Постанова № 45710364, 23.06.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 924/171/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Крапивницький Я.І. - представник за довіреністю

від 23.02.2015р.

від відповідача за первісним позовом: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат", м.Київ

на рішення господарського суду Хмельницької області

від 06.04.15 р. у справі № 924/171/15 (суддя Гладій С.В.)

за позовом Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат", м.Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2про стягнення 58234,79 грн. завданих збитків

та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2

до Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат", м.Київ

про стягнення 30000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.04.2015р. у справі №924/171/15 у задоволенні первісного позову Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 58234,79грн. завданих збитків - відмовлено.

Зустрічний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" про стягнення 30000,00грн. - задоволено.

Стягнуто з Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 30000,00грн. заборгованості та 1827,00грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Промислово - технічна компанія у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким задоволити у повному обсязі первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовити. Також, просить судові витрати покласти на відповідача за первісним позовом

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- зазначає, що 01.09.2012р. між сторонами було укладено договір зберігання №010912Х, згідно якого ПТК ТОВ "Агромат", як поклажодавець, передав, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, як зберігач, прийняла на зберігання майно, відповідно до акту приймання-передачі та зобов'язувалась його зберігати та повернути поклажодавцю в схоронності. 16.12.2014р. позивач за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом надіслав вимогу №1165, в якій просив повернути майно, що було передано на зберігання на умовах договору зберігання №010912Х від 01.09.2012р., яку останній залишив без відповіді;

- покликається на те, що у зв'язку з повною втратою відповідачем за первісним позовом майна, що було передано позивачем за первісним позовом на зберігання на умовах договору зберігання № 010912 X від 01.09.2012р. згідно акту приймання-передачі №4554 від 11.06.2012р. на суму 21253,76грн., позивач за первісним позовом був змушений закупити зазначене аналогічне майно у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 згідно видаткових накладних №40683 від 10.02.2015р., №40695 від 12.02.2015р., №40703 від 13.02.2015р. загальною вартістю 58234,79грн.. Таким чином, вартість майна не повернутого відповідачем за первісним позовом зі зберігання за договором зберігання №010912 X від 01.09.2012р. становить 58234,79грн., а тому, розмір збитків, завданих позивачу за первісним позовом внаслідок повної втрати відповідачем за первісним позовом переданого на зберігання майна складає 58234,79грн.;

- місцевим господарським судом Хмельницької області не прийнятий як належний доказ вини відповідача за первісним позовом в спричиненні збитків акт від 03.04.2015р., оскільки він складений в присутності посадових осіб позивача за первісним позовом без участі представників відповідача за первісним позовом, та вказаним актом не встановлено обставин, за яких відбулось нанесення збитків позивачу за первісним позовом. Також, на думку суду першої інстанції, посилання в акті на те, що за місцем зберігання майно відсутнє, у зв'язку з чим повернення зазначеного майна неможливе, не підтверджено належними засобами доказування в розумінні ст.ст.32, 33 ГПК України;

- вказує на те, що акт від 03.04.2015р. було складено за місцем зберігання майна згідно договору зберігання №010912 X від 01.09.2012р. за адресою: АДРЕСА_3. Відповідач за первісним позовом даний акт складати та підписувати відмовився, у зв'язку з чим Акт від 03.04.2015р. було складено представниками позивача за первісним позовом з залученням третьої незацікавленої сторони - ОСОБА_4. Тому, вважає, що акт від 03.04.2015р. є належним та допустимим письмовим доказом, який встановлює наявність обставин на яких ґрунтуються вимоги позивача за первісним позовом, а саме підтверджує відсутність майна, переданого відповідачу за первісним позовом на зберігання за актом приймання-передачі на відповідальне зберігання №4554 від 11.09.2012р., за місцем зберігання майна згідно договору зберігання №010912 X від 01.09.2012р.;

- покликається на те, що суд першої інстанції помилково відмовив у позові, застосувавши ст.623 Цивільного кодексу України, вважаючи, що позивачем за первісним позовом не доведено наявність у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, внаслідок чого суд дійшов висновку, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом збитків є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає;

- вважає незаконним та необґрунтованим висновок господарського суду Хмельницької області про наявність заборгованості позивача за первісним позовом перед відповідачем за первісним позовом у розмірі 30000,00грн. з огляду на те, що відповідачем за первісним позовом не надано жодного доказу щодо підтвердження надання послуг за договором зберігання №010912 X від 01.09.2012р., в тому числі не надано акти виконаних робіт, які передбачені п.2.1.11 договору, та не надано жодних доказів щодо строку зберігання майна з моменту прийняття і до моменту його повної втрати, а тому послуги зі зберігання переданого позивачем за первісним позовом майна відповідачем за первісним позовом фактично надані не були і оплаті не підлягають. Отже, твердження відповідача за первісним позовом про наявність заборгованості позивача за первісним позовом перед відповідачем за первісним позовом у розмірі 30000,00грн. є необґрунтованим та не доведеним належними доказами.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. у даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 23.06.2015р..

15.06.2015р. на поштову адресу суду від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 надійшов письмовий відзив від 12.06.2015р. на апеляційну скаргу, в якому остання просила рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2015р. у справі №924/171/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Демидюк О.О. та відповідно до затверджених складів колегій, визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І., суддя Тимошенко О.М..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у новому складі.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2015р. у справі №924/171/15 скасувати повністю та прийняти нове, яким задоволити у повному обсязі первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач за первісним позовом в судове засідання 23.06.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Водночас, ухвалою суду від 08.06.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача за первісним позовом, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.

Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2012р. між Промислово-технічною компанією у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" (поклажодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (зберігач) укладено договір зберігання №010912Х (далі - договір), згідно п.1.1-1.5 якого, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання майно, відповідно до актів приймання-передачі, накладних або інших документів про передачу майна, складених на підставі цього договору, і зобов'язується його зберігати та повернути це майно поклажодавцю в схоронності; зберігання Майна здійснюється за адресою: АДРЕСА_3. Майно доставляється до місця зберігання за рахунок поклажодавця. Відвантаження/завантаження майна на складі зберігача здійснюється силами та за рахунок зберігача. Вартість майна, переданого на зберігання за даним договором, не може перевищувати 30000,00грн.; майно, яке передається на зберігання: плитка керамічна, вироби санітарно-фаянсової групи, в асортименті, кількості та вартістю, визначеною в актах приймання-передачі на зберігання, накладних або інших документах про передачу майна; майно передається на зберігання поклажодавцем окремими партіями протягом усього строку дії нього договору; вартість переданого на зберігання по даному договору майна вказується в актах приймання-передачі, накладних або інших документах про передачу майна. Зберігач не має права користуватися і розпоряджатися майном, переданим на зберігання, та зобов'язаний повернути саме те майно, яке було передане на зберігання (а не аналогічне), безпосередньо поклажодавцю чи іншим особам за письмовою вказівкою поклажодавця (а.с.7-9).

У відповідності до п.п.2.1.1, 2.1.5, 2.1.7, 2.1.8 договору, зберігач зобов'язаний: прийняти майно у відповідності з актами приймання-передачі, накладними або іншими документами про передачу майна; зберігати майно до пред'явлення поклажодавцем вимоги про повернення майна; повернути саме те майно, яке було передане на зберігання поклажодавцем; повернути майно за першою вимогою поклажодавця в день надходження вимоги, у тому стані, в якому воно було прийняте на зберігання, а також у кількості та асортименті, що вимагається поклажодавцем.

Відповідно до п.п.3.1.1-3.1.3 договору, поклажодавець зобов'язаний: забезпечити передачу майна зберігачу в тарі виробника, яка забезпечує його схоронність при транспортуванні та зберіганні; прийняти, розглянути і, за відсутності мотивованих заперечень, підписати наданий зберігачем акт виконаних робіт у 10-денний строк з дня його отримання; сплатити зберігачу винагороду в розмірі та порядку, передбаченими даним договором.

Пунктами 4.1 - 4.3 договору сторони встановили, що розмір винагороди за зберігання становить 1000,00грн., в тому числі ПДВ - 166,67грн., за кожен місяць зберігання. Вказана сума визначена за домовленістю сторін, виходячи з того, що зберігачем у ній враховані його витрати, необхідні для виконання зобов'язань по цьому договору. Поклажодавець не оплачує додатково жодних витрат зберігача понад вказану суму. Всі витрати покриваються зберігачем самостійно з суми винагороди або інших власних джерел. Винагорода у вказаній сумі сплачується незалежно від кількості майна, що знаходилося на зберіганні в місяць, за який здійснюється оплата; сплата винагороди за зберігання майна здійснюється поклажодавцем щоквартально не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Сплата здійснюється шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок зберігача; за результатами діяльності сторони зобов'язані проводити звірку кожні три місяці, результати якої оформляються відповідним актом. Зберігач, що отримав акт звірки від поклажодавця, зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання акту звірки підписати його зі свого боку та надіслати (передати) його поклажодавцю. У випадку незгоди зберігача із даними, що зазначені в акті звірки, зберігач зобов'язується у строк до 10 (десяти) робочих днів з дня отримання акту звірки від поклажодавця надіслати (передати) поклажодавцю свій варіант акту звірки. У разі не підписання (не надсилання) зберігачем акту звірки у строк, що визначений даним пунктом, чи ненадання поклажодавцю у цей строк свого варіанту акту звірки, вважатиметься, що викладені поклажодавцем в акті звірки відомості є підтвердженими (погодженими) зберігачем.

Пунктами 5.1, 5.5 договору сторони узгодили, що зберігач несе відповідальність за втрату або недостачу майна та відшкодовує збитки, завдані поклажодавцю втратою (недостачею), в тому числі, але не винятково в розмірі вартості втраченого чи майна, що не вистачає, заявленої поклажодавцем, але в будь-якому випадку не нижче вартості майна, визначеної при його передачі на зберігання; неповернення майна за вимогою поклажодавця протягом більше ніж 10 днів з моменту заявлення такої вимоги означає визнання зберігачем факту повної втрати майна, яке не повернуте. Повернення майна здійснюється за місцезнаходженням зберігача.

В силу п.6.1 договору, зберігач зобов'язаний зберігати майно до пред'явлення поклажодавцем вимоги про його повернення.

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за договором. Договір може бути продовжений за погодженням сторін (п.6.2 договору).

Договір зберігання від 01.09.2012р. №010912Х підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

На виконання умов договору зберігання №010912Х від 01.09.2012р. згідно акту від 11.09.2012р. №4554 приймання-передачі на відповідальне зберігання, поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання наступне майно вартістю на загальну суму 21253,76грн. без ПДВ (а.с.10), а саме:

1. CHICAGO OCRE (по 44 уп/пач) зовнішня плитка в кількості 30,0229кв.м. (21 уп. 1 шт.), розмір 450*450*9, сорт 1, шт./уп - 7, виробник ARGENTA;

2. FUSION BIALA личкувальна плитка в кількості 35кв.м. (25 уп. 0 шт.), розмір 200*500*10, сорт 1, шт./уп - 14, виробник OPOCZNO;

3. FUSION GRAFIT Личкувальна плитка в кількості 46.2кв.м. (33 уп. 0 шт.), розмір 200*500*10, сорт 1, шт./уп - 14, виробник OPOCZNO;

4. R-MOS B51 шоколад Мозаїка в кількості 35,02 кв.м. (8 уп. 20 шт.), розмір 321*321*6, сорт 1, шт./уп - 40, виробник STELLA DE MARE;

5. Грес Р 400 Технічний грес в кількості 64,8кв.м. (40 уп. 0 шт.), розмір 300*300*7, сорт 1, шт./уп - 18, виробник CERSANIT плитка Україна;

6. CENTRO FUSION BIALA декор в кількості 86 шт., розмір 200*500*10, сорт 1, шт./уп - 10, виробник OPOCZNO.

Акт від 11.09.2012р. №4554 приймання-передачі на відповідальне зберігання до договору зберігання №010912Х від 01.09.2012р. підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

18.12.2014р. Промислово-технічною компанією у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надіслано вимогу від 16.12.2014р. №1165 про повернення майна, про що свідчать засвідчені копії опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку підприємства поштового зв'язку про направлення поштового відправлення, згідно якої ПТК ТОВ "Агромат" просить приватного підприємця у найкоротший термін повернути майно на суму 21253,76грн., яке було передано останньому на зберігання згідно договору №010912Х від 01.09.2012р.. У випадку не виконання даної вимоги, позивач на підставі п.5.5 договору буде вважати таке майно втраченим та вимагатиме відшкодування його вартості (а.с.11-12).

Відповіді на вказану вище вимогу Промислово-технічній компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не надано, майно не повернуто.

За вказаних обставин, Промислово-технічна компанія у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" звернулася до господарського суду Хмельницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 58234,79грн. (враховуючи заяву від 24.02.2015р. №104 про збільшення розміру позовних вимог) завданих збитків (а.с.2-3, 34-36).

Обґрунтовуючи позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог, Промислово-технічна компанія у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" посилається на те, що 01.09.2012р. між сторонами було укладено договір зберігання №010912Х, згідно якого ПТК ТОВ "Агромат", як поклажодавець, передав, а ФОП ОСОБА_2, як зберігач, прийняла на зберігання майно, відповідно до акту приймання-передачі та зобов'язувалась його зберігати та повернути це майно поклажодавцю в схоронності.

ПТК ТОВ "Агромат" на адресу ФОП ОСОБА_2 надіслав вимогу від 16.12.2014р. №1165, в якій просив повернути майно, що було передано позивачем на зберігання відповідачу на умовах договору зберігання №010912Х від 01.09.2012р., яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Покликається на те, що у зв'язку з повною втратою ФОП ОСОБА_2 майна, що було передано позивачем на зберігання відповідачу на умовах договору зберігання №010912 X від 01.09.2012р. згідно акту приймання-передачі №4554 від 11.06.2012р. на суму 21253,76грн., ПТК ТОВ "Агромат" було змушене закупити зазначене аналогічне майно у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 згідно видаткових накладних №40683 від 10.02.2015р., №40695 від 12.02.2015р., №40703 від 13.02.2015р. загальною вартістю 58234,79грн.

На підтвердження вказаних вище вимог Промислово-технічна компанія у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" додано до матеріалів справи акт приймання-передачі майна №4554 від 11.09.2012р., вимогу про повернення майна від 16.12.2014р. №1165, видаткові накладні №40683 від 10.02.2015р. на суму 19324,74грн., №40695 від 12.02.2015р. на суму 26474,45грн., №40703 від 13.02.2015р. на суму 12435,60грн., договір №0902-15 від 09.02.2015р. укладений між ПТК ТОВ "Агромат" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, платіжні доручення №1253 від 02.04.2015р. на суму 26474,45грн., №1252 від 02.04.2015р. на суму 19324,74грн., №1251 від 02.04.2015р. на суму 12435,60грн., акт від 03.04.2015р. складений представниками ПТК ТОВ "Агромат", згідно якого майно, що передавалось на зберігання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за місцем зберігання відсутнє (а.с.10, 11-12, 39-41, 69, 66-68, 65).

Також, 24.02.2015р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Хмельницької області у даній справі із зустрічною позовною заявою до Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" про стягнення 30000,00грн. винагороди (а.с.20-22).

Обґрунтовуючи зустрічний позов, ФОП ОСОБА_2 посилається на те, що відповідно до договору зберігання №10912Х від 01.09.2012р. Промислово - технічна компанія у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" зобов'язалася відповідно до п.4.1 та п.4.2 договору сплачувати винагороду за зберігання в розмірі 1000,00грн.. Так, заборгованість ПТК ТОВ "Агромат" перед ФОП ОСОБА_2 становить 30000,00грн. за період з 01.09.2012р. по 19.02.2015р..

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.04.2015р. у справі №924/171/15 у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено повністю (а.с.74-77).

Колегія суддів апеляційного господарського суду частково не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що рішення Хмельницької області від 06.04.2015р. у справі №924/171/15 слід скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 58234,79грн. завданих збитків та скасувати в частині задоволення 2000,00грн. заборгованості за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" про стягнення 30000,00грн. та змінити рішення в частині розподілу судових витрат, з огляду на таке.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Статтею 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору зберігання №010912Х від 01.09.2012р. відповідно до акту від 11.09.2012р. №4554 приймання-передачі на відповідальне зберігання, поклажодавець (Промислово - технічна компанія у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат") передав, а зберігач (Фізична особа - підприємець ОСОБА_2.) прийняв на відповідальне зберігання наступне майно вартістю на загальну суму 21253,76грн. без ПДВ, а саме:

1. CHICAGO OCRE (по 44 уп/пач) зовнішня плитка в кількості 30,0229кв.м. (21 уп. 1 шт.), розмір 450*450*9, сорт 1, шт./уп - 7, виробник ARGENTA;

2. FUSION BIALA личкувальна плитка в кількості 35кв.м. (25 уп. 0 шт.), розмір 200*500*10, сорт 1, шт./уп - 14, виробник OPOCZNO;

3. FUSION GRAFIT Личкувальна плитка в кількості 46.2кв.м. (33 уп. 0 шт.), розмір 200*500*10, сорт 1, шт./уп - 14, виробник OPOCZNO;

4. R-MOS B51 шоколад Мозаїка в кількості 35,02 кв.м. (8 уп. 20 шт.), розмір 321*321*6, сорт 1, шт./уп - 40, виробник STELLA DE MARE;

5. Грес Р 400 Технічний грес в кількості 64,8кв.м. (40 уп. 0 шт.), розмір 300*300*7, сорт 1, шт./уп - 18, виробник CERSANIT плитка Україна;

6. CENTRO FUSION BIALA декор в кількості 86 шт., розмір 200*500*10, сорт 1, шт./уп - 10, виробник OPOCZNO.

Вказаний вище акт від 11.09.2012р. №4554 приймання-передачі на відповідальне зберігання до договору зберігання №010912Х від 01.09.2012р. підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток. Водночас, доказів підробки підпису або неправомірного використання печатки ФОП ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні та останньою не надано, а тому покликання відповідача за первісним позовом у письмовомих відзивах на первісну позовну заяву та апеляційну скаргу про те, що нею не підписувався вказаний акт колегією суддів оцінюється критично та не береться до уваги.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, згідно ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

У силу вимог ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст.530 ЦК України).

Пунктами 5.1, 5.5 договору сторони узгодили, що зберігач несе відповідальність за втрату або недостачу майна та відшкодовує збитки, завдані поклажодавцю втратою (недостачею), в тому числі, але не винятково в розмірі вартості втраченого чи майна, що не вистачає. заявленої поклажодавцем, але в будь-якому випадку не нижче вартості майна, визначеної при його передачі на зберігання; неповернення майна за вимогою поклажодавця протягом більше ніж 10 днів з моменту заявлення такої вимоги означає визнання зберігачем факту повної втрати майна, яке не повернуте. Повернення майна здійснюється за місцезнаходженням зберігача.

В силу п.6.1 договору, зберігач зобов'язаний зберігати майно до пред'явлення поклажодавцем вимоги про його повернення.

Як зазначалось вище, 18.12.2014р. Промислово-технічною компанією у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надіслано вимогу від 16.12.2014р. №1165 про повернення майна, про що свідчать засвідчені копії опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку підприємства поштового зв'язку про направлення поштового відправлення, згідно якої ПТК ТОВ "Агромат" просило приватного підприємця у найкоротший термін повернути майно на суму 21253,76грн., яке було передано останньому на зберігання згідно договору №010912Х від 01.09.2012р.. У випадку невиконання даної вимоги, позивач на підставі п.5.5 договору буде вважати таке майно втраченим та вимагатиме відшкодування його вартості.

Однак, відповіді на вказану вище вимогу Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не надано і така в матеріалах справи відсутня.

Крім того, докази повернення спірного майна відповідачем за первісним позовом в матеріалах справи відсутні та останнім не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що покликання суду першої інстанції на те, що позивач за первісним позовом не надав суду належних доказів на підтвердження тих обставин, які зазначені в позові та не надано підтвердження того, що ним вчинялись будь-які дії на час звернення з позовом до суду, що свідчили б про намір отримання ним майна переданого на зберігання відповідачу, а також те, що умовами договору зберігання №010912Х від 01.09.2012р., порядок та умови повернення майна зберігачем договором не встановлено та те, що вимога, яка була надіслана позивачем відповідачу також не містить будь-яких умов, яким чином передане на зберігання майно має повертатись поклажодавцеві є передчасним, оскільки останні не спростовують факту укладення договору зберігання №010912Х від 01.09.2012р., в якому сторонами узгоджено на їх розсуд істотні умови для його чинності, та зокрема положення про зберігання майна зберігачем до пред'явлення поклажодавцем вимоги, його повернення, а також умови відповідальності зберігача за втрату або недостачу майна та відшкодування збитків, тощо.

При цьому колегією суддів враховано, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги кредитора має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до боржника.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, в даному випадку позивачем за первісним позовом, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: звернення до відповідача з претензією, листом, телеграмою тощо.

Крім того, ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

За приписами ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ст.ст.224, 225 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

1 - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

2 - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

3 - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

4 - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Зі змісту ст.ст.614, 623 ЦК України та ст.226 ГК України вбачається, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

За таких обставин, позивачем у справі має бути доведено наявність складу правопорушення у діях відповідача.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Крім того, у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. (з відповідними змінами) вказано, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.

Відтак, якщо в склад реальних збитків включені витрати, які заінтересована особа повинна буде здійснити для відновлення порушеного права, такій особі належить довести їх необхідність, а також гаданий розмір, обґрунтованим розрахунком та доказами на його підтвердження (Постанова Верховного Суду України від 25.08.2009р. у справі №9/16/6/13/14/1593).

Пунктом 6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначено, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач; за загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування; при цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки; питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи; як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 свій обов'язок по поверненню майна, яке було передано Промислово - технічною компанією у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" на зберігання на умовах договору зберігання № 010912 X від 01.09.2012р. згідно акту приймання-передачі №4554 від 11.06.2012р. на суму 21253,76грн., не виконано, останнім було закуплено аналогічне майно у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 згідно договору №0902-15 від 09.02.2015р., про що свідчать видаткові накладні №40683 від 10.02.2015р. на суму 19324,74грн., №40695 від 12.02.2015р. на суму 26474,45грн., №40703 від 13.02.2015р. на суму 12435,60грн., всього 58234,79грн..

Таким чином, вартість майна не повернутого відповідачем за первісним позовом зі зберігання за договором зберігання №010912 X від 01.09.2012р. становить 58234,79грн., а тому, розмір збитків, завданих позивачу за первісним позовом внаслідок повної втрати, не виконання п.5.5 договору, відповідачем за первісним позовом переданого на зберігання майна, складає 58234,79грн..

Отже, враховуючи зазначене вище в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність позивачем за первісним позовом наявності всіх елементів складу правопорушення відповідача за первісним позовом, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у неповерненні майна, яке було передане згідно акту приймання-передачі №4554 від 11.09.2012р. до договору зберігання №010912X від 01.09.2012р.; наявності шкоди, що полягає у втраті майна (його неповернення за вимогою), яке передано згідно акту приймання-передачі №4554 від 11.09.2012р. до договору зберігання №010912X від 01.09.2012р. та яка має грошове вираження; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, що виражається і виступає об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, а саме відповідачем за первісним позовом; вини відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом, що полягає у наявності невиконання або неналежного виконання зобов'язання згідно договору зберігання №010912X від 01.09.2012р., яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, а тому колегія суддів вважає, що вимога Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 58234,79грн. збитків є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо вимог за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" про стягнення 30000,00грн. винагороди, колегією суддів враховано наступне.

Як вже було зазначено вище, підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, Промислово - технічною компанією у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" передано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 майно на зберігання, на підставі договору зберігання від 11.09.2012р. №010912Х, про що свідчить акт прийому-передачі №4554 від 11.09.2012р..

Умовами договору передбачено, що розмір винагороди за зберігання товару становить 1000,00грн., в тому числі ПДВ - 166,67 грн. за кожен місяць зберігання (п.4.1 договору зберігання від 11.09.2012р. №010912Х).

Докази сплати Промислово - технічною компанією у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" вказаної винагороди Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за зберігання товару у матеріалах справи відсутні та відповідачем за зустрічним позовом не надано.

Як зазначалось вище, враховуючи неповернення за вимогою від 16.12.2014р. №1165 (надіслано 18.12.2015р.) Промислово - технічній компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" майна переданого ФОП ОСОБА_2 на зберігання згідно акту приймання-передачі №4554 від 11.09.2012р. до договору зберігання №010912X від 01.09.2012р., та яке згідно умов п.5.5 договору, судом встановлено як втрачене з 29.12.2014р., колегія суддів приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_2 надавались послуги Промислово - технічній компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" по зберіганню майна по грудень 2014р. включно.

Таким чином, враховуючи факт передачі майна на зберігання, вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" заборгованості за наданні послуги зберігання у період з 01.09.2012р. по грудень 2014р. на суму 28000,00грн. є обґрунтованими, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх задоволення, а у стягненні 2000,00грн. заборгованості, нарахованої з січня 2015р. по 19.02.2015р. слід відмовити за необґрунтованістю.

Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Відповідно до п.п.1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р., рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

В силу ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2015р. у справі №924/171/15 слід скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат", м.Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 про стягнення 58234,79грн. завданих збитків, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення первісного позову, та скасувати в частині задоволення 2000,00грн. заборгованості за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" про стягнення 30000,00грн., прийнявши в цій частині нове рішення про відмову в позові та змінити рішення в частині розподілу судових витрат, а в решті рішення підлягає залишенню без змін.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат", м.Київ задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2015р. у справі №924/171/15 скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат", м.Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 про стягнення 58234грн. 79коп. завданих збитків.

В цій частині прийняти нове рішення про задоволення первісного позову.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2015р. у справі №924/171/15 скасувати в частині задоволення 2000грн.00коп. заборгованості за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат", м.Київ про стягнення 30000грн. 00коп. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Змінити рішення в частині розподілу судових витрат.

В решті рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у такій редакції:

"1. Первісний позов Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат", м.Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 про стягнення 58234грн. 79коп. завданих збитків - задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) на користь Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" (03115, м.Київ, Проспект Перемоги, 89-А, ідентифікаційний код 21509937) - 58234грн. 79коп. завданих збитків та 1827грн. 00коп. витрат зі сплати судового збору за подання первісної позовної заяви.

3. Зустрічний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат", м.Київ про стягнення 30000грн. 00коп. - задоволити частково.

4. Стягнути з Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" (03115, м.Київ, Проспект Перемоги, 89-А, ідентифікаційний код 21509937) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) - 28000грн. 00коп. заборгованості та 1705грн. 20коп. витрат зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви. В решті зустрічного позову відмовити.

Видати накази.".

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) на користь Промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" (03115, м.Київ, Проспект Перемоги, 89-А, ідентифікаційний код 21509937) 913грн. 50коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Хмельницької області.

5. Справу №924/171/15 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - ПТК ТОВ "Агромат" (03115, м.Київ, Пр-т Перемоги, 89-А),

3 - ФОП ОСОБА_2.(АДРЕСА_2),

4 - в наряд.