грошових коштів.

Що ж до суті самих вимог позивачів про визнання протиправними дій Немирівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області у частині відмови у поверненні безпідставно сплаченого податку на доходи з продажу нерухомості та зобов'язання відповідача повернути кошти в сумі 24262,46 грн., суд зважає на таке.

Дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач у справі, за своїм змістом є юридичним фактом, який повинен обумовлювати виникнення певних правовідносин матеріального або процесуального характеру.

Як дії так і бездіяльність органів державної податкової служби регламентується Податковим кодексом України, нормами якого зазначеним суб'єктам надане право вчиняти певні дії та визначені обов'язки, які передбачають неодмінне здійснення тих чи інших дій, утримуватися від здійснення яких неприпустимо. Із цього слідує, що протиправність дій субєкта владних повноважень полягає у його активній поведінці всупереч передбачених законом вимог, натомість бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це невиконання ним покладених на нього законом обов'язків, тобто пасивна поведінка.

Умови повернення помилково (надміру) сплачених податків і зборів визначені статтею 43 ПК України, частиною 1 якої визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.3 статті 43 ПК України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Процедура повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб визначена Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим спільним наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013р. № 882/1188, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.01.2014р. за № 146/24923 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 12 даного Порядку повернення надміру утриманої (сплаченої) суми податку на доходи фізичних осіб на поточний рахунок платника податку здійснюється органом Казначейства на підставі висновку, поданого органом Міндоходів до відповідного органу Казначейства, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку від дня отримання органами Міндоходів податкової декларації.

Орган Казначейства перевіряє правильність оформлення всіх документів, готує платіжне доручення на повернення коштів фізичним особам готівкою та здійснює повернення надміру утриманої (сплаченої) суми податку на доходи фізичних осіб у визначеному законодавством порядку. У платіжному дорученні зазначаються реквізити банку, який здійснюватиме виплату коштів готівкою, або реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунку якого будуть сплачуватися перекази одержувачам.

Тобто, повноваження щодо повернення помилково та/або надміру сплачених сум податку з доходів фізичних осіб є компетенцією органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, який після надходження висновку від податкового органу про повернення відповідних сум коштів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач Немирівська ОДПІ жодних дій повязаних із підготовкою висновку про повернення сплаченого позивачами податку на доходи фізичних осіб не вчиняв за відсутності для цього відповідних підстав. А обовязок щодо повернення коштів в сумі 24262,46 грн. не відноситься до компетенції відповідача, так як останній може здійснювати лише дії щодо подання висновку до органу казначейства, а не повертати кошти.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

ОСОБА_6